Розділ З. Однією з результативних методик, яка дає змогу діагностувати стан міжособистісних відносин в організації

48«2

Референтометрія

Однією з результативних методик, яка дає змогу діагностувати стан міжособистісних відносин в організації, є референтометрія. Референтометрія — методика, завдяки якій можна з'ясувати сту­пінь значимості кожного члена групи для його товаришів по колек­тиву; виявити, з одного боку, тих, на чию думку в даній спільноті орієнтована більшість її членів, а з іншого — тих, чия позиція з того чи іншого питання практично байдужа всім.

На відміну від соціометричного опитування, референтометрія дає можливість дослідити більш глибинний пласт міжособистіс­них відносин, опосередкованих у цілях, завданнях і змісті групової діяльності та міжіндивідуального спілкування, тобто йдеться про явно ціннісні фактори.

У процедурному плані референтометрія, на відміну від соціо-метрії, має явно непрямий характер, тобто в жодному разі непри­пустимо задавати випробуваному прямі запитання про те, хто з членів групи для нього є найбільш значимим, на чию думку й оцін­ку він схильний зважати в першу чергу. У разі прямої постановки питання було б наївно розраховувати на одержання даних, що адек­ватно розкривають реальний стан справ. Чому? По-перше, далеко не всі й не завжди усвідомлюють характер міжособистісних відно­син у групі, свого членства та своєї власної ролі. По-друге, нерідко, навіть цілком усвідомлюючи значимість того чи іншого партнера по спілкуванню, випробувані не хочуть визнавати ні перед ким, що вони в особистісному плані перебувають у певній залежності від думки, оцінки, ставлення якоїсь конкретної людини.

Референтометрична процедура передбачає проведення двох експериментальних етапів. На першому, попередньому, здійснюєть­ся практично будь-яка процедура, яка дає можливість: • виявити думку, ставлення, позицію кожного члена групи з при­воду тієї чи іншої події, явища, що є важливими для спільноти; оцінити або порівняти партнерів по взаємодії. Так, якщо метою даного конкретного експерименту є визначення референтних

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

осіб у групі, то на цьому етапі можна використати соціо-

метричне опитування або взаємооцінювання членами групи

один одного.

У будь-якому разі підсумком першого експериментального етапу є набір думок і суджень усіх без винятку членів групи з при­воду якогось значущого для них об'єкта оцінювання. На цьому ета­пі експериментатор може працювати з групою в цілому, дотримую­чись двох основних вимог:

• об'єкт оцінювання й сама процедура повинні мати суттєве зна­
чення для випробуваних;

• жоден з випробуваних не повинен знати про відповіді своїх
товаришів по групі.

Другий етап, упродовж якого проводиться власне референ-тометричне опитування, може починатися або згодом, або безпо­середньо після завершення першого етапу. Основна мета другого етапу — виявити тих осіб, позиція яких (тобто думки й оцінки, ви­словлені ними на попередньому етапі) найбільшою мірою цікавить випробуваного, а, отже, і є особливо значущою для нього.

Другий етап може проводитися, як правило, у двох фор­мах — у традиційній (індивідуальній) і груповій. Традиційна про­цедура дає змогу здійснити обробку великого масиву даних, але вимагає значного запасу часу для багаторазового тиражування індивідуального опитування. Групова форма дає не таку багату інформацію, але потребує значно менше часу. У разі проведення традиційної процедури референтометрії алгоритм дій дослідника може бути таким:

• по-перше, дослідник з'ясовує в кожного досліджуваного окре­
мо, чи згодний він, щоб заповнений ним на попередньому етапі
бланк був показаний тим членам групи, які цим зацікавляться.
Акт згоди чи незгоди з такою перспективою дослідник фіксує
у своїх записах;

• по-друге, до відома випробуваного доводиться, що більшість
його товаришів не заперечують проти того, щоб з їхніми опи-
тувальними листами ознайомилися інші члени групи;

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ У ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

• по-третє, випробуваному пропонується назвати тих, з чиї­ми опитувальними листами йому хотілося б ознайомитися. Для того, щоб максимально підвищити вибірковість такої процедури, випробуваного спочатку попереджують, що він матиме можливість «заглянути» лише в один бланк. Після того, як випробуваний називає прізвище його хазяїна, до­слідник, пославшись на те, що останній може не погодитися оприлюднити свої відповіді, пропонує назвати іншого члена групи, чий експериментальний бланк хотів би побачити ви­пробуваний. Коли здійснюється і цей, другий, вибір, як «ви­няток» опитуваному дозволяється назвати ще одну людину, відповіді якої на попередньому етапі становлять інтерес для випробуваного. Як показали спеціальні дослідження, кіль­кість таких виборів не повинна перевищувати трьох, оскільки в іншому разі різко знижується вибірковість демонстрованих міжіндивідуальних переваг.

У разі проведення групової форми референтометрії, тобто коли дослідник працює з усією групою одночасно, порядок дій може бути таким (якщо, наприклад, на першому етапі було прове­дено соціометричну процедуру):

• по-перше, дослідник просить кожного випробуваного на зво­ротному боці своєї заповненої соціометричної картки постави­ти або знак «+», або знак «-» залежно від того, згоден він чи не згоден оприлюднити свої відповіді;

по-друге, як і при індивідуальному опитуванні, дослідник дає можливість кожному члену групи послідовно позначити не більше трьох своїх товаришів, чиї бланки його цікавлять найбільше. На відміну від індивідуальної форми, ці прізвища фіксує не експериментатор, а сам випробуваний, записуючи їх у стовпчик на зворотному боці своєї соціометричної картки. Обробляючи матеріал, отриманий у результаті референтоме­трії, дослідник аналізує лише дані другого етапу. Усі референтоме-тричні вибори фіксуються в спеціальній референтоматриці, яка за принципом побудови не відрізняється від соціоматриці.

4*

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ У ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

осіб у групі, то на цьому етапі можна використати соціо-метричне опитування або взаємооцінювання членами групи один одного.

У будь-якому разі підсумком першого експериментального етапу є набір думок і суджень усіх без винятку членів групи з при­воду якогось значущого для них об'єкта оцінювання. На цьому ета­пі експериментатор може працювати з групою в цілому, дотримую­чись двох основних вимог:

об'єкт оцінювання й сама процедура повинні мати суттєве зна­чення для випробуваних;

• жоден з випробуваних не повинен знати про відповіді своїх товаришів по групі.

Другий етап, упродовж якого проводиться власне референ-тометричне опитування, може починатися або згодом, або безпо­середньо після завершення першого етапу. Основна мета другого етапу — виявити тих осіб, позиція яких (тобто думки й оцінки, ви­словлені ними на попередньому етапі) найбільшою мірою цікавить випробуваного, а, отже, і є особливо значущою для нього.

Другий етап може проводитися, як правило, у двох фор­мах — у традиційній (індивідуальній) і груповій. Традиційна про­цедура дає змогу здійснити обробку великого масиву даних, але вимагає значного запасу часу для багаторазового тиражування індивідуального опитування. Групова форма дає не таку багату інформацію, але потребує значно менше часу. У разі проведення традиційної процедури референтометрії алгоритм дій дослідника може бути таким:

по-перше, дослідник з'ясовує в кожного досліджуваного окре­мо, чи згодний він, щоб заповнений ним на попередньому етапі бланк був показаний тим членам групи, які цим зацікавляться. Акт згоди чи незгоди з такою перспективою дослідник фіксує у своїх записах;

по-друге, до відома випробуваного доводиться, що більшість його товаришів не заперечують проти того, щоб з їхніми опи-тувальними листами ознайомилися інші члени групи;

• по-третє, випробуваному пропонується назвати тих, з чиї­
ми опитувальними листами йому хотілося б ознайомитися.
Для того, щоб максимально підвищити вибірковість такої
процедури, випробуваного спочатку попереджують, що він
матиме можливість «заглянути» лише в один бланк. Після
того, як випробуваний називає прізвище його хазяїна, до­
слідник, пославшись на те, що останній може не погодитися
оприлюднити свої відповіді, пропонує назвати іншого члена
групи, чий експериментальний бланк хотів би побачити ви­
пробуваний. Коли здійснюється і цей, другий, вибір, як «ви­
няток» опитуваному дозволяється назвати ще одну людину,
відповіді якої на попередньому етапі становлять інтерес для
випробуваного. Як показали спеціальні дослідження, кіль­
кість таких виборів не повинна перевищувати трьох, оскільки
в іншому разі різко знижується вибірковість демонстрованих
міжіндивідуальних переваг.

У разі проведення групової форми референтометрії, тобто коли дослідник працює з усією групою одночасно, порядок дій може бути таким (якщо, наприклад, на першому етапі було прове­дено соціометричну процедуру):

• по-перше, дослідник просить кожного випробуваного на зво­
ротному боці своєї заповненої соціометричної картки постави­
ти або знак «+», або знак «-» залежно від того, згоден він чи не
згоден оприлюднити свої відповіді;

• по-друге, як і при індивідуальному опитуванні, дослідник
дає можливість кожному члену групи послідовно позначити
не більше трьох своїх товаришів, чиї бланки його цікавлять
найбільше. На відміну від індивідуальної форми, ці прізвища
фіксує не експериментатор, а сам випробуваний, записуючи їх
у стовпчик на зворотному боці своєї соціометричної картки.
Обробляючи матеріал, отриманий у результаті референтоме­
трії, дослідник аналізує лише дані другого етапу. Усі референтоме-
тричні вибори фіксуються в спеціальній референтоматриці, яка за
принципом побудови не відрізняється від соціоматриці.

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ПІДГОТОВКА Й УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

Крім матричної форми компонування матеріалу, можна ви­користати й референтограму (за аналогією із соціограмою), що на­очно демонструє ступінь взаємності референтометричних переваг і факт наявності чи відсутності скільки-небудь чітко окреслених підгруп в обстежуваній спільноті.

Такі основні методи вивчення стану взаємин в організації. Уміле їх використання дає керівникові можливість дослідити не­формальну структуру організації — цю «невидиму частину айсбер­га» — й успішно керувати процесами групової динаміки.

Слід зазначити, що оптимальною умовою для визначення характеристик особистості є комплексний підхід. Останній може забезпечити адекватно підібрана система методів, що дає змогу все­бічно оцінити особистість у всіх її проявах.

ПІДГОТОВКА Й УХВАЛЕННЯ

Дата добавления: 2015-05-22