Проблема сенсу життя людини

Сенс життя – морально-світоглядне уявлення людини, за яким вона зіставляє себе і свої вчинки з найвищими цінностями, ідеалом, виправдовується перед собою та іншими.

Проблема місця, ролі, призначення людини у світі, сенсу її життя є вічною. Людина є єдиним створінням у світі, яке усвідомлює свою скінченність (смертність), тому її життя для неї самої виступає як проблема. Для людини як істоти, що воліє, мислить, творить, думка про скінченність власного існування є нестерпною, якщо не знайдений духовний зміст цього існування. Проблема сенсу життя виникає як потреба певного виправдання власної присутності у світі, своєї долі та призначення. Саме завдяки такому виправданню стає можливим подолання скінченності індивідуального буття. Таємниця людського існування полягає не в тому, щоб тільки жити, а в тому, як і для чого (чи для кого) жити. За словами Е. Фромма, в самих основах людського існування укорінена потреба в об’єкті для служіння.

Подібно до всіх світоглядних питань, питання про сенс життя є вічною проблемою: вона знову і знову ставиться людиною упродовж історії, отримує нові грані в духовному досвіді людства. Вона не може мати остаточного, напе­ред заданого вирішення для індивіда, не може бути прийнятою як “готове” знання або рецепт життя, бо потребує особистого усвідомлення і вибору.

Можна досить умовно і схематично окреслити певні варіанти вирішення проблеми сенсу життя в історії людської культури.

З античних часів відома позиція філософа Епікура, так звана гедоністична (від грец. “насолода”, “задоволення”) позиція, яку можна розуміти як “життя заради життя”. Жити потрібно так, вважав філософ, щоб насолоджуватися самим життям, отримувати задоволення від життєвих благ і не думати про час смерті. Цінність епікурейської позиції в тому, що вона застерігає нас від ситуації, при якій пошук сенсу життя усуває на другий план саме життя. Життя є самоцінністю, таємничим дарунком людині, і треба ставитися з вдячністю і любов’ю до цього дарунка. Людині дана рідкісна можливість переживати неповторність власного існування зі всією гамою забарвлень його проявів ‒ від радощів, злетів і перемог до падінь, тягаря і страждань. Разом із тим, саме епікурейське ставлення до життя, якщо воно позбавлене відповідальності за дарунок життя, вироджується в егоїстичну позицію “життя заради себе” і веде до втрати людиною відчуття повноцінності життя.

Інший шлях у здобутті сенсу життя можна назвати “життям заради інших”, коли гарантією осмисленості життя для людини постають інтереси родини, нації, суспільства, прийдешніх поколінь. Для людини як суспільної істоти небайдуже, що вона залишає після себе. Недаремно прожити життя ‒ це і продовжитися в своїх нащадках, і передати їм результати своєї матеріальної та духовної діяльності. Але на цьому шляху існує небезпека опинитися в ситуації, коли саме твоє неповторне життя перетворюється лише на засіб для чогось іншого. Таким “іншим” може виявитися і певна “ідея”, чи ідеал, реалізації якого людина може присвятити своє життя (це може бути ідея комунізму, “світлого майбутнього” тощо). Якщо така позиція не пов’язана з духовною еволюцією людської особистості, людина стає на шлях фанатизму (історія знає безліч варіантів і класового, і національного, і релігійного фанатизму).

Самоцінність індивідуального “Я” не можна розчинити повністю в інших цінностях. Призначення та сенс життя індивіда ‒ в першу чергу самому здійснитися як Людина, або ‒ мовою релігії ‒ “піднятися до Бога”, стати “образом та подобою Божою”. Як писав французький філософ Г. Марсель, “піднятися до Бога ‒ це означає ввійти в самих себе, більше того, в глибину самих себе ‒ і себе ж перевершити”.

Отже, існування різних точок зору на проблему сенсу життя є закономірним. Адже конкретні шляхи духовної еволюції особистості ‒ справа її власного вибору, особистого ризику, віри і долі. Важливо тільки врахувати, що в моральному житті віра в наявність сенсу життя відіграє істотну роль.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Що вивчає філософська антропологія? Назвіть її основні проблеми.

2. Що таке “антропогенез” (“антропосоціогенез”)? Назвіть його основні концепції.

3. Поясніть діалектичний взаємозв’язок біологічного та соціального в людині.

4. Які властивості можна віднести до специфічно людських?

5. Покажіть відмінність у поняттях людина, індивід, особистість.

Дата добавления: 2015-05-22