Наука і техніка як об’єкт філософського дослідження

Провідні чинники появи філософських досліджень науки і техніки.

Наука і техніка (НіТ) сьогодні – дуже важливий вплив та наслідки на галузі людської ЖД. Розвиток НіТ позначається на всіх сторонах життя сусп-ва, приводячи до радикальних змін у їх змісті.

У XX ст. за високого рівня розвитку НіТ розкрилися принципово нові аспекти їх зв’язку з різними сферами людської ЖД: з поступом історії, з природою людини, а водночас відкрилися й нові сторони людського буття.

Наука – особлива сфера суспільного життя, в якій здійснюється соціально-організаційна діяльність по виробництву, поширенню і реалізації знань.

Суттєві ознаки науки:

1. Наявність проаналізованого та систематизованого достовірного знання, узагальненого до ступеня вираження у ньому суттєвих зв’язків пізнаваної предметної галузі.

2. Єдність у цьому знанні описування, пояснення та передбачення.

3. Наявність методологічно-операційної складової частини.

4. Єдність кількісного та якісного аналізу досліджуваного предмета.

Метод виступає як спосіб (Що? Як? Чому?).

Складові метода як чинника людської діяльності:

1. Описова складова – що?

2. Операціональна (процедурна) складова – як?

3. Концептуальна складова – чому?

Класифікація методів за широтою їх застосування:

- окремі – специфічні методи, що мають одноактне застосування;

- частково-наукові – що використовуються в частині наук;

- загальнонаукові – використовуються в більшості наук;

- всезагальні методи – що покладаються в основі самої дії пізнання та в обгрунтуванні б.-я. методів.

5. Наявність особливої мови з точним закріпленням змісту за кожним терміном.

6. Категоріальний зміст знання, тобто наявність орієнтовно-конструктивних понять, єдність яких дає певний зріз предметного змісту буття, що отримує назву фізичної, хімічної, біологічної та іншої реальності.

7. Наявність вихідних принципів та аксіом, загальнофілософських припущень, що лежать в основі кожної науки, надаючи її змісту та викладу характеру системної єдності.

8. Задоволення певної соціальної потреби.

Компоненти науки:

· за змістом: знання про світ; знання про алгоритми дії та дійових операцій; знання про можливості людини в її ставленні до світу;

· за класифікацією: науки про форми і сфери існуючого (природознавство, історія, соціологія, етнографія, анатомія, психологія); науки логіко-методологічного або інструментального напряму (математика, логіка, теорія систем, програмування); гуманітарні науки (філософія, культурологія, релігієзнавство).

Критерії істинності наукового знання: підтвердження фактами; підтвердження експериментальними перевірками; узгодженість із принципами наукової теорії; коректність і точність застосовуваної термінології; логічна та концептуальна несуперечливість.

Наука як суспільний феномен постає як:

1. Сукупність знань.

2. Спеціалізована пізнавальна діяльність.

3. Сукупність наукових колективів і соціальних інституцій, які забезпечують цю діяльність.

Техніка – „вміння, ремесло, мистецтво” – це особлива форма людського утвердження в бутті та взаємодії зі світом, яка виступає як система засобів і механізмів діяльності, що забезпечує її ефективність, т.т. отримання (надійне) планованого результату.

Техніка постає в людському бутті:

1) як різного роду штучні формоутворення, які здатні замінювати природні форми і породжувати нові штучні.

2) вміння і прийоми ефективного здійснення б.-я. діяльності (наприклад, техніка виховання).

Важливі риси техніки:

- функціональність;

- цілераціональність – засіб досягнення цілі;

- технологія – спосіб включення техніки в людське буття;

- спосіб творення людиною другої природи.

Загальний підхід: аграрне, індустріальне, інформаційне.

3 сектори сучасної техніки: економічна, організаційна, людська.

Взаємозв’язок НіТ виявляється в тому, що наука орієнтується на істину і вирішення проблеми, а техніка – на досягнення результату через використання наукових відкриттів.

Основні цінності науки: глибина, точність, істинність.

Основні цінності техніки: завершеність, надійність, швидкість, ефективність, економічність.

Основні етапи розвитку НіТ:

1. XVII ст. – НіТ інституалізуються (академії наук, власне інженерна діяльність); зв’язок між НіТ можна простежити за напрямами:

- виникає техніка для наукових експериментів, яка починає досить активно розвиватися на грунті вже наявних технічних досягнень;

- утверджується механічна картина світу.

2. Початок промислової революції (кін. XVIII ст. – усе XIX ст.). Тут бурхливий розвиток техніки починає вимагати застосування науки. У той самий час виникає економічна потреба у втіленні науково-інструментальних напрацювань у виробництво. Т.т. виникає зустрічний рух науки, техніки і технології одне до одного.

3. XX ст. – системність і диференціація. Тут зв’язок НіТ стає систематизованим і спеціально плановим, і в цьому зв’язку наука поступово виходить на провідне місце.

НТП – взаємообумовлений висхідний розвиток НіТ, в процесі якого наука перетворюється в продуктивну силу, завдяки чому значна частина наукових знань втілюється в результативній діяльності. НТП характеризує процес онаучнення техніки і технізації науки.

НТП веде до:

1. Небувалого динамізму в усіх сферах сусп.життя, що надає людській діяльності співмірних масштабів з дією сил природи.

2. Руйнування і деформації традиційних форм зв’язків.

3. Досягнення небувалої ефективності вир-ва і відповідно високого рівня життя.

4. Розширення і ущільнення інформаційного простору.

5. Глобалізація всіх світових процесів.

Філософія науки – відносно автономна і багатогранна сфера філософської рефлексії, що має багато сутнісних аспектів.

Формування філософії науки відбувалося в 2 пол. XIX ст. і пов’язано з розвитком позитивізму. Книга Мертона „Наука, техніка і сусп-во в Англії XVII ст.” (1933) – філософія науки як така, що опирається на соціальну нейтральність науки та кумулятивність наукових знань.

Філософія науки – це:

- спрямування філософських досліджень на осмислення гносеологічних і світоглядних проблем науково-пізнавальної діяльності;

- розділ філософії, що вивчає феномен науки, узагальнюючи розроблені ідеї в рамках різних філософських напрямків.

Проблеми і завдання філософії науки:

1. Підвищується рівень стандартизації наукового пізнання і його організаційної структури.

2. Осмислення проблем мови, науки і всього, що з нею пов’язане (цілісність, логічність).

3. Самоусвідомлення науки як феномена (дослідження історії науки).

4. Розгляд соціально-культурних функцій науки в умовах розвитку НТП.

5. Критичне осмислення передумов і процедур наукової діяльності, що здійснювались в різних теоретико-пізнавальних системах і соц.-культ.умовах.

Етапи розвитку філософії науки:

1. 2 пол. XIX ст. – дослідження психологічних та індуктивно-логічних процедур досвідного пізнання. Позвитивізм – співвідношення фактів і досвіду.

2. 1 пол. XX ст. – осмислення революційних процесів, що відбувалися в науці на межі століть.

3. 2 пол. XX ст. – теоретичний характер дослідження філософії науки: аналіз мови науки та логіки наукових досліджень.

Напрямки:

1) Інтерналістський – увага до внутрішніх механізмів розвитку науки ізольовано від інших сфер сусп.буття. Наука є третім світом і філософія науки має досліджувати його логіку. К.Поппер – метод верифікації на заміну методу фальсифікації.

Розвиток науки пов’язаний з методологією. Внутрішня логіка розвитку.

2) Екстерналістський – розвиток науки задається змінами сусп.буття.

Полані розрізняє концепцію неявного знання, яке є перехідною формою від інтерналізму до екстерналізму.

Філософія – знання особистісне, наука – надособистісне.

Неявне знання (цінності, поведінка) передається від вчителя до учня.

Історичне дослідження науки.

Т.Кун „Структура наукових революцій”.

Наука розвивається завдяки конкурентній боротьбі наукових співтовариств, які відрізняються за моделями наукової діяльності, що включають і світоглядні установки, і ціннісні критерії, і загальні методологічні норми і теоретичні стандарти.

Кун – парадигма – це модель, що перемогла в масштабах всього світового наукового співтовариства.

Нормальна наука.

Наукова революція – спосіб переходу і ствердження нової парадигми.

Індетермінізм – потім в синергетиці.

Позиція епістемологічного анархізму Фейєрабенда. Ідея релятивізму – змін норм науково-пізнавальної діяльності.

Б.-я. метод є марним. Немає об’єктивних принципів порівняння методів. Несумісні теорії, боротьба яких і складає сутність науки.

Лакатос представляє розвиток науки як зміну дослідницьких програм, відмінних для кожної галузі науки. Така програма містить „тверде ядро” принципів і „захисний пояс” допоміжних гіпотез.

Коли ядро себе зживає, програма змінюється новою в емерджентному порядку – нове, вище не обумовлюється нижчим.

В сучасній філософії науки поєднується багато різноманітних методів: логічний емпіризм, структуралізм, історичний підхід, семантична, ситуативна і синергетична моделі.

Важливу роль в формуванні різних програм відіграють загальнофілосоські орієнтації.

Філософія техніки пов’язана з іменем Е.Каппа (1877). „Основні риси філософії техніки”.

Основним завданням філософії техніки є перехід до комплексного, системного і міждисциплінарного аналізу техніки як складного, багатоаспектного, суперечливого феномену людської культури.

Дата добавления: 2015-05-22