Основні відмінності між церквою і сектою

Секта	Церква
1. „Вільне” об’єднання 2. елітарність 3. авторитарна структура 4. опозиція до світу 5. дуалістична концепція дійсності 6. суб’єктивно-арбітральна інтерпретація Біблії 7. домінування емоційності 8. „Промивання мозку” й контроль за думками 9. маніпулювання почуттям вини 10. підкорення лідерові	1. таємнича ініціація 2. універсальність 3. ієрархічна служба й харизматизм 4. спасіння світу 5. інтегральне розуміння світу 6. об’єктивно-контекстове тлумачення джерел релігії 7. пізнавально-емоційна мотивація 8. вільне й свідоме прийняття рішень 9. відпущення вини 10. віддання Богу

Розвиток сект виявляє численні вади Церкви й водночас є закликом до дії. Щоби протистояти експансії різноманітних сект, слід звернути увагу на наступні фактори.

— Почуття парафіяльної общини, яка в багатьох своїх видозмінах (община літургічна, молитовна, харитативна, місійна тощо) була б більше звернута до людини й повніше заспокоювала її автентичні потреби. Парафія також повинна бути відкрита для нетипових людей (розлучені подружжя, особи, залежні від злих впливів, тощо).

— Персональне й інтегральне переживання віри — мова йде, найперше, про надання молоді можливостей особисто відкрити для себе Христа в молитовному контексті. Тут набувають особливого значення нові релігійні та харизматичні рухи. Важливо, щоб турбота про людину була багатовимірна, тобто, щоб охоплювала окрім духовного залучення до релігійності ще й її тілесну, психічну, суспільну культурну, економічну й політичну сутності.

— Підтримування культурної ідентичності — відомо, що кожен народ по-іншому страждає, інакше працює, має свої особливі надії та тривоги. Проблема полягає в тому, щоб огорнути християнською істинною саме ці визначальні аспекти буття членів конкретних національних чи культурних об'єднань.

—Правильний релігійний культ і молитви, в яких повинно знайтися більше місця для спонтанності й особистого свідчення. Підкреслюється, що здійснення общиною культу й молитви не повинне обмежуватися традиційно визначеними для цього місцями.

- нове розуміння ролі священика як брата, провідника, утішителя й помічника в молитві. Така роль священика (який нині переважно буває надто далекий від віруючих) має служити єдності й співучасті. Лише тоді можливий справжній релігійний провід і реальна співучасть віруючих.

Тому можна коротко підсумувати, що нинішній активний розвиток сект підштовхує до відновлення й зміцнення успішної пастирської діяльності. Церква також не повинна уникати діалогу із сектами, хоча досвід свідчить, що він дуже складний і малорезультативний.

Дата добавления: 2015-05-22