Походження свідомості, її соціально-практична суть і основні властивості

Свідомість – це найвища, притаманна тільки людям і повязана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній уявній побудові дій і передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини. Вона не тільки відображає, а й творить світ на основі практичної діяльності.

Немає об’єкта пізнання складнішого, ніж людська свідомість. Проблеми природи свідомості, її походження, витоків і суті людського духу містять у собі багато таємничого. Свідомість є предметом вивчення не тільки філософії, але й соціології, психології, фізіології, генетики, медицини. Йдуть дискусії, висуваються гіпотези, але відповідей щодо багатьох найважливіших питань, пов’язаних із свідомістю, ще немає. За висловом філософа М. Мамардашвілі “свідомість є щось таке, про що ми як люди знаємо все, а як учені не знаємо нічого”. Це, звичайно ж, перебільшення: багато чого про свідомість вчені все ж таки знають. Зупинимося на тому, що сьогодні можна сказати про свідомість з достатньо високим ступенем достовірності.

Людська свідомість мас певні біологічні передумови. Згідно з концепцією відображення, передумови свідомості закладені в самому фундаменті матерії. Всій матерії притаманна властивість, яка подібна до свідомості, але яка ще не є нею, ‒ це властивість відображення.

Відображення ‒ це здздатність однієї матеріальної системи фіксувати, відтворювати особливості іншої матеріальної системи при взаємодії з нею.

Властивість відображення виявляє себе на всіх рівнях матерії. Психіка тварин, наприклад, яка виникає внаслідок біологічної еволюції, є однією з форм відображення. Психіка є способом взаємодії живої істоти з безпосереднім середовищем, відображенням і переживання нею життєвого процесу. Психічне життя властиве і людям, і тваринам. І психіка тварини, і психіка людини має багато спільного, наприклад ‒ єдину фізіологічну основу, а саме ‒ діяльність центральної нервової системи з її безумовними і умовними рефлексами, що складають першу сигнальну систему. Але у тварин не виникло свідомості. Свідомість є не просто формою психічного відображення, а його вищою формою.

Генетичною передумовою виникнення свідомості є загальна властивість усіх наявних предметів і явищ як природних, так і соціальних, властивість відображення.

За формами відображення:

Ø політична свідомість (відображає політичні ідеї, форми і методи управління державою,стосунки між класами, соціальними групами, націями, державами) право (сукупність поглядів людей, що відображають їхню оцінку чинного права наявного суспільного і державного ладу, а також відповідність дій і вчинків громадян нормам права),

Ø морально-етична свідомість (форма регуляції поведінки людей в суспільстві без примусу. Основний критерій ‒ суспільний ідеал),

Ø естетична свідомість або культура (здатність відчувати і правильно оцінювати предмети мистецтва),

Ø наука (форма відображення світу не у виді норм поведінки або права в суспільстві,а відображення світу через поняття),

Ø релігія (форма відображення світу,її сутність і недолік у відображенні нереальних явищ) та атеїстична свідомість (вчення яке заперечує існування Бога),

Ø філософія (відображає світ у більш широкому діапазоні, прогнозуючи і майбутнє його існування).

Свідомість нерозривно пов’язана з мозком. Нервові процеси головного мозку служать матеріальними носіями свідомості. Тривалий шлях еволюції відображення завершився оформленням головного мозку з його безмежним потенціалом можливостей. Головний мозок людини є найвищим рівнем структурної організації живої матерії, неперевершеною формою в світі біологічного. Сучасні фізіологи стверджують, що мозок людини за своєю організацією ‒ система, не менш складна за Всесвіт з його фізичними характеристиками. Щодо окремих властивостей мозку, то у XX столітті стала, наприклад, відома складна спеціалізація мозкових структур, зокрема – асиметрія правої і лівої півкуль нашого мозку. Так, ліва – “мовна”, “логіко-раціональна” півкуля відповідає за пізнавальну складову нашої свідомості, за всі види речової діяльності, включаючи розуміння мови. Вона також забезпечує процеси читання і письма, здійснення обчислювальних операцій. Права півкуля не тільки контролює орієнтування у власному тілі, у зовнішньому просторі, забезпечує правильну координацію, але й “відповідає” за чуттєво-образне сприйняття світу, за емоційну компоненту свідомості.

Соціально-практична сутність свідомості.Походження свідомості пов’язане з процесом антропосоціогенезу. Процес виникнення і розвитку людини називається антропогенез.

Антропогенез – процес виникнення і розвитку людини. Але людина ‒ це істота соціальна, суспільна. Значить, поява людини зв’язана і з появою суспільства, тобто з соціогенезом. Антропосоціогенез ‒ це єдиний у часі процес породження людини і суспільства. Свідомість історично сформувалася в процесі антропосоціогенезу на основі праці, суспільного життя, використання мови.

Особливістю людського способу буття стала поява практики ‒ предметно-матеріальної діяльності, спрямованої на перетворення світу.Якщо тварина діє за біологічною програмою, за інстинктивною схемою поведінки, пристосовується до навколишнього середовища, то людина активно перетворює його в процесі практичної діяльності. Тому свідомість ‒ результат не біологічної, а соціальної еволюції.Свідомість має суспільний характер, вона можлива тільки в суспільстві і на його основі. Вона є суто соціальним явищем за своїм походженням і змістом. Можливості свідомості формуються і змінюються під впливом розвитку суспільства в цілому.

Хоча передумови свідомості підготовлені еволюцією матерії (в першу чергу ‒ біологічною еволюцією), проте не це стало причиною виникнення свідомості. Джерело людської духовності міститься (всупереч примітивно-матеріалістичній точці зору) не в нервовій системі, не в генній організації, не в закономірностях психіки і не в структурах головного мозку. Особливість суто людської форми відображення дійсності полягає саме в тих соціальних умовах, які змушують мозок людини в одну епоху сприймати так, а в іншу ‒ інакше. Мислить не мозок, а людина за допомогою мозку, як висловлювався видатний радянський філософ Е. Ільєнков. Ключ до розуміння свідомості людини ‒ в світі суспільної практики, в яку людина включена.

Саме у культурі концентруються історично сформовані загальнолюдські цінності. Людина, будучи культурно-історичним суб’єктом, здатна виходити за межі будь-якого конкретного суспільства ‒ у простір всесвітньої культури. Саме у цьому виявляється культурно-історичний характер свідомості.

Свідомості людини притаманне цілепокладання.У тварин цілепокладання замінюють рефлекси, тобто природжені реакції на імпульси від зовнішнього і внутрішнього середовища. Причому, цілеспрямовано змінюючи навколишню природу, людина змінює саму себе.

Перетворювати природу людина може лише відповідно до її (природи) власних закономірностей. Практика потребує вірного, адекватного відображення світу. Навіть чуттєвий рівень сприйняття забезпечується і контролюється свідомістю (а не фізіологічними особливостями органів чуття). В результаті “орел бачить значно далі, ніж людина, але людське око помічає в речах значно більше, ніж око орла” (К. Маркс).

Свідомість є творчим відображенням.Свідомість ‒ більше, ніж просте відображення, вона здатна творити, здатна до внутрішньої самостійної роботи. Тварина здатна лише пристосовуватися до світу, прилаштовуватися до нього, тоді як “людина не тільки відображає, але і творить світ” (К. Маркс).

Свідомість нерозривно пов’язана з абстрактним (понятійним)мисленням і з мовою. Ні того, ні іншого у тварин немає. У тварин існує перша сигнальна система, на основі якої формуються умовні рефлекси. У людини крім першої формується друга сигнальна система ‒ мова, як специфічно людська система зв’язку, спілкування, передачі інформації. На відміну від звукової і жестової передачі інформації у тварин, особливість людської мови виявляється в тому, що здатність до неї не успадковується, а отримується в процесі соціалізації. Поява мови ‒ важливий чинник, що свідчить про появу духовної діяльності.

Моває засобом пізнання, спілкування, збереження і передачі інформації, її називають зовнішньою оболонкою думки. У мові поєднується ідеальна основа (інформація) і спосіб її передачі за допомогою матеріального носія. Мова впливає на стиль мислення, його манеру, прийоми і способи. Думка не просто оформляється в мові ‒ вона в ній вперше фактично і формується. Існують різні види мови: усна, письмова і внутрішня. Інформація, що циркулює на рівні свідомості, функціонує не тільки за допомогою усної або письмової (природної) мови. Свідомість здійснює себе і в інших знакових системах, у різних штучних і символічних мовах (у музичній, математичній, у мові танців, квітів, жестів і т.ін.).

Свідомість має властивість “подвійної спрямованості”.Вона спрямована:

Ø зовні, на зовнішній світ (є пізнанням, відображенням світу);

Ø усередину, на внутрішній світ свідомості (є самосвідомістю).

Свідомість є здатністю людини не тільки пізнавати (відображати) світ, але й виражати суб’єктивне ставлення до нього, наповнювати його сенсом, суб’єктивним значенням, зіставляти свої знання з цілями і цінностями влас­ного існування.

Дата добавления: 2015-05-22