Характеристики індивідуального стилю діяльності педагога

Індивідуальний стиль діяльності педагога

Кожному вчителю притаманний своєрідний індивідуальний стиль діяльності. Обдарована, творча людина – це завжди індивідуальність. Формування індивідуальності у педагога сприяє вихованню творчої особистості дитини.

Ознаки індивідуального стилю педагогічної діяльності:

Він проявляється в:

· Темпераменті (час та швидкість реакції, індивідуальний темп роботи, емоційна відгукуваність);

· Характері реакцій на ті чи інші педагогічні ситуації;

· Виборі методів навчання;

· Підборі засобів виховання;

· Стилі педагогічного спілкування;

· Реакції на дії та вчинки дітей;

· Манері поведінки;

· Визначенні тих чи інших видів заохочення та покарання;

· Застосуванні засобів психолого-педагогічного впливу на дітей.

1. Змістовні характеристики стилю:

· Орієнтація вчителя: на процес навчання, результат навчання та процес і результат навчання;

· Адекватність (неадекватність) планування навчально-виховного процесу;

· Оперативність (консервативність) у використанні засобів і способів педагогічної діяльності;

· Рефлективність – інтуїтивність.

2. Динамічні характеристики стилю:

· Гнучкість – традиційність;

· Імпульсивність – обережність;

· Стійкість – нестійкість щодо ситуації, яка змінюється;

· Стабільне емоційно-позитивне ставлення до учнів – нестійке емоційне ставлення;

· Наявність особистісної тривожності – її відсутність;

· Спрямованість рефлексії на себе – на обставини – на інших.

3. Результативні характеристики стилю:

· Однорідність – неоднорідність рівня знань учнів;

· Стабільність – нестійкість в учнів навичок учіння;

· Високий – середній – низький рівень інтересу до предмета.

На основі даних характеристик виділяють типи індивідуальних стилів:

1. Емоційно-імпровізований стиль (ЕІС). Вчителя з ЕІС вирізняє переважна орієнтація на процес навчання. Пояснення нового матеріалу такий вчитель будує логічно, цікаво, але в процесі пояснення у нього відсутній зворотній зв’язок з учнями. Під час опитування вчитель з ЕІС звертається до великої кількості учнів, в основному сильних, які його цікавлять, опитує їх у швидкому темпі, задає неформальні питання, але мало дає їм говорити, не чекаючи, поки вони сформулюють відповідь самостійно. Для вчителя з ЕІС характерно недостатньо адекватне планування навчально-виховного процесу, для викладання на уроці він вибирає найбільш цікавий матеріал: не такий цікавий, але важливий, залишає на самостійне вивчення учнями. В діяльності вчителя з ЕІС недостатньо представлені закріплення та повторення учбовою матеріалу, контроль знань учнями. Вчителів з ЕІС відрізняє висока оперативність, використання великого арсеналу різноманітних методів навчання. Він часто практикує колективні обговорення, стимулює спонтанні висловлювання учнів. Для вчителя з ЕІС характерне невміння проаналізувати особливості та результа­тивність своєї діяльності на уроці.

2. Емоційно-методичний стиль (ЕМС). Для вчителя з ЕМС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, висока оперативність, деяка перевага інтуїтивності над рефлективні­стю. Орієнтуючись як на процес, так і на результати навчання, вчитель адекватно планує навчально-виховний процес, поетапно відпрацьовує весь навчальний матеріал, уважно слід­кує за рівнем знань всіх учнів (як сильних, так і слабких), в його діяльності постійно представлені закріплення і повторен­ня учбового матеріалу, контроль знань учнів. Такого вчителя вирізняє висока оперативність, він часто змінює види робіт на уроці, практикує колективні обговорення. Використовуючи багатий арсенал методичних прийомів при обробці навчаль­ною матеріалу, прагне активізувати дітей не зовнішньою роз­важальністю, а справді зацікавити особливостями самого предмету.

3. Розмірковуюче-імпровізаційний стиль (РІС). Для вчителя з РІС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу. В порівнянні з вчителями емоційних стилів, вчитель з РІС проявляє меншу винахідливість у підборі і варіюванні методів навчання, не завжди може забезпечити високий темп роботи, менше практикує колективні обговорення, скорочує час спонтанних висловлювань під час уроку, ніж вчителі з емоцій­ним стилем. Учитель з РІС менше говорить сам, особливо під час опитування, та прагне впливати на учнів непрямим шляхом (за допомогою підказок, уточнень і т.д.), дає можливість учням детально оформити відповідь.

4. Розмірковуючо-методичний стиль (РМС). Орієнтуючись переважно на результати навчання і адекватно плануючи навчально-виховний процес, вчитель з РМС проявляє консерватизм у використанні засобів педагогічної діяльності. Висока методичність (систематичність закріплення, повторення навчаль­ного матеріалу, контроль знань учнів) поєднується з невеликим, стандартним набором методів навчання, перевагою репродуктивної діяльності учнів, рідким проведенням колективних обговорень. Під час опитування вчитель з РМС звертається до невеликої кількості учнів, дає кожному багато часу на відповідь, особливу увагу приділяє слабким учням. Для вчителя з РМС характерна в цілому рефлективність.

Дата добавления: 2015-05-22