Традиції сімейного виховання

Формування духовних цінностей особи через виховні традиції

Сім’я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом їхньої матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передачі культурних цінностей від покоління до покоління. Особливу роль в процесі соціалізації відіграє стиль сімейного виховання, загальний психологічний клімат сім’ї, ставлення батьків до дитини.

Важливе значення при цьому відіграє повна сім’я. Відсутність одного з батьків призводить до появи страху та невпевненості в собі, що ускладнює засвоєння соціального досвіду. З перших днів появи дитини на світ сім’я покликана готувати її до життя і практичної діяльності, у домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життєдіяльності, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду[4].

Сучасна наука розглядає роль сім’ї в успішній соціалізації як сукупність усіх соціальних процесів, завдяки яким індивід засвоює і відтворює певну систему знань, норм, цінностей, що дають йому змогу функціонувати як повноправному члену суспільства, що проявляє такі якості: самостійність, ініціативність, старанність, відповідальність. Саме відповідальність дітей визнається найважливішим критерієм переходу соціальної реактивності (у відповідь реакцій, обмежених конкретною ситуацією) в соціально активну поведінку. У широкому діапазоні проблема соціалізації реалізується через усю систему виховання і навчання.

Сім’ю можна розглядати і як модель та форму базового життєвого тренінгу особистості. Не можна не погодитись із думкою Р. Мертона, що “…сім’я – головний носій культурних норм і цінностей. Проте вона передає переважно ту частину культури, яка є доступною для соціального прошарку чи групи батьків” [12, с. 306]. На соціалізацію особистості в родинному оточенні впливають різноманітні фактори як зовнішнього, так і внутрішнього характеру, які у своїй сукупності та інтегративній єдності формують соціалізуючий потенціал сім’ї.

Соціалізація дитини залежить від стосунків усередині сім’ї, її складу та авторитету батьків. Саме тут дитина засвоює норми людських відносин, вбираючи все позитивне і негативне. Здійснюючи соціальну функцію, сім’я формує особистість дитини. У процесі сімейної соціалізації у дитиниформується відчуття причетності до внутрішнього світу інших людей, передусім до внутрішнього світу своїх батьків. У неї розвивається почуття симпатії, яке можна визначити як “прагнення узгоджувати свій емоційний стан із станом інших” [24, с. 206].

Сім’я – природний осередок найглибших людських почуттів: тут народжується і поглиблюється любов до батьків та пращурів, народу, пошана до рідної мови, історії. Дитина найшвидше й найглибше засвоює основи моралі серцем, у неї розвиваються почуття доброти, чуйності, совісті, правдивості, любові до всього живого.

Виховна функція сім’ї спрямована на формування і розвиток особистості дитини, її соціалізацію, підготовку підлітка до широкого людського спілкування та співпраці в різноманітних колективах.

Сьогодні все частіше викликає занепокоєння як батьків, так і вчителів проблема організації дозвілля як одного з аспектів стосунків батьків і дітей, є своєрідним індикатором формування культури й кола духовних потреб та інтересів дитини.

Ефективне використання вільного часу – це об’єднання активних форм діяльності, що впливає на розвиток особистості, її фізичної, емоційної та інтелектуальної сфер життєдіяльності. Рівень ефективності використання вільного часу прямо залежить від тих видів діяльності, які сприяють розвитку соціально-позитивних рис характеру дитини, засвоєння нею широкого кола знань, а також креативних умінь та навичок.

Сімейні традиції є поєднанням суспільних традицій тією мірою, якою вони відображаються в житті сім’ї, та специфічних норм і правил, прийнятих у кожній конкретній родині, з унікальними для кожної з них культурно-історичними ознаками. Вони виступають також як певні моделі поведінки, культурні взірці та норми моральних відносин, які залежать від характеру стосунків у сім’ї та впливу соціокультурних і виховних чинників.

Уявлення дитини про себе, її ставлення як до себе, так і оточуючих, формування особистісних якостей залежить, перш за все, від сприйняття її дорослими. Тому коли дитина входить до групи ровесників, вона вже має певний запас правил, зразків поведінки, певних моральних цінностей, які склалися в неї завдяки впливу старших. Істотний вплив на спосіб життя, поведінку молодого покоління справляють традиції, звички, стійкі моделі поведінки сімейно-го оточення. Все, що відбувається вдома, не проходить повз дітей безслідно, а впливає на спосіб життя, який вони обирають. Як засіб формування й соціалізації особистості родинні традиції виконують пізнавальну (дають знання про родовід, родинні, родинно-громадські стосунки, особливості трудової діяльності членів сім’ї тощо), конструктивну (визначають методи і засоби виховання), комунікативну (формують нормативи внутрішньосімейних стосунків), організаційну (встановлюють режим праці і відпочинку) і суто соціалізуючу роль (визначають типи соціальної взаємодії з іншими людьми). Класична родина має власні виховні традиції, які багато в чому зумовлені як загальнолюдськими, так і індивідуальними особливостями. Сімейні традиції за умов нормального функціонування сім’ї, переходять від покоління до покоління[4].

Дата добавления: 2015-05-22