М. Рильський 3 страница

УНІВЕРСАЛ – 1) адміністративно-політичний акт розпорядчого характеру (про виступ у похід, розподіл землі тощо), який видавали в Польщі та Гетьманщині королі, гетьмани, сейми; 2) урочисте звернення ЦР до населення, що виконувало функції основних тимчасових документів конституційного характеру.

УНІТАРНА ДЕРЖАВА– єдина держава, поділена на адміністративно- чи національно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності, статусу державного утворення.

УНІЯ(від лат. єдність) – об'єднання, союз держав під владою одного монарха.

УНР – форма відродженої української державності на початку 20 століття, що існувало з 7.11.1917р. до 19.12.1919р.(з перервою з квітня по грудень 1918р.)

УПП (Українська Повстанська Партія) – збройне-політичне формування, що діяло в Україні в 1942-1953 рр. УПА боролась за незалежність України, використовуючи політичні, ідеологічні та збройні методи боротьби.

УПСР – Українська Партія Соціалістів-Революціонерів (19І7-І92І рр.). Виділилась із партії есерів. Лідери: М. Грушевський, В.Чеховський та ін. Друковане видання - газета «Боротьба».

УСДРП (Українська Соціал-Демократична Робітнича Партія) – українська політична партія, яка утворилась у грудні 1905 р. Члени партії визнавали марксизм, домагалися автономії України. Лідери партії: В.Винниченко, С. Петлюра, Д. Антонович, Л. Юркевич, М. Порш, М.Ткаченко.

УСДС («Спілка») – «Український соціал-демократичний союз». Лідери: М. Меленевський, О. Скоропис-Йолтуховський та ін. Друковане видання – газета «Правда», яка видавалась як українською, так і російською мовами.

УСОБИЦІ – чвари, суперечки, війни між давньоруськими князями за право володіти землями, переважно за київський престол.

УХИЛ(за політичною термінологією 20-30-х рр.) – відхилення від «генеральної» (основної) лінії комуністичної партії, певний напрям діяльності та поглядів, яких притримувалась частина партії, не згодна з більшістю («анархо-синдикалістський», дрібнобуржуазний, соціал-демократичний, правий).

ФАШИЗМ – крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої лежить синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості, різновид тоталітаризму.

ФЕДЕРАЦІЯ – союзна держава, до складу якої входять державні утворення – суб’єкти федерації.

ХОРС – одна з назв бога Сонця в слов’янській міфології.

ЧЕЛЯДЬ – в Київській Русі – залежне населення (холопи, закупи, смерди та ін.). В Україні челяддю називали також наймитів козацької старшини.

ЧОРНОСОТЕНЦІ – збірна назва для низки російських монархічних і ультранаціоналістичних партій і організацій що виникли в Росії під час і після революції 1905 – 1907 рр.

ЧОРТОМЛИЦЬКА СІЧ (Стара Січ, Базавлуцька Січ) – одне з укріплень Запорізької Січі, яке у кінці XVI – на початку XVIII ст. існувало на острові Чортомлик, або Базавлук. Існувала Чортомлицька Січ з 1593 по 14 (25).05.1709 р., коли військо Петра І зруйнувало її.

ЧУМАЦТВО – торговельно-візницький промисел, поширений в Україні у XV – середині XIX ст.

ШІСТДЕСЯТНИКИ – покоління молодих літераторів та митців 60-х роів,учасників руху за оновлення радянського суспільства, які протестували проти заідеологізованості зображенні дійсності, боролися за відродження рідної мови, піднесення національної самосвідомості й людської гідності.

ШЛЯХТА – привілейований панівний стан у Польщі й Литві та на загарбаних ними в XІV – XVIII ст. українських та білоруських землях.

ШОВІНІЗМ (від прізвища капрала наполеонівської армії Н.Шовна) – агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, схильність до розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

ЯНИЧАР (нове військо) – регулярна піхота в Туреччині у XIУ- XIX ст. У переносному значенні – карателі, кати, душителі свободи народу. Частину яничар складали молоді українські хлопці, захоплені ще в дитинстві у полон і змушені прийняти іслам.

ЯСИР – захоплені православні християни (українці та інші народи), яких турки та татари брали у полон.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 656 с.

2. Большой энциклопедический словарь. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2000.

3. Борисенко В.Й. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ ст.: Навч. посіб. – К.: Либідь, 1996.

4. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 томах. – К.: Наукова думка, 1991.

5. Дорошенко Д. Нарис історії України: В 2 томах. – К.:Либідь,1991.

6. Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України. – К., 1993.

7. Короткий довідник з історії України / І.Ф. Курас та ін. – К.:Вища школа, 1994. – 256 с.

8. Краткий политический словарь.– М.:Политиздат,1989. – 623 с.

9. Малий словник історії України / В. Смолій та ін. – К.: Вища школа, 1997. – 236 с.

10. Національна доктрина розвитку освіти. – К., 2002.

11. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К., 1997.

12. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін.. – К., 2000.

Дата добавления: 2015-05-22