Паранойяльний

Ейфорійний

Сенситивний

Надмірна зтурбованість пацієнта можливим неблагприємним діагнозом, який може проізвести на оточуючих інформація про йго хвробу. Опасіння що оточуючі стануть уникати, вважати неповноцінним, пренебрежительно відноситься, розпускати пілтки стосовно причини та походження хвороби. Боязнь стати обузою для близьких та очікування неблагоприємного відношення з їхньої сторни в зв’язку з хворобою.

Основою сенситивного відношення до хвороби являється рефлексивний стиль мислення, орієнтація на думку і оцінку оточуютих. В зв’язку з цим суттєвим стає не власні хворобливі чи неприємні відчуття внаслідок хвороби, а передбачувана реакція на інформацію про хворобу зі сторони референтної групи. Такі пацієнти схильні до вибачаючого стиля поведінки. Вони нерідко в ущерб своєму здоров’ю соромляться звертатися до лікаря чи медичної сестри (навіщо їх відволікати по дрібницям) навіть в випадках загрожуючого для життя стану, відмічається невпевненість, сором’язливість таких пацієнтів.

Необосновано підвищений настрій, нерідко наіграний, пренебрежение, легковажне відношення до хвороби і лікування. Надія на те, що «все само собою обійдеться». Бажання отримати від життя все, не дивлячись на хворобу, легкість порушення режиму. Недивлячись на те, що ці порушення можуть неблагоприємно сказатися на протіканні хвороби.

Ейфорійний тип відображає безпечність людини в відношенні власного здоров’я. Хворий стає наіграно болтливим, суєтливий. Подібне реагування може носити захисний характер чи відображати характерологічні особливості людини.

Впевненість в тому, що хвороба являється результатом чийогось злого замисла. Крайня підозрійливість до ліків і процедур. Потяг приписувати можливі ускладнення лікування чи побічні дії ліків халатності чи злого замислу лікарів та персоналу. Скарги в усі інстанції, звинувачення та вимоги покарати в зв’язку з цим.

Паранойяльний в даному випадку тип відображає містичну світооглядну позицію хворого, яка передбачає таємний зміст його хвороби та причини виникгнення. Даний тип реагування виникає переважно на базі особистісних особливостей.

Личко А.Є., Іванов М.Я. виокремили типи ставлення до хвороби на підставі туації характеру особистості. Гармонійний тип полягає у раціональній оцінці хвороби, її небезпеки, можливих ускладнень та перспектив; ергопатійний - у намаганні сховатися від хвороби в роботі; анізогнозичний - у наполегливому відкиданні думки про хворобу; тривожний - у безперервній (і часто безпідставній) тривожності, яка може зростати під впливом віри у прикмети або дещо зменшується при виконанні певних ритуалів; іпохон­дричний - у перебільшеній увазі до суб'єктивних відчуттів і реакцій організму (з тенден­цією до їх перебільшення); неврастенічний - у типовій невротичній поведінці, прояви якої пов'язані з самопочуттям пацієнта; меланхолійний - у зневірі в одужання, депре­сивних проявах (із суїцидальними тенденціями); апатичний - у збайдужінні до власної долі (однак з пасивним виконанням усіх лікарських приписів); сенситивний - у надмір­ній чутливості щодо впливів (зазвичай уявних) на ставлення до нього близьких та зна­йомих; егоцентричний - перебільшеній демонстрації своїх страждань та вимогах особ­ливого ставлення до себе; паранояльний - у впевненості в зумисному завданні шкоди його здоров'ю; і дисфоричний - у заздрості та ненависті до усіх здорових людей.

Також при лікуванні пацієнта слід враховувати амбівалентне ставлення хворого до своєї хвороби, яке полягає у традиційно негативному її розумінні і поєднанні з позитив­ним, що зумовлене отриманням вторинної вигоди. Р. Конечний і М. Боухал виокремили т.зв. нозофільно-утилітарну особистісну реакцію, що виявляється у певному заспоко­єнні та навіть отриманні приємних відчуттів від хвороби. Вищим проявом нозофільної реакції, що має потрійне мотивування: одержання співчуття, вихід із неприємної ситу­ації, одержання матеріальних вигод тощо, розглядають агравацію - мимовільне нама­гання посилити симптоматику захворювання і суб'єктивних скарг, симуляцію - зумисне зображання певної хвороби (нерідко за допомогою медикаментозних засобів) і диси­муляцію - приховування хвороби та її ознак.

Дата добавления: 2015-05-22