Філософія права: її предмет, завдання та методологія

Самостійною філософською дисципліною філософія права стала завдяки зусиллям Гегеля, який у 1820 р. видав знамениту «Філософію права».

Філософія права - розділ філософії,особлива теоретична та навчальна дисципліна що займається вивченням змісту права, його сутності й поняття, форм існування й цінності, ролі у житті людини, держави, суспільства.

Завдання - філософське осмислення права. Таке осмислення передбачає погляд на право не лише як на систему норм, забезпечену владним примусом, а й, зокрема, як на певний спосіб людського буття, багатогранну соціальну реальність із власною сутністю, змістом, структурою і логікою розвитку.

Предмет філософії права - право як цілісна система. У предмет входить вивчення причин появи права і розкриття його суті, тобто його природа і суть. Але навіть, незважаючи на уявну ясність предмета, існує величезне різноманіття точок зору щодо поняття предмету:

а) філософія права - це особлива область наукового знання, що досліджує світоглядну суть права, його сенс і призначення (Алексеев).

б) філософія права - це особлива наука про пізнав., ціннісні і соціальні основи права.

в) предметом філософії права є прагнення і бажання абстрагуватися від технічних особливостей його функціонування;

г) предметом філософії права є право в його розрізненні із законом (Нерсесянц).

д) філософія права - це вчення про сенс права.

е) предметом філософії права виступає його духовне буття або правосвідомість.

Методологія філософії права в широкому розумінні – це методологічних проблем права і включити до неї:

1) методологію пізнання права;2) методологію юридичної практики, виділяючи:

а) методологію правотворчості;б) методологію правозастосування.

У свою чергу в рамках методології пізнання права, чи методології правознавства, слід виділити такі рівні:

1) філософський, який являє собою систему світоглядно-методологічних ідей і принципів, утілених у тому чи іншому способі осмислення права (типи правопізнання), а також їх порівняння, критику та обґрунтування;

2) загальнонауковий, який становить систему принципів і методів наукового пізнання в цілому чи окремої науки, застосовуваних для більш глибокого пізнання права, у рамках якого виділяються:

а) власне загальнонаукові методи і прийоми пізнання, такі як аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і класифікація, а також методи: системний, синергетичний та ін.;

б) конкретно-наукові методи - соціологічний, психологічний, математичний, кібернетичний, історичний, логічний та ін., тобто знання в галузі окремих наук, застосовуване для пізнання правових явищ;

3) спеціально-юридичний, який являє собою систему характерних для правознавства методів пізнання права: нормативно-аналітичний, догматичний, порівняльно-правовий та ін.

Дата добавления: 2015-05-22