Гіпотеза «Канта-Лапласа» і її наукове значення

Філософське вчення Канта

Перший період – докритичний: розробив космогонічну гіпотезу походження Сонячної системи з величезної газової туманності розріджених у просторі частинок матерії. Другий період – критичний: «коперниканського перевороту».

Досягнення:

- робить гносеологію основною філософією, предмет якої - пізнавальна діяльність суб’єкта;він називає свою філософію трансцендентальною, а метод – критичним.;

- Кант змінює своє уявлення про співвідношення раціонального й емпіричного у пізнанні;вважав, що і відчуття, і розум важливі у пізнанні світу.

- стверджував, що ми сприймаємо усі явища у просторі і часі. (здатність вроджена).

- запровадив розмежування на "речі у собі", ноуменами (недосяжними для раціонального пізнання), і «речі для нас» –феноменами (ті, що являються).

- чуття дають нам матеріал неоформлений і невпорядкований. Розсудок, володіючи категоріями думки, упорядковує та оформлює матеріал чуття накладанням на нього своїх форм. Категорії: І. Кількості. II. Якості. III. Відношення. IV. Модальності.

- вважав, що є два світи: перший – світ явищ, який існує в нашому досвіді, у просторі та часі; і другий – трансцендентний світ речей у собі, який не досліджений для пізнання і перебуває поза простором і часом, за межами людської свідомості.

- створив концепцію трьох сходинок пізнання: чуттєвого споглядання, розсудку(глузду) та розуму.

- поділив трансцендентальні ідеї на три види: 1. Світ психологічних ідей, мікросвіт людського "Я". 2. Світ космологічних ідей, це макрокосмос 3. Світ теологічних ідей

- сформулював концепцію суперечностей – антиномій: 1) світ є конечним (теза) – світ є безкінечним (антитеза); 2) все у світі є простим і неподільним (теза) – все у світі є складним, і все можна розділити (антитеза); 3) існує свобода (теза) – немає свободи, є закони природи (антитеза); 4) існує Бог як першопричина світу (теза) – не існує ніякої першопричини світу (антитеза).

- розробив теорію моралі: один – основний моральний закон «категоричним імперативом» (чини так, щоб інша людина, була для тебе не засобом, а метою)

В роботі «Всезагальна природна історія та теорія неба» (1775) була розвинена космогонічна гіпотеза, в якій на основі законів механіки пояснювалось, яким чином виникла сонячна система, які етапи вона пройшла. Надалі ця гіпотеза отримала назву теорія Канта-Лапласа, яка сприяла становленню історичного (еволюційного) підходу в природознавстві. Космогонічна концепція Канта була найвеличнішим досягненням астрономії з часів Коперника. Вперше було розхитано уявлення про те, що природа немає ніякої історії в часі.

Згідно з цією гіпотезою Сонячна система є продуктом поступового охолодження газової туманності, тобто поняття еволюції було поширено на космічні явища. Філософ переконаний, що протиріччя між його гіпотезою і традиційним релігійними (християнським) віруванням немає., Кант думав, що первісним станом природи було загальне розсіювання первинної речовини, атомів. Він показав, як під впливом чисто механістичних причин з первісного хаосу матеріальних часток могла утворитися наша сонячна система. Проблемою, що Кант не зміг вирішити природно науковим шляхом, була проблема виникнення органічної природи. Філософ визнавав що, законів механіки недостатньо для розуміння сутності життя.

Дата добавления: 2015-05-22