Завдання для самостійного логічного опрацювання

Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення наступним поняттям: світогляд, міфологія, релігія, філософія, метод, методологія, онтологія, гносеологія, аксіологія, праксеологія, агностицизм, монізм, дуалізм, плюралізм, синкретичне мислення, дискурсивне мислення.

Завдання 2. Робота з першоджерелом.

Законспектуйте уривок праці Ф.Енгельса «Людвіг Фейєрбах і кінець німецької класичної філософії» і складіть схему філософських течій та напрямів, які склалися в результаті розв’язання основного питання філософії.

«Найвищим питанням всієї філософії, питання про відношення мислення до буття, духу до природи, має свої корені в... обмежених і незграбних уявленнях людей.. Але воно було поставлене тільки тоді, коли все населення Європи пробудилося від зимової сплячки християнського середньовіччя (хоча питання про відношення мислення до буття в церкві принесло нову постановку питання: створений світ Богом чи існував він вічно?)...

Філософи розділилися на два протилежні табори в залежності від того, як вони відповідали на питання: що було первинним – дух чи природа? Ті, які стверджували, що дух існував до природи, і які визнавали створення світу,... становили ідеалістичний табір. Ті ж, які основним началом вважали природу, прилучилися до різних шкіл матеріалізму.

Але питання про відношення мислення до буття має ще й іншу сторону: як відноситься наше мислення про оточуючий нас світ до самого світу. Чи здатне наше мислення пізнавати дійсний світ, чи можемо ми в наших уявленнях і поняттях про дійсний світ складати правдиве відображення дійсності? На філософській мові це питання називається питанням про тотожність мислення і буття...».

Завдання 3. Робота з першоджерелом.

Законспектуйте уривок твору О.Кульчицького «Основи філософії і філософічних наук» та дайте відповіді на питання:

а) якими особливостями володіє філософія;

б) що різнить філософію і науку;

в) назвіть основні філософські розділи та філософські науки.

«...Філософія, на відміну від інших наук, – це найглибше і найширше знання. А отже, вона не може своєю назвою, як, скажімо, географія (наука про землю), мінералогія (наука про мінерали), точно визначити групу, предмет пізнання, які підлягають дослідженню... Філософія скерована пізнавати узагальнення всього, що існує, – тим і відрізняється від усіх інших наук своєю «всеохоплюючою спрямованістю». За філософією... залишається особливий характер загальності, універсальності. А основною властивістю кожної окремої науки, навпаки, виступає спеціалізація, чітке розмежування ділянки дійсності та групи явищ, які ця наука охоплює і прагне дослідити. Проте потрібно розуміти, що, напевне, філософія – це не якесь там невпорядковане зібрання довільно скупчених відомостей про «все, що існує», а це – синтетичне пов’язання їхньої суцільності. Отже, спрямованість і пізнання «того загального, що існує», прикметність універсальності філософії є невіддільними від суцільності в осягненні загального... Така універсальність філософського пізнання в поєднанні з його тотальністю (суцільністю) остаточно ство­рюють властивість, що відмежовує філософію як суцільно загальне знання від окремих спеціалізованих наук.

...Невід’ємною від філософської настанови про суцільну загальність є друга основна вимога філософії – про сутність пізнаваного. Тоді, як окремі науки (ботаніка, зоологія, геологія) намагаються впорядкувати (класифікувати) явища, що входять у коло їхніх зацікавлень, описати й з’ясувати їхню причиновість, у філософії завжди присутнє усвідомлення того, що це веде в найкращому випадку до пізнання зовнішньої природи, не заглиблюючись у її суть.

...Отже, філософія різниться від окремих спеціальних наук не тільки своєю універсальністю й тотальністю, тобто, обсягом свого дослідження, а й мірою глибини. Підсумовуючи сказане, можемо спробувати визначити поняття філософії та її предмета так: філософія – це світоглядне універсальне знання, спрямоване на тотальність і сутність буття.

Ділянки філософії:

А) Онтологія

Що ж справді існує? Чим є те, що справді є? Що таке буття? І що є справжнім буттям – дух, матерія, перше і друге, чи щось третє, що є першим і другим водночас? Це основні запитання, що мають з’ясувати «справді існуюче», суть буття. Очевидно, визначення суті існуючого невіддільне від способу існування цієї суті й, отже, від розгляду внутрішньої структури (побудови) цієї суті, від характеристики способу зовнішнього прояву цієї ж суті, якою можна вважати матерію, дух чи щось інше, що є одночасно першим і другим... Усе це коло проблем становить цілу ділянку філософії, яку називають онтологією.

Б) Аксіологія

Окрім онтології постає, таким чином, інша ділянка філософії, теорія вартостей, що її від грецького слова «аксіос» – гідний, цінний – стали називати аксіологією. Якщо онтологія відповідає на питання про сутність дійсності, а саме: «що все це є за своєю суттю?», то її природним доповненням, оскільки йдеться про буття людини, яка є осередком буття взагалі, постає питання: «чому це все існує і навіщо це все?» Іншими словами, яка вартість усього цього? Отже, аксіологія природно доповнює онтологію.

...Із аксіологією тісно пов’язана, хоча й переступає її межі, наймолодша з філософських дисциплін – філософська антропологія. Коли питання про сутність і про сенс – навіщо й чому? – стосується людини, яка ставить це питання, то загальне питання про сенс існуючого перетворюється на особливе й специфічне питання – про сенс людського існування і про сенс, власне, людини, яка ставить питання, про сенс буття людини. Філософська антропологія для розв’язання питання про сенс існування людини охоплює й об’єднує всі відомості про людину з усіх наук (біології, гуманітарних наук) із релігійними концепціями (релігійними поглядами) й навіть мистецьким відображенням людського життя в літературних творах в єдиному філософському синтезі, що намагається схопити суть людського життя в його цілісності. Отож, філософська антропологія містить у собі багато відомостей про людину, які тільки посередньо пов’язані з аксіологією як теорією вартостей...

Якщо філософія людини переплітається з антропологією, то філософська інтерпретація (філософське пояснення) історії людства, так звана філософія історії, або історіософія, як філософський погляд на цілісність і суть історії також має близьке відношення до аксіології. Адже історія людства здійснює чи намагається принаймні здійснити впродовж історичного розвитку людства вартості, які стають предметом пізнання аксіології (добро, краса, правда, святість тощо). У тісному зв’язку з аксіологією перебуває нарешті й філософія культури, бо культура за своєю суттю не що інше, як здійснення і здійснювання різнорідних форм і систем економічних, етичних, релігійних, естетичних, соціальних і політичних вартостей на основі їхнього взаємовідношення, впорядкування, ієрархії. Адже культуру складають економічна, релігійна, суспільна та інші ділянки життя в різних образах та в різних стосунках.

В) Гносеологія

Серед згаданих уже вартостей особливе місце посідає та, про яку досі окремо не йшлося, – це правда. Правда є вартістю, що визначає мету людського пізнання, а пізнання становить дуже істотну частину людського буття. Кожна аксіологія, занурюючись до «внутрішнього універсуму» душі, знаходить у ній, таким чином, також ідеал правди; кожна аксіологія, що досліджує людське буття та його форми й вияви, натрапляє на пізнання як особливу людську чинність – чинність, що відрізняє людину від тваринного світу і якій людина завдячує своєю першістю в природі... «Гносіс» – грецьке означення пізнання; воно стає предметом філософії і, таким чином, оформлюється як третя ділянка філософії – так звана теорія пізнання, що інколи називається критикою пізнання, або, за грецьким терміном, гносеологією».

Завдання 4. З наведеної цитати «Нема людини, котра була б вільною від філософії, хоча б примітивної, дитячої, безпосередньої, несвідомої» (М.Бердяєв) з’ясуйте, на підставі чого можна, по-вашому, це стверджувати? Що в людині доконечно зумовлює потребу філософствувати?

Завдання 5. «Наука – це те, що ми знаємо, філософія – те, чого ми не знаємо» (Б.Рассел).

Як ви гадаєте, чому філософ зробив такі висновки; чи ви згідні з ним? У чому, на ваш погляд, принципова відмінність між наукою і філософією?

Завдання 6. З’ясуйте, що саме філософія додає до звичайного, повсякденного світогляду. Поясніть, які переваги філософії як світогляду. Чим філософія є корисною науці?

«...Світогляд пов’язують із філософією, коли чекають від філософії впорядкування погляду на життя, на мету життя. Більше того, люди покладають на філософію найважливішу місію – дати їм світогляд... Ось чому філософія займає виключне місце і в науковому житті, де існує потреба у теоретичній цілісності, і в інших ділянках, які викликають інтерес до себе ширших людських мас. Якщо б у філософії відняли світогляд у окресленому вище значенні, то багато людей втратили б до неї інтерес».

(Г.Ріккерт)

Завдання 7. В чому простежується зв’язок між філософією і світоглядом? Що дає філософія для формування дієвого світогляду?

«Філософія з давніх давен була не лише загальним розмірковуванням, вона давала стимул, проголошувала кодекс цінностей, надавала людському життю смислу та цілі, подавала людині світ, в якому вона відчувала себе захищеною, – одним словом, давала їй світогляд. Загальне розмірковування ще не є світоглядом, для світогляду необхідні стимули, які б діяли на людину в її цілісності і випливали б із її цілісності. Філософи не були просто спокійними, безвідповідальними спостерігачами, вони були двигунами та конструкторами світу. Таку філософію ми називаємо пророчою філософією. Вона суттєво відрізняється від загального розмірковування тим, що вона дає світогляд, вказує смисл та значення життя, пропонує зведення цінностей в норми належного. Тільки така філософія має право називатись філософією, якщо ми хочемо, щоб слово «філософія» звучало шляхетно та мужньо».

(К.Ясперс)

Завдання 8. Що, на вашу думку, спричинило виникнення філософії?

«І тепер, і дотепер подив спонукає людину філософствувати, до того ж спочатку вони (давні греки) дивувались тому, що безпосередньо викликало нерозуміння, а потім помалу змінюючись таким чином, вони задумувались над питаннями про значуще... Якщо таким чином почали філософствувати, щоб позбавитись від незнання, то, очевидно, до знання стали прямувати заради розуміння, а не заради будь-якої вигоди... Ця наука є єдино вільною, бо вона одна існує заради самої себе».

(Аристотель)

Дата добавления: 2015-05-22