Типи підлеглих

Навіть невеликий досвід управлінської роботи надає лідеру-управлінцю змогу помітити відмінності підлеглих у прояві схиль­ності до певних типів завдання і реакції на зусилля керівника з контролю й забезпечення зворотного зв'язку. Фахівці виділяють два різних типи підлеглих:

• підлеглі, орієнтовані на мету;

• підлеглі, орієнтовані на завдання.

Співробітник, який належить до першого типу підлеглих, на­дає перевагу, як і управлінський лідер, осмисленню кінцевої мети, своїх ресурсів і можливостей (повноваження і відповідальність) і залишає за собою право самостійно доповнити план заходів щодо виконання завдання. Характерологічні особливості підлеглого да­ного типу виражаються в тому, що він:

• надає перевагу авторитарному керівнику;

• має потребу в зворотному зв'язку та оцінці діяльності, що за­
лежить від результату;

• сприймає гроші як заохочення за гарну роботу;

• охоче працює, коли є стимул працювати більше;

краще виконує роботу, яка може бути удосконалена (у такому випадку — це творчий тип особистості, що одержує задово­лення від вирішення проблеми);

• вибирає цілі із середнім ступенем ризику, несе відповідаль­
ність за результат;

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ

• спрямовує енергію на досягнення цілей;

• виявляє ініціативу й не любить дріб'язкової опіки;

• регулює своє прагнення досягти мети залежно від реальності
успіху або невдачі.

Підлеглий, орієнтований на мету, з ентузіазмом сприймає ви­клики середовища, яке постійно змінюється, і розглядає себе як агента змін.

Підлеглий другого типу воліє одержати від лідера-управлінця детальну інструкцію з виконання завдання, що включає терміни виконання, опис ресурсів і т. ін. Такий підлеглий відрізняється та­кими характерологічними особливостями:

• віддає перевагу демократичному босу;

уникає зворотного зв'язку, оцінки. Відчуває потребу у схва­ленні його особистих дій;

• гроші, які можна заробити додатково, сприймає як несправед­
ливі;

• віддає перевагу рутинній і «стабільній» роботі, що не вимагає
поліпшення. Не виявляє творчості й одержує задоволення від
завершення завдання;

вибирає цілі з високим або низьким ризиком. Має потребу у виправданні, уникає оцінювання якості його праці;

• не фокусує індивідуальну енергію на меті;

• чітко виконує директиви;

• значною мірою виявляє прагнення до результату. Підлеглий,
орієнтований на завдання, комфортно почуває себе в стабіль­
ній обстановці, за усталених правил і процедур.

Кожен тип підлеглого вимагає від лідера-управлінця специ­фічного підходу (для максимально ефективного використання індивідуального потенціалу будь-якого співробітника). У табл. 9.6 порівнюються вимоги до лідера-управлінця щодо забезпечення ефективної діяльності різних типів підлеглих.

Якщо лідер не вдавався до спеціальних заходів щодо добору персоналу, що відповідав би визначеним вимогам, то, скоріше за все, у складі групи будуть представники обох типів підлеглих.

Таблиця 9.6

Типи підлеглих та особливості управління

Особливості управління
підлеглими, орієнтованими на мету	підлеглими, орієнтованими на завдання
• демонструвати статус і вла- ду; • надавати право вільного гра­фіка роботи; • встановлювати зворотний зв'язок та оцінювати діяль­ність підлеглого за результа­тами роботи; • забезпечити матеріальне стимулювання й виробити критерій оцінювання ефек­тивності досягнення мети; • доручати завдання, що по­требують творчого підходу й самостійності; • визнавати право на помилку.	• уникати демонстрування ста­тусу й влади; • забезпечити нормований робо­чий день; • демонструвати, схвалення ін­дивідуальних зусильу процесі роботи над завданням; • сформулювати чіткі критерії стимулювання, розробити систему матеріального та не­матеріального заохочення за успішне виконання завдання; • доручати рутинну роботу, що не вимагає інноваційних під­ходів. Забезпечити можливість обговорення деталей виконан­ня завдання.

У даному випадку ефективність групової роботи й персональна ефективність залежить від того, якою мірою управлінець здатний забезпечити врахування особливостей усіх типів підлеглих. Адже основне завдання лідера — підтримання консенсусу та єдності групи на основі спільної мети й групових цінностей. Навіть якщо тактика управління різними підлеглими варіюється, єдність стра­тегії не повинна сприйматися ними як прояв несправедливості та дискримінації за якимись ознаками. Управлінський лідер повинен чітко усвідомити для себе такі моменти:

• чи хоче він мати в групі два взаємовиключних типи підлеглих;

• чи вдасться йому переорієнтувати підлеглого на виконання
іншої мети, якщо той настроївся на виконання рутинного за­
вдання, або навпаки;

чи достатньо компетентним є лідер щодо управління цими

Дата добавления: 2015-05-22