У своїх поглядах на історію філософи розділились на дві групи:
· ті, хто розглядає історію як хаотичний, випадковий процес, позбавлений логіки, закономірностей, спрямованості (наприклад, ірраціоналісти);
· ті, хто бачить визначену логіку в історії, вважаючи історію цілеспрямованим, закономірним процесом, - до цієї категорії належить більшість філософів.
47. Поняття “рушійні сили розвитку суспільства“
У соціальній філософії рушійними силами розвитку суспільства вважають різні суспільні явища: об’єктивні суспільні суперечності, продуктивні сили, спосіб виробництва та обліку, розподіл праці, дії великих мас людей, народів, соціальних революцій. Потреби та інтереси, ідеальні мотиви.
Найважливішими проблемами в широкому спектрі проблематики рушійної сили є аналіз суб’єкта суспільного життя, характеристики його діяльності, її умов, причин, цілей, завдань, її результатів, діалектики об’єктивного та суб’єктивного, творчого і продуктивного та інших в цій діяльності, її піднесення та спад.
Інтереси – конкретний вираз потреб, зацікавленість в чому-небудь. Спільно з потребами інтереси – також двигун прогресу.
Виділяють наступні інтереси:
t особисті (індивідуальні);
t групові;
t класові;
t суспільні;
t державні;
t інтереси всього людства.
48. Поняття суспільного виробництва
Суспільне виробництво – це цілеспрямована діяльність людей, у процесі якої вони перетворюють та пристосовують предмети природи для задоволення своїх потреб. Це безперечна умова існування людей, вічна природна необхідність. Без неї неможливий обмін між людиною і природою, тобто неможливе саме людське життя. Трудова діяльність у суспільстві, суспільне виробництво являє собою постійний, безперервний процес руху людей. У ході такого процесу людина оновлюється, розвиває та вдосконалює оточуючий її світ.
Суспільне виробництво – це виробництво людиною матеріальних благ і форм спілкування. Щоб жити, людям треба мати їжу, одяг, житло та ін. матеріальні блага. А для цього вони повинні працювати, виробляти ці блага. Як не може суспільство перестати споживати, так не може воно перестати виробляти. Завдяки виробництву людина змінює умови свого існування і, одночасно, свою власну природу. Виробництво, як і праця, завжди має суспільний характер. У процесі виробництва люди вступають у незалежні від їхньої волі суспільні відносини. Виробництво завжди виступає у конкретній суспільній формі. На всіх ступенях свого розвитку суспільне виробництво має дві сторони – продуктивні сили і виробничі відносини, які у своїй сукупності становлять економічну структуру суспільства, його базис.
Суспільний процес виробництва охоплює як безпосередній процес виробництва, так і розподіл, обмін та споживання. Між усіма сторонами суспільного виробництва існує тісна взаємодія, в якій безпосереднє виробництво відіграє визначальну роль. Виробництво є вихідним пунктом загального процесу суспільного виробництва, споживання – його завершальним пунктом, а розподіл і обмін – середніми ланками.
Виробництво є одночасно споживанням робочої сили та засобів виробництва, і, навпаки, споживання є безпосередньо й виробництвом.
49. Виробничі відносини і продуктивні сили
Продуктивні сили – знаряддя і засоби виробництва та самі люди, які приводять їх у рух і завдяки своїм знанням, досвіду і трудовим навичкам здійснюють виробництво.
Разом з виробничими відносинами продуктивні сили становлять дві сторони способу виробництва. Продуктивні сили відповідають на питання: як, якими знаряддями здійснюється виробництво, вони є одним з виявів влади людини над силами природи, влади суспільства над природним середовищем, під час використання якого люди здобувають необхідні для життя матеріальні блага. Знаряддям, або засобом праціє річ чи комплекс речей, за допомогою яких людина активно впливає на предмет праці. Сукупність знарядь і предметів праці становить засоби виробництва.
У продуктивних силах можна виділити два основні елементи: матеріалізовану (предметну) працю і живі людську працю. Виробництво можливе лише внаслідок цілеспрямованої діяльності людини, її суспільно-корисної праці. Людина є головною продуктивною силою суспільства і одночасно суб’єктом виробництва.
У ході розвитку суспільства в продуктивних силах весь час відбуваються зміни. Відійшли або відходять такі знаряддя праці, як гасова лампа, робоча худоба, парові машини та ін. Натомість виникають нові знаряддя праці – теплові, атомні і гідроелектростанції, трактори, верстати з програмним управлінням, кібернетичні автомати тощо.
Виробничі відносини – суспільні відносини між людьми, що виникають у процесі виробництва, обміну та розподілу матеріальних та духовних благ. Виробничі відносини зумовлюються продуктивними силами, вказують на те, які суспільні класи володіють засобами виробництва.
Виробничі відносини у своїй сукупності становлять економічний базис суспільства, на якому виростає політична надбудова суспільства. Вони в кінцевому підсумку визначають зміст і напрям політики даного суспільства, його ідеологію, право, мораль, відносини класів, націй тощо.
Існують різні типи виробничих відносин, відповідно до чого розрізняють різні суспільно-економічні формації. За капіталізму, наприклад, засоби виробництва є власністю класу капіталістів, виступають як капітал і є знаряддям експлуатації трудящих. З’єднання засобів виробництва і робочої сили здійснюється тут на антагонічній основі. В соціалістичному суспільстві виробничі відносини є відносинами співробітництва та взаємної допомоги вільних від експлуатації і рівноправних людей.
Продуктивні сили і виробничі відносини завжди перебувають у тісному взаємозв’язку і діалектичній єдності.
Питання для підготовки до екзамену
з навчальної дисципліни “Основи філософських знань“
Світогляд, як духовно-практичний феномен
Типи світогляду
Предмет вивчення філософії
Методи і функції філософії
Головне питання філософії
Філософія Стародавньої Індії
Філософія Стародавнього Китаю
Філософія Стародавньої Греції
Філософія Платона
Філософія Аристотеля
Середньовічна філософія
Філософія Августима Блаженного
Філософія Томи Аквинського
Основні напрямки і характерні риси філософії епохи Відродження
Філософія Нового часу
Раціоналістична філософія Декарта. Вчення про субстанцію
Філософія Френсіса Бекона
Філософія Лейбніца. Вчення про монади
Основні напрямки та ідеї німецької класичної філософії
Головащенко. Біблієзнавство. Вступний курс. Київ “Либідь”. 2001.
Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”.
Історія і теорія релігії та вільнодумства. /Під редакцією Заковича М.М. – К., 1996.
Історія релігій в Україні: Навчальний посібник //За редакцією Колодного А.М., Яроського П.Л. – К., 1999.
Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навчальний посібник у 3-х книгах. – К., 1994.
Калінін Ю.А., Лубський В.І. Релігієзнавство. Курс лекцій. – К., 1996.
Лубський В.І. Релігієзнавство. – К., 1997.
Релігієзнавство: предмет, структура, методологія. / За ред. Колодного А., Лобовика Б. – К., 1996.
Бондаренко В., Єленський В., Журавський В. Релігійне життя в Україні: стан, проблеми, шляхи оптимізації. – К. 1996.
Дохристиянські вірування. Прийняття християнства. / За ред. Б.Ломовика. – К., 1996.
Історія Православної церкви в Україні. – К., 1997.
Іванишин В. Українська церква і процес національного відродження. – Дрогобич, 1990.
Колодний В. Історія протестантизму в Україні. – Львів, 1995.
Нові релігійні течії та організації в Україні. – К., 1997.
Огієнко І.І. Українська церква. Нариси з історії православної церкви. У 2-х томах. – К., 1993.
Павлов С.В., Мезенцев К.В., Любіцева О.О.Географія релігій. – К., 1998.
Панченко П.П. Релігійні конфесії в Україні. – К., 1993.
Релігійна свобода: історичне підґрунтя, правові основи і реалії. – К., 1998.
РЕЦЕНЗІЯ
на навчальний посібник з дисципліни
“Основи філософських знань”
Розробка посібника з курсу “Основи філософських знань” для вищих учбових закладів І-ІІ рівнів акредитації – доцільна, особливо актуальна в даний час.
Посібник достатньо повно охоплює основні теми з навчальної дисципліни “Основи філософських знань”. Питання викладені ясно, чітко сформульовані, логічно послідовні.
Даний посібник дає можливість прищеплювати студентам навички самостійного поповнення знань, формувати у них творче мислення.
Посібник допомогає студентам зорієнтуватися в сучасній філософській проблематиці, окреслити напрями розуміння основних філософських питань.
Обсяг матеріалу у даному навчальному посібнику визначається навчальною програмою з дисципліни, регламентується робочим навчальним планом, забезпечується навчально-методичними засобами конкретної дисципліни: підручниками, монографіями, науковими статтями, методичними розробками, навчальними посібниками, конспектами лекцій тощо.
У моделюванні структури навчального процесу звертається увага на те, що велику роль у навчальному процесі відіграє індивідуальний підхід, творчість, особистість викладача.
Даний методичний посібник складено на високому методичному рівні з урахуванням інноваційних технологій та сучасних підходів до організації навчального процесу.
Посібник заслуговує на увагу, є доцільним при організації самостійної підготовки студента до здачі екзаменів, а також при підготовці до семінарів та здачі модулів.
Посібник з курсу філософії покликаний забезпечити високу світоглядну методологічну підготовку студентів, сформулювати їх філософську культуру як теоретичне підґрунтя університетського рівня підготовки спеціалістів. Мета посібника – допомогти студентам зорієнтуватися в сучасній філософській проблематиці. Окреслити напрями розуміння основних філософських питань в умовах інтеграції освітнього простору.
Рецензент Матвієнко В.М.,
заступник директора з
навчально-методичної
роботи, викладач вищої категорії,
викладач-методист. В.М. Матвієнко
РЕЦЕНЗІЯ
на навчальний посібник з дисципліни
“Основи філософських знань”
Демократизація суспільства гостро поставила питання розвитку активності, моральних цінностей, здібностей громадян. Успіх при вирішенні даних питань залежить від освіченості і виховання. Саме такі дисципліни, як філософія виховують покликання сформувати особистість з високим рівнем внутрішньої культури.
Вадливим аспектом при вивченні даної дисципліни є вивчення методики викладання. Інноваційні підходи передбачають одним з методів організацію самостійного навчання.
Єрохіна Н.М. розробила методичний посібник для організації самостійної підготовки до здачі іспитів з навчальної дисципліни “Основи філософських знань”. Даний посібник є однією з складових частин методичного комплексу з дисципліни.
Методичний посібник складений з урахуванням відповідних вимог та передових технологій викладання. Аналіз даного посібника показує високий професіоналізм і педагогічну майстерність викладача.
Актуалізуючи даний посібник необхідно відмітити:
Ø цілеспрямованість заняття полягає у визначенні мети: практичної, виховної, розвиваючої, загальноосвітньої; відповідність цілей заняття його місцю в ситуативно-тематичному циклі, типу заняття та етапу навчання;
Ø детально розроблена структура і зміст занять, врахована співвіднесеність їх послідовності і розподіл у часі з поставленими цілями.
Даний методичний посібник сприяє формуванню наукового світогляду, навичок самоконтролю, моральних цінностей, раціонального використання часу.
Методичний посібник випробуваний в групах Технолого-економічного коледжу і пропонується викладачам і студентам всіх спеціальностей навчальних закладів І – ІІ рівнів акредитації.
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав!Последнее добавление
