КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Методичні поради. Запитання для контролю і самоконтролю
Інтернетсайти Запитання для контролю і самоконтролю
1. Що означає термін “Унія”? 2. Які існують спроби українських ієрархів об’єднати християнський Схід і Захід? 3. Чи втратили греко-католики після об’єднання з Римом риси українсько-візантійського обряду?
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Гулига А. Релігієзнавство: Навчальний посібник.- Тернопіль, 2000.-С.215-257. 2. Кость П. Історія української церкви. - Львів, 1992.-С.40-46. 3. Кислюк К.В., Кучер О.М. Релігієзнавство: Навч. посібн. - К., 2004. – С. 414-418. 4. Лубський І. Релігієзнавство.- К., 1977.- С.297-321. 5. Релігієзнавство: Навч. посібник/за ред. С.А.Бублика.-К., 1998.- С.200-203. 6. Релігієзнавство: Навч. посібн / За ред. д-ра філос. наук, проф. М.Ф.Рибачука.- К., 1997.- С.104-110. 7. Степовик Д. Релігії, культи і секти світу.-К., 1997.- С.49-54. Додаткова література
1.Блажейовський Д. Берестейська ре-унія та українська історична недоля і доля.- Львів, 1995. 2. Гарасим І. Берестейське церковне з’єднання.- К., 1994.- С.5-30. Митрополит А. Шептицький.- Львів, 1995.
www.ugcc.org.ua www.ugkc.lviv.ua www.if-eparchia.org.ua web.ugcc.org.ua uk.wikipedia.org/wiki/УГКЦ www.patriyarkhat.org.ua/ukr/archive/article;402;401/ www.ichistory.org/ukrsite/churchex/church110.html www.religare.ru/news50005.htm sobor.ugcc.org.ua www.radiovaticana.org www.ukrarcheparchy.us www.bohoslov.org.ua uk.wikipedia.org/wiki/Уніати itopys.org.ua/velichko/vel38.htm archiv.orthodoxy.org.ua/page-878.html antipapism.narod.ru/Grkkat1.htm tdcse.iatp.org.ua/Aldona2.htm www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=6578 www.readbookz.com/book/164/4803.html hram.od.ua/newspodrobno.php?news=546 www.rusnauka.com/18_NiIN_2007/Istoria/23124.doc.htm moodle.ldo.lnpu.edu.ua:8080/moodledata/174/2.08.htm intkonf.org
При обговорені питання, що стосується з’ясування причин виникнення греко-католицької церкви, слід пригадати той факт, що універсальний характер київського християнства передбачав церковну єдність, а це в свою чергу вказувало на активні контакти як з східними (Константинополь), так і з західними (Рим) християнськими центрами. Різні регіони України-Руси сповідували християнство як у його кирило-мефодіївській традиції, так і православно-візантійській. Тому київські князі і митрополити, ієрархи вимушені були активно контактувати як з Візантією, так і з Римом. В Україні спроби поєднання церков відбуваються неодноразово. Першою спробою союзу (унії) Української церкви з Західною був 1214р., коли угорський король Андрій ІІ мотивував це перед папою Інокентієм бажанням Галичини знаходитися в єдності з Римською церквою, але щоб був збережений свій (грецький) обряд. Друга спроба припадає на роки князювання Данила Романовича, коли він, організовуючи хрестовий похід європейських держав проти татаро-монгольської навали, згодився на підпорядкування церкви під римську юрисдикцію і прийняв від папи королівську корону 1254 р. 1274 р. відбувається Ліонська, а 1439 р. – Флорентійська унії. Ці перші спроби виявилися безуспішними. Так було закладено основи уніатства – церковної течії у християнстві, що базувалася на союзі (унії) східно-християнських церковних організацій з Католицькою церквою на умовах визнання першими релігійного верховенства папи римського і католицького “Символу віри”, але збереження традиційного релігійного культу, обрядів та національної мови богослужіння. Після падіння Київської держави (пов’язане з татаро-монгольською навалою) на Заході утворюється Галицько-Волинське князівство. Князь Лев Данилович вживає заходів, спрямованих на утворення окремої Галицької митрополії. 1303 р. – заснування митрополії в Галичі. Першим галицьким митрополитом став Ніфонт. Утворення Галицької митрополії викликає незадоволення зі сторони московських князів та церкви. На відміну від Київської митрополії, Галицька митрополія підтримує тісні зв’язки із Заходом і Римом, який сприяє активному релігійно-культурному розквіту. 1340 р. землі Галицького князівства окупувала Польща. Проти Галицької митрополії виступає Казимир ІІІ, польський король. 1347р. він скасовує Галицьку митрополію. 1351 р. Казимир звертається до папи Климента VI допомогти йому захопити Галичину і Східну Волинь. Війна триває до 1370 р. Починаючи з 1375 р. у Галичі була заснована латинська митрополія. Ще 1375 р. були забрані маєтки української Галицької митрополії і передані латинському митрополитові. Першим латинським митрополитом у Львові був Матвій. Отже, на початку XІV ст. польсько-латинська митрополія була сформована. Метою польського уряду було через латинізацію сполонізувати український народ, анексувати українські землі та закріпити їх назавжди як частину Польщі. Крім того зростала могутність Московії. Позиції православ’я послаблюються після нашестя монголо-татар. Резиденція митрополита переноситься з часом до Москви. Трагічна українська ситуація кінця XVI ст. поставила наше православне духівництво перед вибором: - продовжувати нерівну і безнадійну боротьбу, що неминуче призведе до окатоличення і полонізації народу; - з’єднатися з польським костьолом, латинізуватися, прийняти римо-католицьку конфесію, що призведе до кривавого розколу; - піти на унію з Римом, щоб зберегти обряд і національну самобутність, змінивши залежність від константинопольського патріарха на залежність від папи римського. Тому, було 2 шляхи розвитку, іншими словами духівництво стояло перед вибором: - рятувати конфесію, жертвуючи національною самобутністю народу; - чи рятувати його національну самобутність, жертвуючи конфесією? З метою збереження православних традицій на українських землях митрополитом Михайлом Рогозою приймається рішення “розірвати зв’язки з грецьким патріархом” і визнати папу головою Вселенської Церкви, відмовляючись від посередництва патріархів. На початку жовтня 1596 р. відбувається Собор у Бересті (суч. Брест). Переважна більшість православних єпископів Києво-Галицької митрополії підписала 33 статті угоди з Католицькою Церквою. Для підписання цієї угоди з римською стороною до Рима відбуло два єпископи з Волині – Іпатій Потій і Кирило Терлецький. Папа з пошаною прийняв українських православних єпископів, схвалив Берестейську унію, обіцяв опіку римського престолу над Українською Церквою без зміни її обряду. На цьому соборі утворюються два протилежних угрупування: з одного боку уніати, з іншого – православні. Уніати відкрили засідання в міській соборній церкві, а православні – у приватному будинку. Михайло Рогоза тричі відмовився прибути зі своїми єпископами на православний Собор і тоді були оголошені накази, які були дані учасникам Собору дворянами, міщанами і братствами зі Львова, Галича, Києва, Мінська: - не допустити укладання унії з Римом на місцевому соборі без відома патріархів та участі усієї Східної Церкви; - позбавити єпископів-відступників кафедр; - домагатися, щоб православна церква користувалася правами, затвердженими королівською присягою. На підставі цих наказів православний собор засудив уніатів на чолі з М. Рогозою, відкинув унію та позбавив усіх духовного сану. Уніатський собор, виконуючи волю папи, схвалив унію. Король Сигізмунд ІІІ затвердив ухвали Уніатського собору, а супротивників унії проголосив злочинцями. У політичному плані укладення унії тобто союзу православної церкви з Римом підтримували передусім польські королі та шляхта. Уніатське духовенство так і не набуло рівних прав з католицьким. У 1741 р. уніатською стала Волинська (Луцька) єпархія. У першій половині XVIII ст. уся Західна Україна „була переведена на унію”. Уніатство почалось поширюватися на Київщині. Ужгородська церковна унія 1646 р. була продовженням Берестейської. Уважне вивчення тодішньої ситуації переконує, що унія – не результат змови вузького кола людей, а наслідок реальних, катастрофічних для України обставин. Не можна не віддати належного греко-католикам за їх обстоювання в Церкві всього українського: обряду, рідної мови традицій. Позитивним моментом є те, що, назвавши себе греко-католиками, вони відстояли перед Ватиканом грецький обряд Володимирового хрещення, усі особливості українсько-візантійського віровизнання. Зверніть увагу на ті помилки, які були допущені при підготовці Берестейської унії. Найпершою помилкою є те, що замість того, щоб широко оповістити віруючих про Унію, організатори обрали тактику «тихої дипломатії», вони не заручилися попередньою згодою на об’єднання усіх єпископів, внаслідок чого частина владик Києво-Галицької Митрополії не підписала унійних актів. По-друге, Польсько-Литовське королівство сприйняло цю акцію як приєднання Української церкви до Католицького костьолу, і тому вело політику полонізації, латинізації, що в свою чергу не приваблювало до себе прихильників унії. Проти унії виступають греки, а також агенти Московського Патріархату. Значну роль у боротьбі проти унії відігравали братства. Ще від часів Берестейського собору виникає антикатолицький козацький рух під проводом Северина Наливайка, а потім гетьмана Петра Сагайдачного. Після входження України до складу Росії (1654) на території, що відійшла від Речі Посполитої греко-католицька церква припинила своє існування. У результаті другого (1793) і третього (1795) поділів Польщі та включення до складу Росії Правобережної України, Західної Волині, Білорусії розпочалось насильне і масове навернення греко-католиків у православ’я. Уніатська церква залишається тільки в Галичині. В результаті унії створюється така течія як греко-католицизм. Це була не самостійна релігійна течія, а релігійне формування, створене римською курією, православними ієрархами, політичними діячами, де панував католицизм. Греко-католицизм не мав ні власної багаторічної церковної традиції, ні самостійної релігійної доктрини, його догмати були запозичені у католицизмі. Уніатська церква обґрунтовує свою ідеологію на основі томізму – релігійно-філософського вчення католицизму, визнаючи владу папи римського, “Символ віри”, зберігши лише православну обрядовість. Віровчення УГКЦ базується на спільних для християнської релігії положеннях про віру в божественну Трійцю та у незаперечну істинність Біблії. Греко-католики визнають сходження Духа Святого від Бога-Отця і Бога-Сина, зверхність римського папи як намісника Христа на землі, його непогрішність, вчення про пекло рай і чистилище, культ Діви Марії. Відносно культу греко-католики дотримуються православної практики богослужіння та обрядовості, здійснення релігійних таїнств. Богослужіння проводять церковно-слов’янською та українською мовами. Оформлення храмів – близьке до православного. Свята відзначають згідно з православним календарем. Церковні ієрархи та релігійні громади перебувають у юрисдикції Ватикану. З’ясуйте, що дала для українського народу унія? Таких позицій є декілька: 1. Можливість за умов латинізації та полонізації зберегти східний обряд (обряд – це не просто форма віросповідання, а історично складена й освячена традицією органічна єдність віровчення і культури даного народу, це вияв і фактор його духовності); 2. Викликала пробудження національної свідомості українців (через опір приходило усвідомлення себе як носія ознак певного народу); 3. Унія стала засобом захисту української мови, як найважливішої ознаки нації (Галичина від 1340 р. перебуває під чужомовним впливом, однак тут збереглася рідна мова і національна самосвідомість); 4. Після унії були відкриті “уніатські школи”, які діяли у Галичині до 1939 р. і стали осередками української духовності; 5. Унія створила передумови для появи національної інтелігенції; 6. Унія відтворила українську національну церкву, яка продовжувала традиції “Київського християнства”. Після першого поділу Польщі Галичина потрапила під владу Австрії. Були практично знищені привілеї полякам, і тим самим були створені умови, сприятливі для національного відродження. Весь тягар національного відродження впав на плечі греко-католицького духовенства. Прикладом цієї невтомної праці є: 1. 1783 р. – відкривається україномовна греко-католицька Львівська духовна семінарія, яка стає центром національного відродження у Галичині. 2. 1784 р. – відкрито Львівський університет (“всеучилище”), у якому митрополит Ангелович домігся відкриття студій для українців їхньою мовою – з богослов’я та філософії. 3. 1789 р. – відкривається “Руський науковий інститут”. 4. 1816 р. – перемишльський священик Іван Могильницький засновує перше в Галичині культурно-освітнє товариство під назвою “Товариство галицьких священиків греко-католицького обряду”. 1816 р. митрополитом Михайлом Левицьким створюється “Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення письма, освіти і культури серед вірних на основах християнської релігії”; 1821 р. видано пастирський лист кирилицею та українською мовою; 5. В лоні греко-католицької церкви зародилася славна “Руська Трійця” на чолі з відомим священиком, поетом Маркіяном Шашкевичем. Протягом 1901-1944 рр. греко-католицьку церкву в Галичині очолював Андрей Шептицький – український церковний, культурно-освітній діяч. Після його смерті увесь єпископат Церкви було заарештовано радянськими органами. У повоєнні роки, в умовах сталінського терору в Галичині та на Закарпатті виникла ідея скасування Берестейської унії. 1946 р. відбувся Львівський церковний собор, метою якого було: анулювати унію, залежність від Риму й відновити в цих регіонах Руську (Російську) православну церкву. Понад 40 років УГКЦ на західноукраїнських землях перебувала на нелегальному становищі. Рух за відновлення діяльності уніатської церкви набув цілеспрямованого характеру після створення Ініціативної групи захисту прав віруючих і церкви в Україні (1987). У листопаді 1989 р. Рада у справах релігій зробила заяву про реєстрацію релігійних громад греко-католиків. 3 квітня 1991 р. греко-католицька церква була зареєстрована як юридична особа. УГКЦ була повністю легалізована і визнана. Головою УГКЦ став Блаженнійший Мирослав-Іван кардинал Любачівський, який до 1991 р. знаходився у Римі. Сьогодні УГКЦ має 11 єпископів, 7 єпархій (Львівську,Дрогобицьку, Тернопільську, Івано-Франківську, Коломийсько-Чернівецьку, Мукачівську, Києво-Вишгородську) і понад 7 млн. віруючих. Главою УГКЦ від лютого 2001 р. став Блаженійший Любомир кардинал Гузар.
Тема 8: «Сучасні нетрадиційні релігії» Мета заняття: довести, що нетрадиційні релігії не обмежені одним віровченням, спрямовані на міжрелігійний синтез, не тільки поєднують у собі елементи багатьох релігій, а й використовують ідеї та концепції окультизму, антропософії, сучасної філософії, спираються на містичний досвід у злитті з Абсолютом. Ключові поняття: неорелігії, окультизм, спіритизм, теософія, антропософія, мантра, медитація. Знати: причини виникнення і поширення нетрадиційних релігій; основні напрями нетрадиційних релігій;основні ознаки нетрадиційних релігій. Вміти: класифікувати неорелігії;виділяти головні ідеї та тенденції;використовуючи першоджерельну літературу, обґрунтовувати особливість світобачення. Розуміти: що виникнення альтернативних течій в ортодоксальній церкві - явище нерідкісне;що нові релігії перебувають у процесі становлення. При цьому кожна релігійна течія претендує на універсальність і певну винятковість свого віровчення. Питання для обговорення.
І. Загальна характеристика нетрадиційних релігій: - причини виникнення і поширення «неорелігій»; - «особливе» і «загальне» для нетрадиційних релігій; - основні ознаки нетрадиційних релігій; - напрями, або класифікація нетрадиційних релігій; ІІ. Форми і напрями нетрадиційної релігійності в Україні: - неохристиянські рухи: «Церква Христа святих останніх днів» (мормони); «Діти Бога», «Церква Христа»; - релігії орієнталістського напряму: «Товариство свідомості Крішни» («Рух Харе Крішни»). З наведеного уривку першоджерел (див. «Самостійна робота» завд. №1) з’ясуйте: • що собою являє Верховний Бог-Особа Крішна? • на які два різновиди діляться живі істоти? • якими якостями має володіти людина, яка від народження має божественний ухил, яка наближається до звільнення? • якими рисами охарактеризовує Господь (Крішна) трансцендентну природу? • якими якостями володіє демонічна людина? - езотеричні об'єднання: Реріхівське товариство, Асоціація «Живої етики», теософія О.Блаватської; - неоязичництво: РУН Віра; - синтетичні неорелігії: багаїзм, Велике «Біле Братство», «Церква Уніфікації»; - сайентологічні рухи: «Діанетика», «Наука Розуму», «Християнська наука»; - сатанізм і його різновиди.
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 334; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |