Поняття об’єктивної тяжкості і внутрішньої картини хвороби

Тема 4. Психологія хворого. Індивідуально-особистісні фактори реагування на хворобу.

Основні поняття: суб’єктивна і об’єктивна тяжкість хвороби; внутрішня картина хвороби; дисморфоманічний синдром; хронічні і інвалідизуючі хвороби; «професійна цінність» органа; поріг больової чутливості; стоїчна і іпохондрична традиції; «антиципаційна спроможність»; типи реакцій на хворобу: гармонійний, ергопатичний, анозогнозичний, тривожний, іпохондричний, неврастенічний, меланхолійний, апатичний, сенситивний, егоцентричний, паранояльний, дисфоричний.

План заняття:

1. Поняття об’єктивної та суб’єктивної тяжкості хвороби. Внутрішня картина хвороби.

2. Масштаб переживання хвороби.

3. Вікові особливості відношення до хвороби.

4. Професія і хвороба.

5. Особливості темпераменту в детермінації відношення до хвороби.

6. Риси характеру в структурі картини хвороби.

7. Особистісні смисли, світогляд і типи відношення до хвороби.

Конспект лекції:

Внутрішня картина здоров'я - складова самосвідомості, певне уявлення особис­тості про її власний фізичний, психологічний та соціальний стан, яке супроводжується своєрідними емоційними проявами.

Хвороба як патологічний процес двояко бере участь у побудові внутрішньої карти­ни хвороби, з одного боку - у вигляді тілесних відображень (загальних і місцевих), що дають змогу отримати його на сенсорному рівні, а з іншого - хвороба певним чином об­межує попередню свободу особистості, що накладає відбиток на власну оцінку хвороби і формує ставлення до свого захворювання.

У механізмах взаємного впливу та взаємовідношення психіки і соми значну роль ві­діграють так звані механізми замкненого кола. Йдеться про те, що будь-які розлади, що сформувалися у психічній сфері, призводять до порушень у соматичних функціях (і навпаки), а ті, у свою чергу, провокують виникнення нових або ускладнення попередніх психічних розладів. Саме таке замкнене коло й створює цілісну картину хвороби. За­вдяки цьому й сформувалося наукове розуміння психосоматичних зв'язків, а також, на підставі досліджень С. С. Корсакова, П. Б. Ганнушкіна, В. А. Гіляровського, В. М. Бєхтєрева, виник соматопсихічний напрямок медицини, в центрі уваги якого стоїть питання про вплив соматичної хвороби на особистість.

Суб'єктивно-психологічну складову хвороби, тобто картину, яку створює собі в уяві хвора особистість на підставі інтерпретації власних уявлень, відчуттів, переживань, пов'язаних із хворобою, - називають автопластичною картиною хвороби (А. Гольдшейдер).

Концепцію внутрішньої картини хвороби (ВКХ) запропонував Л. Р. Лурія, на думку якого, суб'єктивні скарги хворого не відповідають внутрішній картині хвороби. А сутність суб'єктивного ставлення до хвороби полягає в інтелектуальній інтерпретації діагнозу хво­роби, когнітивній оцінці її важкості та прогнозу, що в результаті призводить до формування емоційного та поведінкового патерна.

В центрі уваги клінічного психолога, який парцює в соматичній (непсихіатричній клініці), знаходяться психічні реакції людини, яка страждає тими чи іншим розладами.

Вважається, що тип реагування на соматичні захворювання пов’язані в першу чергу з оцінкою пацієнтом його тяжкості. При цьому можна говорити про існування феномена «об’єктивної тяжкості хвороби» і «суб’єктивної тяжкості хвороби».

Терміни об’єктивна та суб’єктивна в деякій мірі умовні, оскільки немає і не може бути єдиного для всіх і на всі часи реєстра тяжкості хвороби. Оцінка тяжкості хвороби залежить від соціокультурних особливостей, рівня розвитку медицини. Але при врахуванні рівності цих умов допустимо говорити, по те що деякі захворювання тяжчі ніж інші.

Для терапевта апріорно очевидно, що рак шлунка тяжче гастриту, для психіатра, безсумніву, шизофренія тяжче невроза. Тому, суїцидальна поведінка після постановки діагноза онкологічного захворювання може бути розцінена як більш адекватна (зрозуміла), ніж суїцид хворого цукровим діабетом.

Але, з точки зору психолога, який працює в соматичній клініці, більш значимою являється суб’єктивна оцінка пацієнтом ступеня тяжкості своєї хвороби. Це і є основна сфера застосуваня його зусиль.

Дата добавления: 2015-05-22