Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

З. З Види управлінських рішень




На всіх стадіях управління приймаються управлінські рішен­ня. Одним із показників ефективності діяльності керівника є його здатність приймати правильні рішення. Рішення приймаються при виконанні всіх функцій управління (планування, організація, ке­рівництво, мотивація, контроль).

Процес прийняття рішень — творчий процес, що включає такі етапи (рис. 3.1).


 


ПІДГОТОВКА Й УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

Управлінське рішення — це вибір альтернативи для досягнен­ня визначеної мети. Управлінські рішення можна класифікувати за різними ознаками.

За ступенем впливу на майбутнє організації:

 

Стратегічні Тактичні
Визначають основні шляхи розвитку організації; зале­жать від зовнішніх обставин, є ініційованими Визначають конкретні способи досягнення стратегічних цілей; конкретизують вказівки, що надходять зверху, і є запропонованими

За масштабами:

 

Глобальні Локальні
Стосуються всієї організації Стосуються якоїсь частини або сторони діяльності організації

 


Вироблення й визначення мети (формулювання проблеми)


Відповідно до часового охоплення:


 


Вивчення проблеми

Вибір та обгрунтування критеріїв ефективності та можливих наслідків прийнятих рішень


 

Перспективні Поточні
Наслідки проектуються на тривалий період часу Орієнтовані на запити сьогодніш­нього дня

За тривалістю періоду реалізації:


 


с

с


Розгляд варіантів рішення

4; •

Вибір та остаточне формулювання рішення


 

Довгострокові Середньострокові Короткострокові
Понад 5 років Від 1 до 5 років До одного року

За ступенем обов'язковості виконання:


 


Ухвалення рішення -тт

Аналіз і контроль за виконанням рішення

Рис. 3.1 Процес прийняття рішень


 

Директивні Рекомендаційні Орієнтуючі
Приймаються вищи­ми органами управ­ління; обов'язкові для виконання Виконання ба­жане, але не обов'язкове Призначені для суб'єктів, незалежних від тих, хто ці рішення приймав

 



 




ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ


ПІДГОТОВКА Й УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ


 


За функціональним призначенням:


Колективний метод ухвалення рішень має свої переваги й недоліки:


 



Організа­ційні Координу­ючі Регулюючі Активі­зуючі Контр­олюючі
Вибір по- Розподіл Визначають спо- Спрямо- Підбива-
винен зро- поточної сіб здійснення вані ють під-
бити сам роботи тих чи інших дій на акти- сумки ви-
керівник, серед ви- у конкретних візацію конання
щоб ви- конавців; ситуаціях (відо- діяль- зазначе-
конати свій оцінка ре- бражаються у ності ви- них вище
посадовий зультатів правилах, розпо- конавців видів
обов'язок діяльності рядках, графіках   рішень
    іт. п.)    

 

За способами прийняття:
Інтуїтивні Адаптаційні
В основі лежить здатність ке- Грунтуються на загальних зна-
рівника вгадувати, передбача- ннях, здоровому глузді, профе-
ти, припускати; сійній діяльності;
приймаються за умови виконанні дій, що мали успіх у
дефіциту часу; минулому в аналогічній ситуації;
великий ризик помилок; прості й оперативні в прийнятті
є винятком,а не правилом  

Залежно від кількості учасників (за способом прийняття):


 

Переваги Недоліки
Усуваються суб'єктивізм, стерео­типи й особисті пристрасті. Більше варіантів рішень, вони кращої якості Вимагають великих витрат часу. Більш ризиковані, оскільки відповідальність розподіля­ється на всіх
Створюють атмосферу співро­бітництва, поліпшують контакт між співробітниками, знижують опір незгодних. Можливі наслідки добре продумано. Ближче до істини, коли йдеться про складні питання. Вироблена колективна думка є позитивним мотиваційним фак­тором Не мають сенсу, якщо керів­ник набагато компетентніший від рядових членів групи й вони із цим згодні. Посилюється конформізм се­ред членів групи. Зростає рівень конфліктності. Можливе блокування рішен­ня, якщо висловлені точки зору не збігаються

За широтою охоплення:

 

Загальні Спеціальні
Стосуються однакових для всіх проблем; вносять у діяльність ор­ганізації елемент стабільності Стосуються вузьких проблем, властивих одному підрозділу або групі

 


 

Одноосібні Колективні
Є кращими за умови дефіциту часу; за низької ква­ліфікації спів­робітників; за наявності конфліктної си­туації Консультативні Спільні Парламентські
Особи, які при­ймають рішення, радяться з під­леглими або екс­пертами; роблять власний вибір, враховуючи їх рекомендації Приймаються завдяки вза­ємній згоді всіх учасни­ків Приймаються більшістю причетних до них учасників

З погляду зумовленості:

 

Запрограмовані (аналітичні) Незапрограмовані (творчі, пошукові)
Приймаються у стандартних, регулярно повторюваних ситуа­ціях; кількість можливих альтернатив обмежена, вони легко формулю­ються Приймаються в нових, неор­динарних ситуаціях; вимагають творчого підходу, глибоких знань, досвіду

 




ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ


ПІДГОТОВКА Й УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ


 


3.4 Психологія діяльності керівника при прийнятті управлінських рішень

На стиль ухвалення рішення впливає особистість керівника. Щодо стилю прийняття рішень можна виділити такі типи керівників:

1) керівник, який прагне досягти успіху в діяльності, вважає себе
покликаним вести за собою виконавців рішення.
Не боїться
ризику, позитивно мотивований, активний. Вважає себе зна­
чущим не лише у своїх власних, але й в очах підлеглих;

2) керівник, орієнтований більше на себе, ніж на групу виконавців.
Прагне до індивідуального прийняття рішень.
Діє з озирцем, до
ризику ставиться занадто обережно, уникає його;

3) негативно мотивований керівник, який уникає самостійності,
ризику. Він боїться приймати рішення.
Як правило, «хова­
ється» за групу, намагаючись зняти із себе відповідальність.
Не любить приймати рішення, намагаючись вирішувати про­
блеми за участі групи. Не є лідером;

4) керівник, не здатний до активної роботи. Він має невротичні
тенденції в поведінці. Уникає контактів з керівництвом і під­
леглими. Йому хочеться повністю обійти ситуацію, де потрібні
активність, самостійність, ризик і т. п. Професійно непридат­
ний для управлінської роботи.

У процесі роботи керівник прагне сформувати у своїх під­леглих позитивне ставлення до виконуваного завдання. Ефек­тивність праці та позитивна мотивація між собою тісно пов'язані. Щоб впливати на підлеглих у потрібному напрямі, керівник зо­бов'язаний дотримуватися цілої низки умов:

• не боятися ризику, спрямовувати всі зусилля на досягнення
успіху в роботі;

• заохочувати підлеглих до творчості;

• нагороджувати за сумлінну роботу, за успіхи, навіть незначні;

• допомагати в роботі своїм підлеглим;

• не відмовлятися від ухвалення рішення й не відкладати його
реалізацію;


Таблиця 3.1

Способи взаємодії керівника з підлеглими

 

Вплив керів­ника Стиль ке­рівництва Вплив керівника на підлеглих, дії підлеглих Методи ухва­лення рішення
Абсолютний вплив керівника Автори­тарний Жорстке керівництво. Придушення ініціати­ви підлеглих Одноосібне
Сильний вплив керів­ника Демокра­тичний Врахування думки під­леглих. Оцінювання пропо­зицій підлеглих і кори­гування на їх основі точки зору керівника Колективне
Оптимальна активність керівника при взаємодії з неформаль­ним лідером Демокра­тичний Учасникам групи на­дається можливість аргументувати свою точку зору. Активне обговорення проблеми Колективне
Конфліктні стосунки між керівником і неформаль­ним лідером Лібераль­ний Підлеглі беруть участь в обговоренні про­блеми. Неформальний лідер намагається нав'язати свою точку зору Одноосібне прийняття в більшості випадків

• вчасно та об'єктивно інформувати працівників;

• правильно оцінювати часову перспективу реалізації завдань.
Керівник здійснює вплив на членів групи шляхом особистого

спілкування і впливає на кожного підлеглого через групу.

Участь підлеглих у прийнятті рішень є важливим мотивацій­ним фактором, оскільки завдяки особистій участі працівники кра­ще розуміють плани, зростає бажання реалізувати їх.


"


ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ


ПІДГОТОВКА Й УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ


 


Р. Лайкерт дійшов висновку, що мотивація у сфері виконання конкретних управлінських рішень тим сильніша, чим більше без­посередні учасники задіяні в прийнятті рішень.

Спосіб взаємодії керівника з підлеглими безпосередньо впли­ває на процес ухвалення рішень. А. С. Китов виділяє чотири різно­види такої взаємодії (див. табл. 3.1).




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 427; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.