Філософія свідомості

1. Структурний аспект свідомості

2. Походження та властивості свідомості

3. Свідомість і мова. Проблема штучного інтелекту

При розгляді першого питання «Структурний аспект свідомості», поважно з'ясувати, що людська свідомість – явище складне і багатопланове.

Через свою виняткову складність і багатогранність свідомість є предметом інтересу з боку багатьох наук і позанаукових форм пізнання. Філософія, використовуючи і узагальнюючи досягнення різних форм пізнання, зосереджує свою увагу на аналізі таких важливих питань як сутність, походження і структура свідомості, можливості та шляхи її вивчення. Ці питання здавна залишаються дискусійними і такими, що не мають однозначного рішення.

Ідеалісти відстоюють думку про первинність свідомості по відношенню до матерії, вважають її самостійною творчою суттю (субстанцією) всіх речей і процесів.

Дуалізм (або психофізіологічний паралелізм) розглядає свідомість і тіло як незалежні один від одного начала і не бачить нерозривності взаємозв'язку психічних і фізіологічних процесів в організмі.

На відміну від ідеалізму і дуалізму, матеріалізм розглядає свідомість не як щось автономне, незалежне від матерії, а, навпроти, як її властивість. Властивість ця – на відміну від таких атрибутів матерії, як рух, простір, час – не є загальною. Вона притаманна особливому типу високоорганізованої матерії – людському мозку. При цьому важливо усвідомлювати, що мислить не мозок як такий, а людина, яка володіє мозком, при чому, людина в єдності з системою – природною, соціальною, культурною – в яку вона включена як активно діючий елемент.

Матеріалізм виходить з того, що матерія існує зовні і незалежно від свідомості, свідомість же не існує поза матерією. Свідомість вторинна (але не другорядна), похідна від матерії.

Вторинність свідомості розглядається в трьох аспектах: 1) історичному (свідомість як особлива властивість матерії виникає на певному етапі її еволюції); 2) психо-фізіологічному (свідомість – функция головного мозку людини); 3) гносеологічному або епістемологічному (свідомість – вища форма віддзеркалення зовнішнього світу, що відрізняється цілеспрямованістю).

Свідомість має складну внутрішню структуру, що включає різні елементи і рівні свого існування. До них відносяться: відчуття, мислення, воля, пам'ять, емоції, інтуїція, увага.

Відчуття дає людині безпосереднє віддзеркалення окремих зовнішніх сторін предметів і явищ.

Мислення протиставляється емпіричному пізнанню як опосередковане віддзеркалення внутрішньої, сутнісної сторони предметів.

Воля – це практичне виявлення свідомості. Це не лише уміння бажати, але і здатність діяти, здійснювати намічене.

Виключно важливе місце в структурі свідомості займає пам'ять як здатність відображати, зберігати і відтворювати інформацію. Тим самим пам'ять додає зв'язність і стійкість життєвому досвіду людини і є необхідною передумовою формування особи.

Емоції – це сфера особових, суб'єктивно-психологічних переживань (передчуття, радість, захват, гнів, страх, любов, ненависть, симпатія, антипатія).

Величезний пізнавальний потенціал проявляється в інтуїтивній здатності свідомості людини. Інтуїція – це здатність безпосереднього збагнення істини шляхом прямого її бачення без відповідного доказу. Особливість інтуїтивного «бачення» («осяяння», «спалаху») свідомості виявляється в несподіваному вирішенні проблеми, в неусвідомленості шляхів і засобів її рішення. Це сфера свідомості, де представлені духовні ідеали і здібності до творчості у вигляді фантазії, продуктивної уяви.

Важливим елементом свідомості є увага. Завдяки зосередженості уваги об'єкт, що цікавить нас, знаходиться у фокусі свідомості. Предмети, що впливають на людину викликають не лише думки, ідеї, але і певні емоції, що виявляють себе в хвилюванні, захопленні, любові, ненависті тощо. Окремі філософи і, особливо, психологи ототожнюють свідомість з увагою.

Єдність і всебічна активізація названих вище і багатьох інших психічних процесів, облік умов становлення свідомості і характеру його функціонування дозволить глибше осмислити природу людини.

У другому питанні «Походження та властивості свідомості» необхідно осмислити, що свідомість як властивість матерії виникає на певному етапі її еволюції. Історія виникнення свідомості – одна із складових загального процесу розвитку матерії, в ході якого виникає і розвивається життя, все різноманіття живої природи, а потім і мисляча людина.

Свідомість є вищою формою і результатом розвитку важливої властивості матерії – віддзеркалення. Віддзеркалення – це зміна одного предмету під впливом іншого, або, іншими словами, передача особливостей одного предмету іншому в процесі їх взаємодії.

Здібність до віддзеркалення і його характер залежить від рівня організації матерії. У якісно різних формах віддзеркалення виявляється на неорганічному світі, в світі рослин, тварин і, нарешті, у людини. У простому випадку віддзеркалення в неорганічній природі – це механічні деформації, физико-хімічні зміни.

З виникненням життя формуються якісно нові форми віддзеркалення. Простою формою віддзеркалення в живій природі є та, що викликає відчуття, що є реакцією організму на зовнішню або внутрішню дію середовища у вигляді збудження. Ця форма віддзеркалення, що має пристосовний характер, вельми поширена в рослин і примітиваних тварин.

Вищою формою біологічного віддзеркалення є рефлекси. Рефлекси і відчуття з'являються у тварин, що володіють нервовою системою. На цьому рівні еволюції виникають психічні форми віддзеркалення, що відрізняються вибірковістю і активністю. Рефлекс – це закономірна реакція організму на зовнішній стимул, здійснювана за участю центральної нервової системи.

Разом з морфологічним ускладненням організмів в процесі органічної еволюції поряд з безумовними (або природженими) рефлексами і на їх основі у тварин з'являються умовні (або придбані) рефлекси, виникає вища нервова діяльність.

Подальший розвиток притаманної матерії властивості віддзеркалення відбувався у наших предків під визначальним впливом соціальних чинників. Точніше, процес виникнення свідомості протікав в єдності з виникненням суспільства. Вирішальна роль у цьому процесі переходу біологічної форми руху матерії до соціальної належить трудовій діяльності. Вона сприяла формуванню абстрактного мислення і виникненню вищих, суто людських форм віддзеркалення.

Свідомість – це специфічно людська, нерозривно пов'язана з мозком, властивість високоорганізованої матерії відображати матеріальний світ в ідеальних (суб'єктивних) образах. Свідомість – це сукупність психічних процесів, що беруть активну участь в осмисленні людиною зовнішнього світу і свого власного буття.

Свідомість характеризується цілепокладанням. Перш ніж що-небудь зробити, людина робить це в думках, в ідеальній формі. Ідеальне – це властивість свідомості, обумовлена соціальною природою людини. Воно є специфічним способом існування (буття) об'єкту, відбитого в психіці суб'єкту в плотських і розумових образах, проектах і схемах діяльності, духовних цінностях і ідеалах.

Ідеальне є характеристикою свідомості як протилежності матерії. У цьому плані воно з'являється як суб'єктивна реальність, що протистоїть реальності об'єктивній. На відміну від матеріального, такого, що володіє властивостями просторовості, тимчасовості, ідеальне позначає непротяжність, нематеріальність, змістовну схожість образу і відповідного предмету.

Свідомість має творчий, активний характер. Вона спрямована на перетворення світу і створення нового.

Багато філософів визначають свідомість як найбільший дар людині, найбільше диво всесвіту, вказуючи при цьому на те, що свідомість одночасно – це і хрест, і тягар, бо в ній відображається весь біль світу. Не випадково, щоб угамувати біль (душевний і фізичний), тимчасово відключають свідомість.

Вивчаючи третє питання «Свідомість і мова. Проблема штучного інтелекту», необхідно розкрити сутність і значення мови як найважливішої характеристики свідомості.

Почасти свідомість визначають як знання людини про навколишній світ і про саму себе, яке за допомогою слів, математичних символів, образів художніх творів може бути передано іншим людям, у тому числі іншим поколінням у вигляді пам'ятників культури. На думку лінгвістів, мовна форма є не лише умовою передачі думки, але і умовою її реалізації. Люди осягають думку вже оформлену мовними знаками. Поза мовою є лише неясні стимули, вольові імпульси, що виливаються в жести й міміку. Свідоме – це подія, оброблена мовною системою мозку.

Мова людини якісно відрізняється від «мови» тварин (жестів, звуків), що виражає їх емоційний стан, бажання, потреби. «Мова» тварин – це замкнута система, жорстко обмежена пристосовницьким відношенням до природи. Мова людини – це відкрита система, що саморозвивається, відображає наочний світ, його властивості та стосунки, а також стосунки людей. Вона дає можливість людині осмислити світ і власну діяльність в ньому.

Сутність мови виражається в основних її функціях: номінатівній (здатність мови називати речі, явища); пізнавальній (участь в процесі пізнання); інформативній (здатність зберігати і передавати інформацію); комунікативній (здатність до спілкування самих різних рівнях).

Мова це такий же необхідний штучний посередник між людиною і світом як і знаряддя його перетворення – техніка. Людина, що народилася, доки не опанує цих двох основних посередників – знаряддя праці і мову – не стає людиною в повному розумінні цього слова. Водночас свідомість не вичерпується тим, що може бути виражене в мові, раціонально засвоєне.

Комунікативне походження свідомості обумовлює здатність людини до уявного діалогу з самою собою, тобто веде до появи самосвідомості (рефлексії).

Самосвідомість – це особливий рівень свідомості, на якій здійснюється функція контролю за діяльністю свідомості і підтримки її цілісності. Вона передбачає відділення людиною самої себе, свого «Я» від всього, що її оточує. Це здатність людини поглянути на себе немов би з боку, усвідомити свої дії, відчуття, думки, мотиви поведінки, інтереси, своє положення в суспільстві. Вона виникає під впливом певних суспільних умов, які вимагають від людей уміння оцінювати свої вчинки, слова і думки з точки зору певних соціальних норм.

Самосвідомість тісно пов'язана з феноменом рефлексії. Рефлексія – це роздум особи про саму себе, коли вона вдивляється в сокровенні глибини свого внутрішнього духовного життя. Рівні рефлексії можуть бути всілякими – від елементарної самосвідомості до глибоких роздумів над сенсом свого буття, його етичним вмістом. Осмислюючи власні духовні процеси, людина незрідка критично оцінює негативні сторони свого внутрішнього духовного світу, наприклад, зживає погані звички. Пізнаючи себе, вона ніколи не залишається такою, якою була раніше.

Проблема свідомості і мови з появою комп'ютерних технологій виявилася тісно пов'язаною з проблемою штучного інтелекту. Термін «інтелект» у філософії трактується як вища пізнавальна здатність мислення, яка відрізняється творчим, активним характером на відміну від пасивно плотських форм пізнання. Мислення тварин, їх «мова» залишаються на рівні елементарного мислення. У тварин є пам'ять, їм властиві зачатки аналізу, синтезу та інших розумових операцій, здійснюваних на рівні наочних образів, а не понять. У людини ж свідомість пов'язана з абстрактним понятійним мисленням.

На відміну від людини і тварин, машина, що володіє так званим «штучним інтелектом», оперує не образами, а знаками. Тут може здійснюватися процес «самонавчання» (самонавчальні комп’ютери, що самопрограмуються). Проте це «навчення» особливого роду. Те, що комп’ютер, скажімо, здатний доводити математичні теореми, ще не означає його вміння також грати в шахи або вирішувати наукові проблеми і навпаки. Звичайно, комп’ютер може виконувати, причому значно швидше за людину, багато розумових операцій. Але повністю замінити людину він не може тому, що працює за програмою, закладеною в нього людиною, і знаходиться в її владі.

Проблема штучного інтелекту має багатовікову історію. Раніше, при створенні обчислювальних пристроїв, як правило, йшли шляхом імітації наочних дій людини або її мислення. Сьогодні дослідження і розробки, присвячені штучному інтелекту, ведуться по трьох основних напрямах: 1) відтворення творчих здібностей людини; 2) вживання діалогових форм «спілкування» людини з комп'ютером; 3) створення робототехніки, найважливішим елементом якої є штучний інтелект.

Людина з її свідомістю і комп’ютер йдуть назустріч один одному. Техніка все активніше починає виступати партнером людини в її життєдіяльності. Природний інтелект, зв'язаний зі «штучним» підсилює творчі можливості людини, ставить її перед необхідністю нової парадигми мислення, здатної забезпечити їх єдність і цілісність на користь збереження і подальшого розвитку людства.

Cвідомість є відкритою системою, в якій є не лише сфера раціонального, розумового, але й емоційного, вольового, інтуїтивного. Всі складові структури свідомості разом узяті, характеризують нові можливості людини як істоти творчої і такої, що творить сама себе.

Tема 8

Дата добавления: 2015-05-22