Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Спілкування як взаємодія




Цей компонент структури спілкування пов’язаний з обміном діями між людьми, з організацією їх спільної діяльності. У психології виділяють два типи взаємодії – кооперативну і конкурентну. Кооперативна взаємодія спрямована на підсилення контактів між людьми, на збільшення їх привабливості, а конкурентна – на зменшення контактів і ступеню симпатії та привабливості людей.

Взаємодія – це організація спільної діяльності, яка має такі 3 форми організації:

1) спільно-індивідуальна діяльність, де кожен учасник виконує свою частину роботи незалежно від інших;

2) спільно-послідовна діяльність, коли спільне завдання виконується послідовно кожним учасником, як на конвеєр;

3) спільно-взаємодіюча діяльність, коли всі учасники виконують одночасно завдання, в якому дії одного нерозривно пов’язані з діями інших і залежать від них, як у командних видах спорту.

У ситуації конфлікту часто вбачають негативне явище. Але конфлікти дуже відрізняються однин від одного. Існує ряд конфліктів, які можуть сприяти успішному спілкуванню. Всі конфлікти можна поділити на дві великі групи: маніпулятивні та актуалізаторські.

При маніпулятивному конфлікті, в учасників виникають перекручені уявлення про свої і чужі цілі, дії, мотиви та позиції.

У ситуації маніпулятивного конфлікту можуть бути такі перекручені сприйняття: уявлення про те, що істина і справедливість цілком на нашому боці, а моральні норми порушує лише інша сторона, перебільшення уявлення про похибки іншого і не усвідомлення недоліків у себе.

При здійсненні і навіть при усвідомленні однакових взаємодій власні дії сприймаються як припустимі, а дії опонента – як недозволені та нечесні. Ці помилки загострюють конфлікт і перешкоджають конструктивному виходу з нього.

При актуалізаторському конфлікті його учасники сприймають ситуацію більш адекватно. Вони усвідомлюють неповноту свого бачення конфлікту і готові вислухати іншу сторону. З однакових позицій підходять щодо власних і чужих дій, не обіляють себе, не очорняють суперника, шукають можливості дізнатися про думку і сприйняття іншого та побачити те, що в їх власній поведінці було не дуже гарним. Вони відкриті для чесного конструктивного обговорення.

Можна вказати на дві фундаментальні відмінності між актуалізаторським і маніпулятивним конфліктом: локус контролю й оцінка власних та чужих дій і міра відповідальності за конфлікт.

Локус поведінки і контролю може бути зовнішнім і внутрішнім. Наприклад, якщо у когось вирвалися брутальні слова під час суперечки, то пояснити це можна із зовнішнього локусу оцінки, тобто це визначалося ситуацією зовнішніми умовами: “Становище було нестерпне, не дивно, що людина зірвалася”, або із внутрішнього, особистісного локусу оцінки, пояснюючи все рисами особистості: “Ця людина взагалі невихована і брутальна”.

Маніпулятори схильні свої негативні дії виправдовувати зовнішнім локусом оцінки, а подібні дії опонента – внутрішнім. Актуалізатори, оцінюючи більш об’єктивно і себе, і інших, можуть вживати обидва локуси контролю в рівній мірі до обох учасників конфлікту, намагаючись наблизитись до об’єктивного відображення ситуації.

Друга важлива відмінність між двома типами конфлікту – готовність взяти відповідальність на себе, а не перекладати її на іншого. Маніпулятори схильні звинувачувати партнера, ображатися на нього. Для них визначити свою поведінку неправильною – значить програти. Актуалізатори уникають засуджувати інших, а шукають шляхи для виправлення становища.

Маніпулятивні конфлікти не будуть розв’язані доти, доки в них відсутнє об’єктивне сприйняття ситуації.

Щоб конфлікт міг вирішитись, слід зробити його актуалізаторським, шукаючи шляхи взаєморозуміння.

При аналізі різних типів взаємодії принципово важлива проблема змісту діяльності, в рамках якої є ті чи інші види взаємодії.

Кооперативну форму взаємодії можна констатувати не лише в умовах виробництва, але й при здійсненні асоціальних вчинків. Тому кооперація в соціально-негативній діяльності – не та форма, яку необхідно стимулювати: навпаки, діяльність, конфліктна в умовах асоціальної діяльності, може оцінюватися позитивно.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 451; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.