Модуль 2

2.1. Буття – це:

- існування лише предметів матеріального світу;

- все, що існує, тобто всі види матерії та всі види ідей, які з ними пов’язані;

- достовірність, очевидність того, що існує;

- існування явищ ілюзорної свідомості.

2.2. Античний філософ, який вважав, що буття є швидкоплинним і мінливим, таким, що знаходиться в постійному русі – це:

- Фалес;

- Геракліт;

- Платон;

- Демокрит;

- Анаксимандр;

- Ксенофан.

o Твердження «Матерія є постійною можливістю відчуттів» вважається правильним з позиції:

- матеріалізму;

- ідеалізму;

- дуалізму;

- реалізму.

2.4. Поняття «матерія» являє собою:

- позбавлену сенсу логічну конструкцію;

- тотожність с поняттям речовини;

- потенціальне існування;

- об’єктивну реальність;

- синонім поняття «буття».

2.5. Давньогрецький філософ, який визнавав матерію як першооснову всього, що існує, але вважав її інертним началом, якому протистоїть активне начало (форма) – це:

- Геракліт;

- Сократ;

- Демокрит;

- Протагор;

- Аристотель.

2.6. Головним у визначенні поняття руху є:

- протиставлення небуттю;

- зміни в цілому;

- зміна форм мислення.

2.7. Оберіть правильне ствердження:

- рух може існувати без матерії в якості енергії;

- рух може існувати поза часом;

- рух може відбуватись поза простором;

- рух є спосіб буття матерії, що здійснюється лише у просторі та часі;

- матерія, рух, простір і час є незалежними одне від одного явищами.

2.8. Наукове уявлення про простір і час змінюється. Чи означає це, що простір і час не є об’єктивними, тобто незалежними від свідомості, формами існування матерії?

- так;

- ні.

2.9. Чи є властивими мікросвіту просторово-часові форми?

- так;

- ні.

2.10. Філософське вчення, яке вважає, що вся природа є одухотворенною, називається:

- гілозоїзм;

- пантеїзм;

- сенсуалізм;

- скептицизм;

- герменевтика.

2.11. Який філософський напрямок відстоює думку про те, що свідомість являє собою відображення (усвідомлення) буття:

- реалізм;

- матеріалізм;

- ідеалізм;

- інтуїтивізм;

- дуалізм.

2.12. Найбільш логічно обґрунтованим і підтвердженим практикою є наступне положення про походження людини та її свідомості:

- людина стала людиною в процесі турбот про продовження роду та збереження нащадків;

- людина сформувалась в результаті заняття працею;

- людина сформувалась в ході занять образотворчою діяльністю, під час якої вона створювала одномірний (письмо), двомірний (живопис) і тримірний (скульптура) простір;

- людина сформувалась в результаті діяльності надприродних сил.

2.13. Оберіть правильне твердження:

- спочатку зявилась свідомість, а потім виникло суспільство;

- спочатку виникло суспільство, а потім з’явилась свідомість;

- свідомість і суспільство є цілком незалежними одне від одного явищами;

- виникнення свідомості та суспільства було єдиним нерозривним процесом.

2.14. Зв'язок свідомості та мови носить наступний характер:

- свідомість існує без мови;

- свідомість і мова – це тотожні поняття;

- свідомість існує у нерозривному зв’язку з мовою;

- свідомість і мова не мають нічого спільного.

2.15. Система норм і оцінок поведінки людей у суспільстві з позицій добра та зла, честі та безчестя – це:

- право;

- мораль;

- релігія;

- політика.

2.16. Монтеск’є писав, що релігія потрібна суспільство, оскільки під страхом пекельних покарань вчить людей вчиняти морально. Чи можна ототожнювати релігію та мораль?

- так;

- ні.

2.17. Філософський напрямок, який вважає, що головна роль у пізнанні належить розуму, називається:

- реалізм;

- номіналізм;

- раціоналізм;

- сенсуалізм;

- інтуїтивізм.

2.18. Відчуття визнаються єдиним джерелом пізнання у:

- раціоналізмі;

- номіналізмі;

- реалізмі;

- сенсуалізмі;

- інтуїтивізмі.

2.19. Оберіть правильне твердження про те, що відчуття – це:

- символи;

- ієрогліфи;

- суб’єктивний образ об’єктивного світу;

- явище, яке є незалежним від «речі в собі».

2.20. Вчення, згідно з яким знання може бути взяте лише з самого розуму та понять, які йому притаманні, називається:

- дуалізм;

- реалізм;

- раціоналізм;

- номіналізм;

- сенсуалізм.

2.21. З позицій матеріалізму істина – це:

- теоретична конструкція, результат спільного рішення вчених;

- інструмент для досягнення конкретних цілей;

- правильне відображення дійсності;

- те, що відповідає думці більшості?

2.22. Критерієм істини вважається те, що узгоджено:

- з думкою більшості;

- з практикою;

- з логікою розумової діяльності;

- з тим, що веде до успіху.

2.23. Наукові знання змінюються від одного етапу їх розвитку до іншого. Чи правильно визначити науку як систему суб’єктивного знання?

- так;

- ні.

2.24. Починаючи з ХVII ст. проблеми метода в пізнанні стали в центрі уваги філософів. Причинами цього явища є:

- соціально-політичні умови;

- відмова від релігії;

- розвиток науки;

- розвиток гуманізму;

- екологічна криза.

2.25. Рівень наукового пізнання, основними методами якого є спостереження та експеримент, називається:

- теоретичним;

- буденним;

- емпіричним;

- інтуїтивним.

2.26. Наука претендує на правильне відображення дійсності, але не відмовляється від методу ідеалізації (ідеальний газ, абсолютно тверде тіло тощо), оскільки ідеалізовані об’єкти дозволяють:

- використовувати метод дедукції;

- моделювати об’єкти, які не існують, з метою більш глибокого дослідження реальних об’єктів;

- використовувати метод спостереження.

2.27. Першим з античних філософів поняття «діалектика» почав вживати:

- Аристотель;

- Геракліт;

- Демокрит;

- Платон;

- Сократ.

2.28. Механічне об’єднання в одне ціле різноманітних, навіть протилежних точок зору, філософських поглядів або політичних оцінок, прийнято називати:

- монізмом;

- діалектикою;

- дуалізмом;

- еклектикою;

- плюралізмом.

2.29. Спосіб мислення, при якому те або інше вчення сприймається як вічна істина, називається:

- догматизмом;

- діалектикою;

- еклектикою;

- софістикою.

2.30. Геракліт свого часу докоряв Гомеру за те, що Гомер був неправий, коли молився, щоб боротьба зникла з лиця Землі, адже, якби молитва справдилась, всі речі загинули б. Підхід до світу Геракліта називається:

- еклектика;

- софістика;

- метафізика;

- діалектика.

2.31. Що чому передує?

- якісні зміни кількісним;

- кількісні зміни якісним;

- кількість і якість змінюються одночасно.

2.32. Один недосвідчений мислитель дивувався: «Чому в світі, – цікавився він, – існують старі люди? Адже якщо людина сьогодні ще не стара, то й завтра вона не може бути старою…» Який закон діалектики мислитель при цьому не враховував?

- єдності та боротьби протилежностей;

- переходу кількісних змін у якісні;

- заперечення заперечення.

2.33. Діалектичне заперечення – це:

- перехід від одного стану до іншого;

- знищення попереднього стану об’єкту зовнішніми факторами;

- зв'язок між старим і новим.

2.34. Чому закон заперечення заперечення не називається просто «закон заперечення», тобто що підкреслюється в реальному процесі розвитку введенням другого заперечення?

- руйнація старої якості;

- зв'язок між старим та новим;

- повторення старого на новій основі.

2.35. Елементи якого закону діалектики найбільш яскраво проявляються в наступному висловлюванні Марка Твена: «Коли мені було 15 років, я вважав, що мій батько знає все, а я – нічого, у 25 років я знаходив, що знаю все, а батько мій – нічого, а коли ж мені виповнилось 35 років, я побачив, що мій батько знає дещо…»?

- єдності та боротьби протилежностей;

- переходу кількісних змін у якісні;

- заперечення заперечення.

2.36. Яке з наступних положень є правильним?

- все відбувається за необхідності, люди видумали ідола випадковості для того, щоб прикрити їм свою нерозсудливість;

- все в світі відбувається випадково, необхідності не існує;

- те або інше явище є або необхідним, або випадковим, але не може бути тим і іншим одночасно;

- необхідність проявляється через низку випадковостей, а випадковість є формою прояву необхідності.

2.37. Чи може випадкловість стати необхідністю, а необхідність – випадковістю?

- так;

- ні.

2.38. Яку можливість мав на увазі Г. Гегель, говорячи про те, що, можливо сьогодні ввечері Місяць впаде на Землю, адже він як тіло віддалене від землі, може впасти вниз; можливо, що турецький султан стане Папою Римським, адже як людина він може прийняти християнство й стати священником?

- реальну можливість;

- абстрактну (формальну) можливість;

- неможливе.

2.39. Культура по своїй природі є:

- соціальною;

- соціально-історичною;

- біосоціальною;

- біологічною.

2.40. Оберіть правильне твердження:

- культура є абсолютно незалежною від природи;

- культура може існувати поза суспільством;

- культура повністю визначається окремими особистостями;

- культура та людина тісно взаємопов’язані.

2.41. Традиційні форми культурної поведінки – це:

- закони;

- норми;

- цінності;

- звичаї.

2.42. Артефактом називається:

- предмет або явище, що було цілеспрямовано створене людиною;

- предмет або явище, що виникло природним чином в ході історії;

- анонімний витвір мистецтва;

- будь-який предмет, що був знайдений в ході розкопок.

2.43. Сучасна культура України є:

- моноетнічною;

- поліетнічною.

2.44. Теорія, згідно з якою культури розвиваються, змінюючи одна одну, називається:

- еволюційною теорією;

- дифузною теорією;

- теорією культурних циклів.

2.45. Підхід до майбутнього, що заперечує теперішнє і робить акцент на абсолютній ролі майбутнього, називається:

- релігійним;

- утопічним;

- філософським.

-

2.46. Глобальні проблеми – це проблеми, які стосуються:

- всієї нації;

- всієї держави;

- всього людства.

Дата добавления: 2015-05-22