Негативні 2 страница

Проекти під ключ: укладання контрактів на будівництво підприємств, які передаються власникові для експлуатації у стані їх повної готовності.

4. Міжнародне інвестування: інвестиційна діяльність за кордоном може бути пов’язана зі створенням підприємством власної виробничої філії; вкладанням коштів в акції існуючої зарубіжної фірми; інвестуванням у нерухомість, державні цінні папери; реінвестування прибутку та внутрішньо корпоративне переміщення капіталу.

93. Сутність та особливості міжнародної біржової торгівлі; порівняльна характеристика міжнародних товарних бірж.

Біржова торгівля — це оптова торгівля масовими товарами, що мають стійкі та чіткі якісні параметри, при посередництві бірж. Кон’юнктура біржової торгівлі та ситуація на фондовій біржі є одними з найважливіших і достатньо достовірних показників динаміки світових товарних та валютних ринків.

Міжнародні товарні біржі (МТБ) - постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів.

Особливість діяльності міжнародних товарних бірж, які водночас є національними і обслуговують окремі світові товарні ринки, полягає в обов’язковому дотриманні законодавчо-правового, податкового, валютного режимів, що діють у країнах їх розміщення. Основоположним при наданні товарній біржі статусу міжнародної є не рівень обсягів біржового обороту, а виключно заходи державного регулювання тим чи іншим товарним ринком у країні, де знаходиться біржа.

Характерним є і те, що країни, де функціонують міжнародні за статусом товарні біржі, можуть суттєво впливати на умови та процеси, які відбуваються на світових сировинних ринках.

На світовому товарному ринку МТБ виконують так функції:

1. обслуговують конкретний діючий світовий товарний ринок;

2. залучають до біржових операцій контрагентів з різних країн світу;

3. забезпечують вільний переказ прибутків, які одержують контрагенти по біржових операціях;

4. здійснюють так звані арбітражні операції, тобто спекулятивні угоди для одержання прибутку від різниці котирувальних цін на біржах різних країн.

Товари, які продаються на МТБ об’єднані в п’ять груп, що охоплюють понад 70 найменувань товарного асортименту на біржах реального товару і 148 – на ф’ючерсних біржах.

Залежно від асортименту товарів, що продаються на МТБ, вони бувають:

а) універсальні або загального типу, де укладаються угоди широкого асортименту біржових товарів;

б) спеціалізовані біржі, де укладаються угоди по окремих видах товарів, тобто мають потоварну спеціалізацію і тому класифікуються як біржі широкого профілю та вузькоспеціалізовані.

Міжнародній біржовій торгівлі на сучасному етапі притаманні такі основні тенденції:

1. Збільшення обсягів біржового обороту;

2. Зміни в структурі угод, що укладаються на міжнародних товарних біржах;

3. Зміна структури біржової торгівлі на фоні зростання асортименту біржових товарів;

4. Концентрація міжнародної біржової торгівлі на великих товарних біржах;

5. Переважаючі тенденції до функціонування на світовому ринку універсальних товарних бірж;

6. Тенденції до розміщення товарних бірж у місцях споживання основних біржових товарів;

7. Міжнародні товарні біржі виступають як індикатор цін на світових товарних ринках. Класифікація товарних бірж:

За регіоном дії: національні;міжрегіональні;міжнародні.

За характером асортименту товарів, що реалізуються: вузькоспеціалізовані;спеціалізовані;універсальні.

За ступенем відкритості: відкриті;закриті.

За характером здійснюваних біржових угод: реального товару;ф’ючерсні;опціонні; комплексні.

За організаційно-правовими формами діяльності: АТВТ; АТЗТ; ТОВ; решта форм.

Порівняльна характеристика МТБ:

1. Спеціалізовані: Лондон, Нью-Йорк — кольорові метали.Чикаго, Лондон, Вініпег,

Мілан — зерно.Нью-Йорк, Чикаго, Ліверпуль, Бомбей — бавовна.Нью-Йорк, Лондон, Гамбург, Париж — кофе, какао.

2. Універсальні: Чикаго — зерно, соя, бройлери, срібло, золото. Лондон — кава, какао, цукор, каучук.

Чиказька товарна біржа — найбільша товарна біржа світу з тор­гівлі зерном. Торгівля здійснюється як наявним товаром, так і за до­помогою укладення ф'ючерсних угод. Окрім зерна на біржі торгу­ють іншими сільськогосподарськими продуктами.

Лондонська біржа металів є основною світовою біржею з торгівлі кольоровими металами — міддю, свин­цем, оловом, цинком тощо. На біржі уклада­ються також контракти типу ф'ючерс і опціон.

Міжнародна біржа нафти — фінансова біржа, заснована у 1980 р. Має справу з опціонами та ф'ючерсами щодо різних видів нафти. Розміщується у Лондоні там, де і Лондонська біржа ф'ючерсів та опціонів.

94. Сутність та форми міжнародного науково-технологічного обміну.

Міжнар наук-технол обмін (МНТО)- сукупність ек відносин різних країн з приводу передавання науково-технічних досягнень. Розвиток міжнародного ринку технологій (міжнародного технологічного обміну) зумовлений прискоренням НТП. Розширення НДДКР вимагає фінансових витрат, дорогого устаткування, висококваліфікованих кадрів. Це змушує фірми брати участь у міжнародному науково-технічному поділі праці.

Обмін науково-технічними знаннями забезпечує окремим країнам, що не мають достатньо фінансових ресурсів для проведення НДДКР, досягнення високих темпів економічного розвитку за рахунок використання передових технологій інших країн.

Особливості:

1. розвиток ринку наукоємних технологій;

2. монополія найбільших фірм на ринках технологій;

3. технологічна політика ТНК;

4. взаємини ТНК із країнами, що розвиваються;

5. участь у міжнародному технологічному обміні венчурних фірм;

6. розвиток міжнародної технічної допомоги.

Форми МНТО:

А) Некомерційна:

1. технічні, наукові і професійні журнали, патентні видання, періодика й інша спец література;

2. бази і бази даних;

3. міжнародні виставки, ярмарки, конференції;

4. обмін делегаціями;

5. міграція вчених і фахівців;

6. стажування вчених у фірмах, університетах та організаціях;

7. навчання студентів та аспірантів;

8. діяльність міжнародних організацій у сфері науки і техніки.

Б) Комерційна:

І) Матеріальні види технологій:

1. підприємства під ключ;

2. технологічні лінії;

3. агрегати, устаткування, інструменти тощо.

Цей тип технолог обміну пов'язаний із прямими інвестиціями в будівництво, реконструкцію, модернізацію фірм та виробництв.

ІІ) Нематеріальні види технологій:

1. патент (свідоцтво, яке видається відповідною державною установою винахіднику);

2. ліцензія (дозвіл, який видається власником технології) зацікавленій стороні на використання цієї технології за визначену плату впродовж певного часу);

3. копірайт (ексклюзивне право автора на показ і відтворення своєї роботи);

4. товарний знак (символ визначеної організації, який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника);

5. ноу-хау (надання технічних знань, практичного досвіду технічного, комерційного, фінансового й іншого характеру, що представляють комерційну цінність, застосуванні у виробництві і професійній практиці і не забезпечені патентним захистом).

ІІІ) Послуги:

Науково-технічні, інжинірингові, консультаційні, навчання персоналу тощо.

Провідні позиції в МТО: США (частка у продажу ліцензій - 2/3 св обсягу), Яп, Великобр, Нідерл, Бельгія, Люксембург і Швеція. Останнім часом активні: Австралія, Нова Зел, Бразилія, Мексика, Марокко та інші. Розширення МНТО супроводжується зростанням суперництва за лідерство в пріоритетних напрямах НТП.

95. Сутність та характеристика форм спільного підприємництва.

Спільне підприємництво – це діяльність, заснована на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності.

Спільне підприємство – це організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.

Переваги спільного підприємництва:

1. реальний спосіб функціонування на ринках країн, в яких заборонена або обмежена діяльність іноземних фірм без участі місцевого партнера;

2. можливості об’єднання капіталів;

3. можливості отримати певні пільги, переваги місцевого партнера;

4. можливості швидкого пристосування, розуміння місцевого середовища за допомогою місцевого партнера;

5. можливості мінімізувати ризик за умов мінливої політичної та економічної ситуації в різних країнах;

6. загострення конкуренції на світових ринках.

Недоліки:

1. зіткнення інтересів партнерів;

2. поєднання двох і більше корпоративних культур не завжди дає можливість подолати суперечності.

В розвинених країнах спільне підприємництво частіше всього зумовлюється такими причинами, як жорстка конкуренція на світових ринках та об’єднання ресурсів для спільних науково-дослідницьких та науково-виробничих проектів.

Спільне підприємництво здійснюється у формах обміну технологіями й послугами з подальшим розподілом програм випуску продукції та її реалізації, а також у таких формах, як концесії, консорціуми, акціонерні товариства і компанії з виробничо-збутовою діяльністю, міжнародні економічні організації, спільні (змішані) підприємства.

Консорціуми — це тимчасові союзи господарських незалежних фірм або організацій, що виникають з метою скоординованої підприємницької діяльності. Тобто це тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети (спільне розміщення позики або здійснення єдиного промислового проекту).

Консорціуми найчастіше створюються для успішного ведення суперництва за отримання замовлень і для їх спільного використання. Фірми й організації однієї або кількох країн об'єднуються в міжнародні консорціуми, щоб підвищити свою конкурентоспроможність.

Концесія — це договір на здачу в експлуатацію на певний період на договірних умовах надр і земельних ділянок, підприємств та інших господарських об'єктів, які належать державі або муніципальній владі.

Акціонерні товариства — організаційна форма об'єднання підприємств, організацій та окремих осіб (акціонерів), одна з основних організаційних форм утворення сучасних великих підприємств. Акціонерні товариства бувають двох основних видів: закриті, акції яких належать кільком приватним особам (засновникам) і не надходять у вільний продаж; відкриті, акції яких вільно продаються і купуються на фондовій біржі.

Спільні підприємства — це виробничі підприємства, торгові фірми, впроваджувальні та інші сервісні організації, а також міжнародні виробничі об'єднання, які створюються для координації господарської діяльності деяких фірм і підприємств на засадах збереження власності на майно його учасників. Спільне підприємництво партнерів з різних країн нині є однією з ефективних форм світогосподарських зв'язків і часто супроводжується створенням на території певної країни виробничого або іншого підприємства за участю як національного, так й іноземного капіталу. Сутність спільного підприємства полягає в об'єднанні капіталів, що належать як приватним особам, так і підприємствам різного підпорядкування.

Стратегічні альянси – довірчі довгострокові взаємовигідні відносини між фірмами, що дозволяють кожній з них ефективно досягати довгострокових цілей, координувати та оптимізувати використання спільних ресурсів і мінімізувати трансакційні витрати.

Цілі: обєднання наукового потенціалу корпорацій, виробниче кооперування і розподіл ризиків. Основні причини формування: отримання доступу до ринків партнерів, використання нових технологій, скорочення часу для нововведень.

Співробітництво на компенсаційній основі: часткове або повне фінансування іноземним інвестором проекту по створенню нових, розширенню чи реконструкції існуючих потужностей.

Наукове співробітництво та співробітництво в галузі підготовки кадрів:у формі спільного проведення наукових розробок, взаємної координації тематики наукових досліджень з наступним обміном одержаними результатами, обміну кадрами тощо.

96. Сутність, види і проблеми міжнародної міграції робочої сили.

Міжнародна трудова міграція – процес організованого чи стихійного переміщення працездатного населення між країнами, що носить простійний чи тимчасовий характер, і викликаний економічними причинами. Тобто це форма руху відносно надлишкового населення з одного центра накопичення капіталу до іншого. Роль трудової міграції – перерозподіл надлишкової робочої сили між ланками світового господарства.

У світі – 25 млн трудящих мігрантів, а з урахуванням членів їх сімей та нелегальних мігрантів загальна кількість=200 млн осіб.

Причини:

1. незадовільні умови життя працезд населення в країні еміграції.

2. стабільний, високий рівень з/п в основних міграційних центрах.

3. нерівномірність економічного розвитку країн світового господарства.

4. соціальні умови для більш повної реалізації своїх можливостей у країнах імміграції.

ВИДИ:

а) за характером переміщення населення:

внутрішня, зовнішня, інтеграційна (між державами інтеграційних об’єднань).

б) за часом:

остаточна (ПМЖ), тимчасова, сезонна (характерна для сг), маятникова (щоденний переїзд з 1 країни в іншу – характерно для прикордонних регіонів).

в) за напрямом руху:

еміграція (виїзд населення з країни), імміграція (в’їзд в країну), рееміграція (повернення емігрантів на батьківщину).

г) за організацією:

добровільна (непримусове переміщення), самодіяльна (нелегальне переміщення), організована (переміщення населення відповідно до національного законодавства), примусова (виселення на основі рішень судових органів).

д) за якісним складом:

робоча сила низької кваліфікації, робоча сила високої кваліфікації, відплив інтелекту (вчених).

Проблеми:

У країнах-експортерах роб сили виникають наступні проблеми:

1. Втрата кваліфікованої роб сили та відплив інтелекту (при вибутті доктора наук держава втрачає 2-3 млн $);

2. Посилення залежності від іноземного попиту не лише на товари, а й на робочу силу;

3. Переорієнтація капітальних вкладень з освоєння виробничих потужностей на споживання;

4. Зростання інфляції (бо зростають валютні надходження, погіршується платоспроможний попит).

У країнах-імпортерах роб сили:

1. З’являється додаткова конкуренція на ринку праці і зростає безробіття;

2. Зростає злочинність та соціальна напруженість (соціальні чвари, конфлікти, загострюються міжнаціональні проблеми тощо);

3. Збільшуються видатки на утримання безробітних іноземців та їх сімей (найбільше потерпають від цього США та країни Європи, бо для них характерна соціально-орієнована модель капіталізму);

4. Конфлікти на расовому та релігійному ґрунті.

97. Сутність, класифікація та шляхи вирішення сучасних глобальних проблем.

Глобалізація світогосподарських зв’язків загострює глобальні проблеми людства, які можна визначити як комплекс зв’язків і відносин між державами і соціальними системами, суспільством і природою в загальнопланетарному масштабі, які зачіпають життєві інтереси народів всіх країн світу і можуть бути вирішені лише в результаті їх взаємодії.

Класифікація глобальних проблем:

1. Політичні проблеми (недопущення світової ядерної війни і забезпечення стабільного миру, роззброєння, військові та регіональні конфлікти).

2. Природно-екологічні проблеми (необхідність ефективної і комплексної охорони навколишнього середовища, енергетична, сировинна, продовольча, кліматична, боротьба з хворобами, проблеми світового океану тощо).

3. Соціально-економічні проблеми (стабільність розвитку світового співтовариства, ліквідація відсталості країн, що розвиваються, проблема розвитку людини, злочинність, стихійні лиха, біженці, безробіття, бідність та ін.).

4. Наукові проблеми (освоєння космічного простору, довгострокове прогнозування тощо).

Кожна з названих глобальних проблем породжена специфічними причинами, які зумовлені, з одного боку, особливостями розвитку продуктивних сил, географічним положенням країн, рівня прогресу техніки, природно - кліматичними умовами, тобто матеріальним змістом суспільного способу виробництва, а з іншого боку, - специфічною суспільною формою, особливостями розвитку відносин власності.

а) Демографічна проблема. Найбільш поширеною причиною загострення глобальних проблем є інтенсивне зростання в останні роки народонаселення планети (демографічний бум), який до того ж супроводжується нерівномірністю зростання чисельності населення в різних країнах та регіонах, причому найвищий приріст населення спостерігається в країнах з низьким рівнем розвитку продуктивних сил. Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична.

Шляхом вирішення є запровадження демографічної політики – цілеспрямованої діяльність державних органів та інших соціальних інститутів у сфері регулювання про­цесів відтворення населення.

Вона являє собою комплекс заходів:

економічних (оплачу­вані відпустки і різні види допомоги при народженні дітей, допомога на дітей);

адміністра­тивно-правових (законодавчі акти, які регламентують шлюби, розлу­чення, положення дітей у сім'ях, аліментні обов'язки);
виховних і пропагандистських, покликаних формувати суспіль­ну думку, норми і стандарти демографічної поведінки.

Залежно від напрямів демографічної політики визначають три групи країн:

1) країни, які проводять політику обмеження росту населення (Китай, Індонезія, Пакистан, Непал, Кенія);

2) країни, демографічна політика яких спрямована на підтримування існуючих темпів приросту населення (Бразилія, Намібія);

3) країни, які здійснюють політику стимулювання росту населення (Болгарія, Чехія, Німеччина, Греція, Франція, Ірак, Лаос тощо).

б) Екологічна проблема: спричинена варварським відношенням людини до природи, що проявляється у масовій вирубці лісів, знищенні річок, створенні штучних водосховищ, забрудненні шкідливими відходами прісної води. З початку 70-х р. – екологічна криза, що позначила різке загострення суперечностей між людиною та природою, їх конфлікт. Ознаки кризи: глобальні зміни клімату, виникнення парникового ефекту.

Шляхи розв’язання:

1. швидкий розвиток і використання основних видів самовідновлювальної енергії (сонячна, енергія вітру, океанічна тощо).

2. структурні зміни у використанні існуючих не відновлювальних видів енергії.

3. необхідність створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без шкідливих викидів газу.

4. розробка всіма країнами конкретних заходів із дотриманням екологічних стандартів – чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії тощо.

5. вивчення запасів усіх ресурсів із використанням найновіших досягнень НТР.

6. призупинення вирубки лісів.

7. формування у людей екологічного світогляду.

8. нарощування екологічних інвестицій.

в) Паливно-енергетична і сировинна глобальні проблеми. Використання паливно-енергетичних і сировинних ресурсів на сьогодні зростає значними темпами, зростають також масштаби залучення у виробничий процес природних ресурсів а їх кількість на планеті обмежена.

Шляхи вирішення:

1. зміна механізму ціноутворення на природні ресурси.

2. проведення прогресивних аграрних перетворень.

3. об’єднаним зусиллям розвинених держав протиставити стратегію об’єднання дій країн – експортерів паливно-енергет та паливних ресурсів.

4. виконання державних екологічних проектів.

5. збільшення витрат на усунення екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь та скорочення воєнних витрат.

98. Сутність, механізм, види і способи, місця проведення міжнародних аукціонів.

Аукціон є одним із засобів міжнародної торгівлі, який спеціалізується на збуті реальних товарів з суворо індивідуальними властивостями.

Міжнародний товарний аукціон (МТА) – це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонува найвищу ціну.

Дата добавления: 2015-05-22