М. Рильський 2 страница

МИКИТИНСЬКА СІЧ – у 1648 р. тут було проголошено Б.Хмельницького гетьманом та розпочато повстання, що переросло у визвольну війну.

МОКОШ – богиня врожайності у слов’янській міфології.

МОСКВОФІЛЬСТВО (русофільство) – мовно-літературна, суспільно-політична течія, яка виникла у першій половині XIX ст. серед українців Закарпаття, Галичини і Буковини з програмою єднання з Російською імперією і російським народом.

НАДДНІПРЯНЩИНА (наддніпрянська Україна) – умовний термін для позначення тієї частини українських земель, яка входила до складу Російської імперії, згодом УНР (без Західної обл.) і СРСР до 1939 р.

НАКАЗ НАРОДНОГО КОМІСАРА ОБОРОНИ № 227 – документ, підписаний И.Сталіним 28 липня 1942 р., відомий під назвою «Ані кроку назад!». Наказ під загрозою розстрілу забороняв будь-який відступ радянських військ без особливого розпорядження вищого командування. Наказом запроваджувалися штрафні батальйони, штрафні роти, загороджувальні загони з військ НКВС.

НАКАЗНИЙ ГЕТЬМАН – титул заступника гетьмана козацької України, якого він призначав з-поміж досвідченої старшини. У 17-18 ст. особа, що тимчасово обіймала посаду гетьмана (отамана). Наказного гетьмана обирала козацька старшина чи призначала генеральна старшина, як правило, зі свого складу в разі смерті (в цьому випадку Наказний гетьман виконував обов’язки до обрання постійного гетьмана) або тривалої відсутності гетьмана (отамана). Призначали Наказного гетьмана (найчастіше з полковників) також для очолення у поході козацького війська, коли гетьман залишався у своїй резиденції. Призначення Наказного гетьмана оформлялося універсалом, а з 20-х років 18 ст. – царським указом. Деякі наказні гетьмани очолювали державу по кілька років: Я.Сомко (1660-1663), П.Полуботок (1722-1724).

НАРОДНЕ ВІЧЕ –рада старійшин, пізніше збори вільних громадян (холопи не мали права на участь у народному вічі), форма громадського волевиявлення часів Київської Русі. Київської Русі. Існувало з VІ до VІІІ ст. поряд із владою князя і було безпосереднім продовженням родоплемінних порядків, коли всі члени роду брали участь у вирішенні спільних справ.

НАРОДНИКИ – діячі революційно-визвольного руху, носії народницької ідеології, що складалися з різночинної інтелігенції Росії та України. Діяли у 60-90-х роках XIX ст. В центрі уваги вони ставили народ, який хотіли загітувати на здійснення селянської революції.

НАРОДНИЦТВО – російська політична, громадська і літературна течія вихідців з дворянства і різночинної інтелігенції із специфічною ідеологією, в основі якої лежала майже містична віра в російське селянство як носія «вищої життєвої мудрості» та зберігача прадавньої «общинної» власності, в якій закладені можливості переходу Росії в царство соціалістичних відносин, минаючи капіталізм.

НАРОДОВЦІ – назва культурницького, згодом політичного руху, що виник на початку 60-х років XIX ст. серед молодої української інтелігенції Галичини і Буковини, як противага до консервативного табору старшої інтелігенції. Народовці пропагували єдність з українцями в Російській імперії, відстоювали живу, народну українську мову в літературі та школі. Заснували перший український професійний театр у Львові (І864 р.)

НАЦИ́ЗМ (націонал-соціалізм)–політична ідеологія, доктрина, політичний режим, заснований на расизмі, шовінізмі, антигуманізмі і тоталітаризмі. Нацизм дотримується ідей про зверхність «вищої», «панівної» раси над іншими, «неповноцінними» націями і расами (доктрина «надлюдини» і «недолюдини»); верховенстві нації і держави над особистістю.

НАЦІОНАЛІЗМ – це ідеологія, політика, теорія, практика, світогляд, психологія, які націю і в теорії, і на практиці розглядають як абсолютну цінність суспільного розвитку; в вітчизняній і зарубіжній політичній термінології поняття націоналізму дуже широке; воно охоплює національну свідомість, національно-визвольний рух, а також принципи державного устрою, в якому нація розуміється як одержавлений етнос. В українській політичній термінології кінця XIX ст. націоналізм трактувався як активна національна свідомість та патріотизм. Перед першою світовою війною та під час визвольних змагань 1917-1920 рр. під націоналізмом почали розуміти самостійництво. А коли у 20-х рр. виникла ідеологічна течія, що прийняла назву націоналістичної та оформилась в організаційно-політичний рух, поняття націоналізму набрало політичного забарвлення.

НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ – акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, цінностей, рушій національного прогресу, основа національно-визвольних рухів, національної самосуверенізації. Н.І. становить платформу національної ідеології, визначає теоретичні засади національної свідомості.

НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА – науково обґрунтована система заходів, спрямована на реалізацію національних інтересів, розв’язання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин.

НАЦІОНАЛЬНА СВІДОМІСТЬ – сукупність теоретичних, буденних, масових, елітних, власне національних і зарубіжних ідей, настанов, прагнень, культурних набутків, які сприяють прогресивному розвитку нації в усіх сферах її функціонування. Н.С. – універсум буття нації. Основні рівні: буденний, теоретичний, політико-державний.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ – сукупність політичних, економічних, правових, культурницьких, освітніх та інших проблем, що проявляються у процесі внутрі- та міждержавного спілкування націй.

НАЦІОНАЛЬНІ ВІДНОСИНИ – відносини між різними соціально-етнічними спільнотами, з одного боку, й урядами, державними і політичними організаціями, установами – з іншого.

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ – боротьба народів, спрямована на ліквідацію іноземного панування, іноземного гноблення і завоювання національної незалежності, створення національної держави.

НАЦІОНАЛЬНО-ПЕРСОНАЛЬНА АВТОНОМІЯ – самоуправління національних меншин в Україні, проголошене законодавством УНР і частково реалізоване в добу революції і української державності 1917-1920 рр.

НАЦІЯ (народ) – стійка історична спільність людей, що має спільну територію, мову, економіку, побут, традиції, звичаї, менталітет; сукупність громадян однієї держави.

НЕОЛІТ – новий кам'яний вік, завершальна стадія кам'яного віку, що тривала з VІ - по III тис. до н.е.

НЕП (нова економічна політика) – політика, запропонована радянською владою у березні 1921 р., яка відмінила політику «воєнного комунізму», замінила продрозкладку продподатком, а також відновила товарно-грошові відносини, торгівлю.

НТР – науково-технічна революція, процес якісного перетворення продуктивних сил на основі досягнень науки і техніки.

НУМІЗМАТИКА (лат – монета) – допоміжна історична дисципліна, наука про монети.

ОБОЗНИЙ – виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих адміністративно-військових посад в Україні в XVII - XVIII ст. Обозні поділялися на генеральних і полкових. Генеральні обозні керували артилерією, відали організацією і постачанням козацького війська, брали участь у переговорах з іноземними послами засідали в тральному суді тощо. Полкові обозні вважалися заступниками полковника в козацькому війську.

ОБЩИНА – форма громадського землеволодіння і землекористування, поширена на території Росії до 1917 р.

ОКУПАЦІЯ – тимчасове захоплення території держави збройними силами іншої держави.

ОЛЕШКІВСЬКА СІЧ – організація запорізьких козаків у пониззі Дніпра на території володінь Кримського ханства. Існувала в 1711 - 1734 рр.

ОЛІГАРХІЯ – форма державного правління, за якої політичне та економічне правління здійснюється невеликою групою людей, а також сама ця група.

ОПОЗИЦІЯ – 1) протиставлення своєї політики політиці інших політичних сил; 2) виступ проти думки більшості у законодавчих, партійних та інших структурах. Розрізняють опозицію помірковану, радикальну, лояльну, конструктивну, деструктивну (руйнівну).

ОПРИШКИ – розбійницькі ватаги в Галичині на Закарпатті і Буковині у ХVІ - ХІХ ст., які іноді набирали характеру стихійних соціальних рухів проти кріпосництва і утисків польської, молдавської і австро-угорської адміністрації.

ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (ОУН) - виникла наприкінці січня 1929 р. Ідеологами ОУН стали Д.Донцов та В.Липинський. Головним засобом досягнення самостійної України ОУН вважала збройну боротьбу на засадах «революційного націоналізму». Значною мірою спиралася на студентство, діяла нелегально. Здійснила ряд терористичних замахів на польських урядовців. У 1929-1938 рр. ОУН очолював Є.Коновалець.

ОСАВУЛ – виборна службова особа що обіймала одну з адміністративно- військових посад в Україні в XVII –ХVIII ст. Поділялись на генеральних, полкових та сотенних осавулів.

ОСНОВА – перший український громадсько-політичний і літературно-мистецький щомісячний журнал, що виходив з січня 1861 р. до жовтня 1862 р. в Петербурзі українською й частково російською мовами.

ОУН – Організація Українських Націоналістів. Утворилася у Відні на І конгресі українських націоналістів 28.01. - 3.02.1929 р. Утворення ОУН внаслідок злиття двох організацій – Союзу Українських націоналістів і Української Військової Організації – було реакцією на невдачу визвольних змагань 1917-1920 рр. і виявом бажання продовжувати боротьбу за відновлення самостійності української держави. ОУН вважала, що успіху можна досягнути тільки радикальними революційними методами боротьби проти окупантів України.

ОХЛОКРАТІЯ(походить від натовп і влада) – один із способів здійснення політичної влади, де домінуютьвплив натовпу, юрби. Порушує політичну стабільність суспільства і сприяє політичним кризам.

ПАЛАНКА – військово-територіальна одиниця в Запорізькій Січі. Остання поділялась на 8 окремих частин-паланок, кожна з яких управлялась полковником.

ПАЛЕОЛІТ – стародавній кам'яний вік, перший період кам'яного віку. Палеоліт на території України тривав приблизно з 1 млн. р. до н.е. по 10 тис. до н.е.

ПАНСЛАВІЗМ – політико-ідеологічна доктрина, в основу якої покладена ідея політичного об'єднання усіх слов'ян у формі федерації. Уперше термін було вжито у 1826 р.

ПАНСЛАВІНІЗМ – суспільно-політична течія, ідеологічним обґрунтуванням якої була теорія про особливу роль слов’янських народів і необхідність їхнього державного об’єднання.

ПАНЩИНА – обов’язкова праця селян у маєтках пана, власника землі.

ПАЦИФІКАЦІЯ (втихомирення) - офіційна назва репресій проти українського населення, здійснюваних польським урядом на західноукраїнських землях у 30-х роках XX ст.

ПЕРЕБУДОВА –політичний курс КПРС, розпочатий у 1985 р.і спрямований на оздоровлення суспільно – політичної, економічної й ідеологічної сфер життя.

ПЕРЕЯСЛАВСЬКА УГОДА 1654 РОКУ – договір воєнно-політичного союзу, укладений гетьманом України Богданом Хмельницьким і московським царем Олексієм Михайловичем 27.02.1654 р. П. У. по-різному оцінюється в історичній та юридичній літературі. Деякі дослідники (переважно рос.) вбачали у П. У. 1654 р. повну чи неповну інкорпорацію України Росією або ж автономію України у складі Російського Московського царства. Д. Одинець, В. Мякотін, Б.Нольде інші дослідники вважали що П. У. 1654 р. – це договір реальної унії двох держав (М. Дьяконов, О. Філіпов), персональної унії в особі московського царя (В. Сергеєвич, Р. Лащенко), васалітету (М. Коркунов, частково М. Грушевський, І. Крип’якевич, Д. Дорошенко), псевдопротекторату, квазіпротекторату (Б. Галайчук), воєнного союзу двох держав, скріпленого протекцією московського царя (В.Липинський, І.Борщак), воєнно – політичного союзу (В. Липинський, О.Оглобін).

ПЕЧЕНІГИ – тюркські кочові племена. У VIII – IX ст. очолювали союз племен між Волгою і Уралом, до складу якого входили підкорені ними сармати, фіно – угорські племена та ін. Печеніги неодноразово нападали на Київську Русь (915, 920, 968, 972 рр. тощо). Востаннє печеніги напали на Русь у 1036 р. і були розбиті військом Ярослава Мудрого.

ПІДЛЯШШЯ (Підлясся) (від польськ. – «лісова країна») –історична область у південно-східній Польщі.

ПЛЕБІСЦИТ (від лат. – рішення народу) – 1) у Стародавньому Римі – постанова, що приймалася зборами плебеїв; 2) один з видів всенародного голосування з найважливіших питань державного життя.

ПЛЕМ’Я – тип етнічної спільності і соціальної організації первіснообщинного ладу. Характерні кровноспоріднені зв’язки між його членами, поділ на роди і фратрії, спільні території, деякі елементи господарства, самосвідомості і самоназви, звичаїв і культів. Для пізнього етапу – самоуправління, яке складалось з племінної ради військових і цивільних вождів.

ПОВСТАННЯ – форма збройного виступу, що носить локальний характер, відзначається слабкою організованістю та не ставить за мету ліквідацію існуючої соціальної структури й захоплення політичної влади.

ПОДАТКИ – обов’язкові платежі, що надходять державі від населення, підприємств, організацій і установ.

ПОДІЛЛЯ – історико-географічна область України, що займає басейн Південного Бугу і ліву притоку Дністра, охоплює територію сучасних Вінницької, Хмельницької, Тернопільської та невеликої частини Івано-Франківської, Львівської областей.

ПОКУТТЯ – історико-географічна область України, що займала східну частину сучасної Івано-франківської області.

ПОЛІСЬКА СІЧ – перша українська повстанська організація, що діяла під час другої світової війни в Україні під командуванням Тараса Бульби-Боровця. Створена влітку 1941 р. Попередниця УПА.

ПОЛІТИЧНА ОРІЄНТАЦІЯ (від франц. – звернений на схід) – певні уявлення про цілі, завдання діяльності політичних партій, політичного режиму, суспільства в цілому.

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ – організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу, класів, соціальних верств і намагається реалізувати їх завдяки здобуттю державної влади або участі в ній.

ПОЛІТИЧНИЙ ПЛЮРАЛІЗМ– свобода діяльності політичних партій, багатопартійності в країні.

ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ – сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображує характер взаємовідносин громадян і держави. Визначається способом і характером формування представницьких установ, органів влади, співвідношенням законодавчої, виконавчої і судової влади, центральних і місцевих органів, становищем, роллю та умовами діяльності громадських організацій, рухів, партій, правовим статусом особи, ступенем розвитку демократичних свобод. Розрізняють демократичні, авторитарні, тоталітарні, ліберальні, диктаторські, фашистські, екстремістські, парламентські, президентські, монархічні, республіканські, надзвичайного правління, абсолютистські та інші П.Р.

ПОЛОВЦІ (кипчаки, кумани) – тюркські кочові племена, які на зламі ХІ – ХІІ ст. прийшли з Північно – Західного Казахстану в причорноморські степи, витіснивши печенігів. Нерідко нападали на Київську Русь.

ПОСПОЛИТІ – узагальнююча назва некозацького населення (селян, міщан) в Україні ХУ- ХУПІ ст. Поступово закріпилася лише за селянством. Юридично за посполитими не визнавалося право власності на землю.

ПРОДАМЕТ («Товариство для продажу виробів металургійних заводів») – найбільша промислова монополія дореволюційної України і всієї Російської імперії. Створена 5.07.1902 р.

ПРОДАРУД («Товариство для продажу руд Півдня Росії») – картель незалежних залізничних компаній Криворізького басейну, одна з найбільших монополій дореволюційної України. Створена у 1908 р.

ПРОДВУГІЛЛЯ («Товариство для торгівлі мінеральним паливом Донецького басейну») – синдикат донецьких вуглепромисловців, одна з найбільших монополій царської Росії. Заснована у 1904 р.

ПРОДПОДАТОК – натуральний податок з селянських господарств, введений за постановою Х з’їзду РКП(б) у 1921 р. замість продрозверстки.

ПРОДРАЗВЕРСТКА – складова частина політики «воєнного комунізму», що існувала в Україні з березня 1919 р. до березня 1921 р. Система заготівель сільськогосподарських продуктів, заснована на примусовому товарообміні, а не на принципі вільної торгівлі.

ПРОСВІТИ – самодіяльні національно-культурні, економічні та освітні українські товариства, які існували як у Східній, так і в Західній Україні у 1868- 1939рр.

ПРОТЕКТОРАТ – форма залежності, за якої одна держава (протектор) бере на себе здійснення зовнішніх зносин іншої держави, захист її території і фактично ставить під свій контроль її внутрішні справи через свого резидента.

РАДНАРГОСПИ –(Ради народного господарства)- територіальні органи управління, створені в 1957. Замість галузевих міністерств,які помітно поліпшили керування економікою регіонів, але призвели до розриву зв’язків між окремими галузями.

РАДЯНІЗАЦІЯ– насильницьке насаджування у Західній Україні норм економічного, суспільно-політичного, культурного життя, характерних для тоталітарного Радянського Союзу.

РЕАБІЛІТАЦІЯ – виправдання, поновлення доброго імені чи репутації несправедливо обвинуваченої, обмовленої або засудженої особи.

РЕВОЛЮЦІЯ – докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового, докорінний переворот у житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

РЕЄСТР –список, перелік, опис або книги для запису справ, документів, майна, земельних володінь тощо.

РЕЄСТРОВІ КОЗАКИ – частина українських козаків, узятих урядом Речі Посполитої на військову службу і внесених і реєстр.

РЕПРЕСІЯ (придушення) – захід державного примусу, покарання, переслідування осіб, групи осіб, нації з боку держави

РЕФЕРЕНДУМ –усенародне опитування з найважливіших питань державного життя,в якому беруть участь усі громадяни, що мають виборчі права.

РЕФОРМА(від фран. – перетворюю, поліпшую) – перетворення, зміна, або нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

РІД – колектив кровних родичів, які ведуть своє походження від спільного пращура, носять спільне ім’я.

РІЧ ПОСПОЛИТА – в перекладіозначає Польська Республіка. Виникла у 1569 р. в результаті Люблінської унії.

РОД – бог слов’янської міфології, родоначальник життя, дух предків, покровитель сім’ї, оселі.

РОЗКУРКУЛЕННЯ –кампанія експропріації селянських господарств у 30-ті роки, складова частина примусової колективізації. Формально спрямована проти найзаможніших селян (1,5 відсотків в Україні, на практиці - вилилась у репресії проти значної кількості середняків).

РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ – так називали плеяду українських діячів культури, яка з'явилася в 20-ті роки, сприяла відродженню духовності, а в 30-ті роки була репресована.

РУЇНА –історіографічна назва трагічного занепаду української козацької держави у другій половині ХVІІ ст. та страхітливого спустошення й знелюднення Правобережної України. В історіографічну науку це поняття було введено українським істориком М.Костомаровим.

РУП (Революційна Українська Партія) – перша активна соціал-демократична партія на центральних та східноукраїнських землях. Заснована 02.02.1900 р. в Харкові діячами студентських громад: Д.Антоновичем, М.Русовим, Л.Мацієвичем, Б.Камінським Ю Коллардом та ін В історії української політичної думки РУП відігравала видатну роль, об’єднавши українських молодих діячів початку ХХ ст. На її основі виникла ціла низка українських політичних партій: УСДС («Спілка»), УСДРП (1905 р.), «НУП». Лідери партії: Є. Голіцинський, В. Козиненко, Д. Антонович, В. Винниченко, М. Порш. Партійні видання: місячник «Гасло», часопис «Селянин», газети «Праця», «Добра новина».

РУРП – (Русько-Українська Радикальна Партія) селянська партія, створена у Східній Галичині в 1890 р. Засновниками і керівниками були І.Франко, М. Павлик, С.Данилович і Є.Левицький. Друковані органи – журнали «Народ» і «Хлібороб», газета «Громадський голос». У 1899 р. РУРП розкололася на два крила. Одна частина членів РУРП у 1899 р. разом з народовцями об’єдналася в УНДП.

РУСИНИ – назва українців Галичини, Буковини і Закарпаття, що набула найбільшого поширення під час їхнього перебування під гнітом Австро-Угорщини. Слово «русин» походить від слова «Русь» і зустрічається вже в 911 р. в договорах князя Олега з греками.

РУСИФІКАЦІЯ – сукупність дій і заходів радянського союзного керівництвав національних органах і неросійських республіках СРСР, спрямованих на звуження, приниження чи відсунення на другорядні ролі національних мов,культури. Історії союзних республік, і водночас висунення на провідні позиції російської мови.культури, історії.

РУСИФІКАЦІЯ – сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в Україні та інших республіках за допомогою переведення осіб неросійської національності на російську мову і російську культуру для їх подальшої асиміляції.

РУСЬ – в ІХ – Х ст. державне утворення східних слов’ян Середнього Придніпров’я. В писемних джерелах Русь вперше згадується у 837 р. у західно – європейській хроніці (т. зв. Бертінських анналах).

РУСЬКА ПРАВДА» – найвизначніша збірка давньоруського права ХІ – ХІІ ст., складена на основі звичаєвого права.

РУСЬКА ТРІЙЦЯ» – гурток прогресивної української молоді у Львівській семінарії 1833 – 1837 рр. на чолі з М. Шашкевичем, Я.Головацьким, І. Вагилевичем.

РУХ ОПОРУ – рух поневолених народів за визволення від нацистських, фашистських та інших тоталітарних поневолювачів.

РЯДОВИЧІ – селяни в Київській Русі, що укладали з паном ряд (договір) і на його підставі працювали на пана. За соціальним і юридичним становищем були близькі до закупів.

СВАРОГ – бог неба, небесного вогню у слов’янській міфології, батько Дажбога і Сварожича.

СВАРОЖИЧ – бог земного вогню у слов’янській міфології, син Сварога.

СВУ (Союз Визволення України) – політична організація українських емігрантів з Російської імперії в Німеччині і Австро-Угорщині під час першої світової війни, яка вважала себе репрезентантом інтересів українців Російської імперії і намагалася, використовуючи війну Австро-Угорщини й Німеччини проти Росії, здобути самостійність України (конституційна монархія з демократичним устроєм, однопалатною системою законодавства). Більшість членів СВУ були соціалістами. Діяльністю СВУ керувала президія у складі: О.Скоропис-Йолтуховський, В.Дорошенко, А.Жук, А.Меленевський (на початку СВУ очолювали Д. Донцов та М. Залізник). СВУ припинив свою діяльність 1.05.1918 р. Сфабрикований органами НКВС судовий процес проти цієї організації, яка нібито ставила за мету повалення радянської влади в Україні шляхом збройного повстання.

СЕЙМ – станово-представницький орган у Польсько-Литовській державі.

СЕНАТ(слово латинського походження, означає – старий) – один з найвищих державних органів в Росії, що здійснював нагляд за більшістю судів, окремими урядовими установами у 1711–1917 рр.

СЕПАРАТИЗМ – рух за територіальне відокремлення частини держави з метою створення нового державного утворення або за надання певній частині держави автономії за національними, релігійними, мовними ознаками.

СІЧ – назва українських студентських організацій, що діяли у другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст. у Львові, Чернівцях і Відні.

СІЧ (ЗАСІКА) – дерев'яне укріплення (фортеця) переважно з дуба, збудоване запорізькими козаками з метою захисту.

СІЧОВА РАДА – найвищий орган влади Запорізької Січі, який вирішував справи законодавства, управління і суду, участі війська у війні і укладання миру, обирав і скликав кошову старшину з кошовим отаманом на чолі.

СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ – одне з найкращих регулярних формувань Армії УНР у 1917 – 1919 рр., яке мало різні форми організації: Галицько-Буковинський курінь січових стрільців, Осадний корпус січових стрільців, Група січових стрільців.

СКІФИ (скіти, сколоти) – загальна назва споріднених племен північноіранськомовної групи індоєвропейської мовної сім’ї, що жили у VII ст. до н. е. – ІІІ ст. до н.е. на території сучасної України в Північному Причорномор’ї.

СЛОБІДСЬКІ КОЗАКИ – козацьке населення Слобідської України.

СЛОБОЖАНЩИНА (Слобідська Україна) – історико-географічна область у північно-східній частині України, що охоплює територію сучасну Харківської, частину Сумської, північ Донецької та Луганської областей, а також південно-східну частину Воронезької, південь Курської, більшість Бєлгородської областей Росії.

СМЕРДИ – 1) селяни в Київській Русі взагалі, незалежно від їхнього соціального чи юридичного становища; 2) особи, феодальна залежність яких обмежувалась даниною.

СОБОРНІСТЬ (від «собор» – збори, з’їзд) – добровільне об’єднання людей на основі взаємної поваги і дружби, поважного відношення до спільних духовних цінностей (національна ідея, цінності культури, гуманізму, релігії), основане на високих почуттях, об’єднання зусиль громадян для досягнення життєво важливих спільних цілей. Це вільний союз людей, що об’єдналися незалежно від їх переконань та життєвих орієнтацій. Це стан моральної, духовної і політичної єдності нації в боротьбі за її суверенність і встановлення державності. Соборність – це і рух за возз’єднання нації, народів, роз’єднаних в силу історичних причин (наприклад, рух за соборну Україну, тобто за вільне возз’єднання Східної і Західної України в єдиній суверенній державі).

СОЮЗ МИХАЇЛА АРХАНГЕЛА («Руський народний союз імені Михайла Архангела») – російська чорносотенна організація, яка відокремилася на початку 1908 р. від Союзу руського народу і під керівництвом В. Пуришкевича вела шовіністичну, русифікаторську діяльність у Російській імперії, користуючись підтримкою уряду і російської реакції. Ліквідований на початку революції 1917 року.

СОЮЗ РУСЬКОГО НАРОДУ – організація чорносотенців в Росії в І905-І9І7р. Лідер О.Дубровін, з І9І0 р. – Н. Марков. Програма збереження самодержавства, релігійна і національна нетерпимість. Організатор справи Бейліса. Розпущений на початку 1917 р.

СТРИБОГ – бог повітряних стихій (вітру, бурі) в слов'янській міфології.

СУВЕРЕНІТЕТ (незалежність) – 1) незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах; 2) незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство.

ТЕРОР (від лат. – страх, жах) – розправа з політичними противниками шляхом насильства.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ –терпиме ставлення до інших,чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій.

ТОМАКІВСЬКА СІЧ – головне укріплення запорізьких козаків на о.Томаківка. Після зруйнування кримськими татарами Томаківської Січі (І593 р.) запорізькі козаки заснували Чортомлицьку Січ.

ТОТАЛІТАРИЗМ (лат. – цільність, повнота) – політичний устрій, в якому державна влада здійснює повний контроль за всіма сферами життя суспільства. Як правило, для тоталітаризму характерна відсутність демократичних свобод, насильство, терор влади проти народу, наявність єдиної державної ідеології, обов'язкової для всіх громадян.

ТОТЕМІЗМ – одна з первісних форм релігійних вірувань, для якої характерна віра в спільне походження і кровну спорідненість між даною родовою групою людей і певним видом тварин, рослин – рідше тим чи іншим предметом або явищем природи.

ТРЕТІЙ РЕЙХ(Das Dritte Reich – Третя імперія) – офіційна нацистська назва режиму, що існував у гітлерівській Німеччині від січня 1933 р. до травня 1945 р.

ТУП («Товариство Українських Поступовців») – таємна понадпартійна політична і громадська організація українців Російської імперії, заснована в 1908 р. з ініціативи колишніх членів УДРП для координації українського національного руху в добу реакції після розгону ІІ Державної Думи. ТУП очолювала рада, до якої входили М.Грушевський, Є.Чикаленко, І.Шраг, С.Єфремов, П.Стебницький, С.Петлюра, В.Винниченко, Д.Дорошенко та інші.

УВО (Українська Військова Організація) – незалежна військова організація, створена в 1929 р. для продовження збройної боротьби за українську державність. Очолював УВО – Б. Коновалець.

УГА (Українська Галицька Армія) – назва регулярної армії Західноукраїнської Народної Республіки.

УДІЛЬНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ –процес децентралізації на Русі, послаблення влади київського князя. Настала після смерті київського князя Мстислава Володимировича (1132 р.), коли держава розділилася на півтора десятка земель і князівств.

УДП – Українська демократична партія, утворилася в 1904 р. у Києві. Лідери партії – А. Лотоцький, Є.Тимченко, Б. Чикаленко; в кінці 1905 р. об'єдналася з УРП і утворила УДРП.

УДРП – Українська демократична радикальна партія. Виникла в кінці 1905 р. на основі об'єднання УДП і УРП. Розпалася в 1908 р., а її члени утворили Товариство українських поступовців. Лідери: Є. Ніколенко, С.Єфремов та ін. Друковані видання газети «Громадська думка», «Рада», «Рідний край».

УЗУРПАЦІЯ (оволодіння) – насильницьке, протизаконне захоплення влади або присвоєння чужих прав.

УКРАЇНІЗАЦІЯ – тимчасова політика ВКП/б/, яка здійснювалася в 1920 - на початку 30 рр. ЦК КП/б/У й урядом УРСР з метою зміцнення радянської влади в Україні за допомогою поступок у вигляді запровадження української мови в школі, пресі, театрі та інших сферах духовного життя, а також в адміністративному управлінні – як державної мови республіки.

УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (УВО) – заснована в 1920 р. колишніми членами української галицької армії. Діяла нелегально, головний метод боротьби – терор. Вчинила низку замахів на польських діячів. Після виникнення у 1929 р. ОУН, приєдналась до неї. Лідер – Є. Коновалець.

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА – офіційна назва України, державний устрій якої мав форму спадкового гетьманату (спадкової монархії)

УМАНСЬКИЙ КОТЕЛ – оточення з'єднань 6-ї та 1-ї радянських армій (65 тис. осіб), німецько-фашистськими військами в районі міста Умані на початку серпня 1941р.

Дата добавления: 2015-05-22