Типові ліценз угоди розробляються різними організаціями, зокрема, комісіями ООН, галузевими асоціаціями промислових фірм тощо. 3 страница

72.Принципи діяльності СОТ; наслідки приєднання для України.

СОТ –провідна міжнар ек організація, члени 153 країни, на долю яких припадає 96% обсягів світ торгівлі. Створ. 1 січня 1995р. Але її торгова система діє ще з 1948р., коли було створ. Генеральну угоду з тарифів і торгівлі.

Регулювання міжнар торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів:

1) найважливіший - недискримінації. Всі контрактні сторони-члени СОТ зобов’язані надавати одна одній однаково сприятливі умови. Жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Поділ на:

а) суб-принцип режиму найбільшого сприяння (застосовується до зовн ринків);

передбачає надання однакових переваг всім країнам в разі надання певної переваги одній країні. Напр, держава-член СОТ надає окремій країні, яка необов’язково є членом СОТ, пільги в торгівлі певною послугою. Зазначена країна повинна згідно режиму найбільшого сприяння встановити щодо інших держав – членів СОТ однаковий пільговий режим. Це мультиплікаторний ефект, який забезпечує поширення пільг, наданих окремій країні, на всі держави – члени, що і сприяє подальшій лібералізації торгівлі. Допускаються винятки із зазначеного принципу, термін дії яких обмежений до 10 років та які переглядаються через 5 років після впровадження з метою перевірки існування умов, що зумовили їхню необхідність.

б) суб-принцип національного режиму (стосується внутр ринку).

Забороняє дискримінацію іноземн товарів та послуг, напр, якщо держава субсидіює вітчизняного оферента послуг, тоді право на субсидії повинен також отримати іноземн оферент. Оскільки такі положення стосуються, зокрема, аудіовізуальної продукції, держ університетів, дит садків, вони вважаються проблематичними, тому що викликають примусову комерціалізацію певних сфер економіки.

2) Принцип взаємності (особливо стосується України)

Країна, яка вступає в СОТ, отримає певні переваги, але і бере на себе певні зобов’язання.

3) Вільної торгівлі (заохочує конкуренцію і знижує торгов бар'єри).

4) Принцип передбачуваності, що базується на принципі транспарентності. Зобов’язання не піднімати торгові обмеження дає основу стабільності, заохочує інвестиції, створює роб місця тощо. Транспарентність означає, що кожна країна зобов’язана опубліковувати документи та створ інфо центр, де інші члени СОТ можуть отримати інфо про закони та постанови, що регулюють діяльність певної країни.

5) Сприяння справедливій конкуренції

(правила щодо демпінгу, субсидіювання тощо)

6 ) Заохочення розвитку і здійснення ек реформ.

(розвинені країни знижують обмеження для менш розвинених країн.

Правова база СОТ - ряд багатосторонніх торг угод, досягнутих під час «Уругвайського раунду». Основні:

-Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 р., (визначає єдині норми і принципи міжнар торгівлі товарами);

-Генерал угода з торгівлі послугами (ГАТС), (регулює відносини у торгівлі послугами);

- Угода про торг аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).

16 травня 2008 р. Україна стала 152-м членом СОТ. Приєднання до СОТ для України має стратегічне значення: це умова для подальшої поступової, інтеграції У. у європ та світ процеси і структури, системного реформування нац економіки згідно з принципами лібералізації та відкритості ринку. Це ознака сталого розвитку країни - економ, політ, соц.

Вступаючи до СОТ, Україна ставила насамперед за мету активізувати свої торгівельні зв’язки і отримати додаткові можливості для залучення інвестицій. Але через світ кризу У ще не користується всіма перевагами. Вступ до СОТ призвів зо зняття обмежень на укр металургійний експорт до ЄС, а також сприяв дерегуляції укр бізнесу

Серед негативних наслідків - наплив неякісних товарів на укр ринок. Однак це проблема укр. стандартів, а не членства в СОТ. Аграрії вважають, що членство в СОТ негативно впливає на госп-во, через обмеженість дотацій в рамках СОТ та високі відсотки кредитування.

73.Принципи та особливості розвитку

Бреттон-Вудської валютної системи, наслідки її кризи.

1944р, у Бретон-Вудсі, зібралися представники 44 країн, щоб розробити нову міжнар валют систему, щоб покласти край безглуздим конкурентним девальваціям 1930-х років так як золотий стандарт не міг бути надійним гарантом від цього. Головна його проблема полягала у відсутності міжнар організації, яка б могла стримати країни від конкурентної девальвації. Тому було створено дві організації: МВФ (для підтримки порядку в міжнар валют системі, надання коштів країнам-учасницям для вирівнювання платіжних балансів) та Світ банк (створено МБРР для сприяння загальному ек розвиткові шляхом полегшення інвестування капіталу). Ця угода поклала початок фіксованим курсам обміну.

Брет-Вудська валют система створпід головуванням міністра фінансів США Моргентау (липень 1944р.), базувалась на золотодевізному стандарті: (золото та долар і фунт стерлінг)

У Статуті МВФ закріплювалися основні принципи Бреттон-Вудської валют сист:

- ф-ії світ грошей зберігалися за золотом, але масштаби його використ у міжнар фінансах і регулювальна роль суттєво зменшувалися;

- у ролі міжнар платежів використ нарівні із золотом – $ та фунт. Долар декларативно прирівнювався до золота в ролі еталона цінності валюти.

- прирівнювання валют одна до одної та їх взаємний обмін здійснювалися на основі офіційно узгоджених країнами-членами МВФ валютних паритетів, виражених у золоті та в доларах. Ці паритети стабільні, їх зміна могла бути тільки з санкції МВФ.

- ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фіксованих доларових паритетів цих валют більш як на + 0,75%. Валюти міцно “прив’язувалися” до долара, а через нього – до золота;

- оборотні нац валюти вільно обмінювалися на валютних ринках на долари та одна на одну за курсами, що могли коливатися у встановлених межах

-міждержавне регулювання валютних відносин здійснювалось головним чином через МВФ;

- з метою пом’якшення кризи окремих валют держави-члени МВФ вдавалися до взаємодопомоги через надання країнами одна одній через механізм МВФ та іншими шляхами кредитів в іноземній валюті для фінансування дефіцитів платіжних балансів.

Створена система повинна була відновити порядок у міжнар валютних відносинах, а також ввести відповідальність країн-членів цієї системи за політику обмінних курсів і валютних обмежень. Фактично ж вона створила односторонні переваги і вигоди для США, бо забезпечила за доларом статус загального платіжного засобу та резервної валюти.

Щойно індустріальні країни відновили зруйнований війною потенціал і Зх Європа і Японія перетворилися у конкурентів США, вибухнула криза цієї системи, що призвела до її розвалу в 1971-1976 рр. Причинами також були посилення інфляції, що негативно вплинуло на світ ціни та конкурентну здатність фірм, заохочувало спекулятивні переміщення “гарячих” грошей; нестабільність платіжних балансів; активізація ринку євродолара; дезорганізуюча роль транснаціональних корпорацій (ТНК).

У результаті припинився розмін доларів на золото, була відмінена офіційна ціна золота, на зміну фіксованим валютним курсам прийшли плаваючі курси, стався розпад валютних зон.

Формами прояву кризи Брет-Вуд валют сист:

-валютна і золота лихоманка;

-масові девальвації і ревальвації валют;

-паніка на фондовій біржі;

-активна інтервенція центральних банків, у тому числі і колективна;

-активізація нац і міждержав валютного регулювання.

Наплив доларів в країни Зхї Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валют курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар. Франція ввела подвійний валют ринок по прикладу Бельгії, де він функціонував з 1952 р. Країни Зх Європи стали відкрито виступати проти привілейованого стану долара в світ валют системі. Пошуки виходу з валютної кризи завершилися компромісною Вашингтонською (Смітсонівською) угодою групи “десяти” 18 грудня 1971р., (міжнар договору, складеного за ініціативою президента США Ніксона для подолання негативних наслідків Брет-Вуд системи), коли Брет-Вуд валют сист припинила своє існування. 1976 р. угодою країн - членів МВФ була оформлена Ямайська світ валют сист, що прийшла на зміну Брет-Вудської.

74.Принципи та рівні розвитку міжнародних економічних відносин

МЕВ - система ек зв’язків з приводу вирцтва, розподілу, обміну та споживання продуктів, які реалізуються за межами нац. господарств.

Принципи організації МЕВ — сукупність міжнар правил поведінки учасників МЕВ

У Хартії ек прав та обов’язків держав (прийнята ІV спец сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р.) задекларовані принципи організації МЕВ:

-суверенітет;

-територ цілісність і політ незалежність держав;

-суверена рівність всіх держав;

-ненапад та невтручання, мирне співіснування;

-взаємна та справедлива вигода;

-рівноправ’я та самовизначення народів;

-мирне врегулювання суперечностей;

-усунення несправедливості, що виникла внаслідок застосування сили;

-добросовісне виконання міжнар зобов’язань;

-повага прав і основних свобод людини;

-відсутність прагнення до гегемонії та сфер впливу;

-сприяння міжнар соц справедливості;

-міжнар співробітництво з метою розвитку;

-вільний доступ до моря і від нього для не морських країн.

Рівні МЕВ — форми зв’язків між суб’єктами МЕВ, які розрізняються між собою тривалістю, інтенсивністю взаємодії.

- Ек контакти - найпростіші ек зв’язки, які мають епізодичний характер і регулюються переважно одиничними угодами, контрактами;

- Взаємодія - стійкі ек зв’язки на основі міжнар угод і домовленостей, які складені на тривалий час;

- Співробітництво - міцні ек зв’язки, на основі спільних, попередньо вироблених і узгоджених намірів, які закріплені в угодах довгострокового характеру;

- Міжнар ек інтеграція - рівень розвитку МЕВ, коли в процесі інтернаціоналізації господарського життя відбувається переплетіння економік двох або більше країн і проводиться узгоджена політика з елементами нац регулювання.

75.Проблеми взаємодії транснаціональних компаній з національними економіками.

Відносини між нац. ек та ТНК найрізноманітніші: від конфліктів до співробітництва. Якщо раніше уряди намагалися обмежити діяльність ТНК, то сьогодні ТНК розглядаються ними як засіб зміцнення нац позицій, створення нац переваг. Але існують і протиріччя.

1) Держава постійно намагається затвердити контроль над вивозом капіталу, товарів, технологій. ТНК здійснюючи свою стратегію одержання довгострокових прибутків, впливають на ек кон'юнктуру країни-базування або країни, що приймає, і в результаті вступають у протиріччя з визначеними засобами держ регулювання економіки.

2) Стратегічна єдність інтересів ТНК і держав цілком конкретно виявляється й у тому факті, що державна політика, партійна система, армія не можуть існувати без опори на фінансово-технічну підтримку ТНК. Сьогодні ТНК перетворилися із суб’єктів на об’єкти міжнародної політики, активно беруть участь у всіх глобальних процесах, що відбуваються у світі. ТНК, нарівні з промислово розвиненими країнами, широко проявляються в політиці, ек, у фін-інвестиційній, інформаційній, науково-технічній, військовій, технологічній, екологічній сферах. У зовн політиці ТНК реалізують власну корпоративну дипломатію, а для успішного забезпечення внутрішньокорпоративної політики створили свою, корпоративну ідеологію. Поруч із найбільшими державами, вони мають власні численні спецслужби, а зброєю, що її випускає, наприклад, лише «Дженерал дайнемікс», можна озброїти армію не однієї держави.

3) Цільовою формою зв'язку великого бізнесу з органами державної влади є система лоббіюування, спрямована на відстоювання інтересів ТНК. Сучасна лобістська система ТНК містить у собі цілі відділи корпорацій і їхніх об'єднань, різноманітні неформальні контактні організації, фонди, бюро для впливу на прийняті законодавчі акти, діяльність партій, результати виборів і рішення судових органів. Крім того, в останні десятиліття ТНК не обмежуються тільки фінансуванням яких-небудь політичних діячів. Найбільші власники ТНК самі входять до складу урядів і балотуються на посади глав держав. Економічна потуга великих ТНК порівнянна з ВВП середніх держав, і вони диктують свою волю багатьом країнам. Сьогодні ТНК контролюють понад 50% світового промислового вирцтва, 67% міжнар торгівлі, більш як 80% патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау, майже 90% прямих зарубіжних інвестицій. Практично вся торгівля сировиною на світ ринках контролюється ТНК, у тому числі 90% світ торгівлі пшеницею, кавою, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, залізною рудою; 85% — міддю, бокситами; 80% — оловом, чаєм; 75% — натуральним каучуком, сирою нафтою.

Американські політичні лідери переконані, що нац інтереси США реалізуються шляхом експансії корпорацій у вирцтві товарів і послуг.ПІІ розглядаються як основний інструмент, за допомогою якого США можуть підтримувати свої позиції на іноземних ринках. А закордонна експансія ТНК - це засіб підтримки американської домінуючої позиції у світ економіці, що постійно розширюється, і насамперед у Зх Європі і Японії. Ця експансія вважається більш ефективною, ніж розширення експорту США.

4) Проблемним є міжнар-правове регулювання діяльності ТНК оскільки воно ще не Спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнар ек порядку, по регулюванню діяльності ТНК універсального характеру. Що стосується України, то в рамках Конвенції про ТНК прийнятою в межах СНД у 1998р ТНК на території України та за її межами у разі, коли їх створення може призвести до монополізації товарних ринків в Україні, впливає чи може вплинути на ек конкуренцію на її території, створюються за згодою Антимонопольного комітету України

5) Економічна влада держави над підприємствами зазнає послаблень, коли такі економічні суб’єкти, як ТНК, здобувають справжню незалежність від своїх урядів.

6) Діапазон методів утручання ТНК у справи приймаючих держав, засобів впливу на політ та соц обстановку занадто широкий. Наприклад, 1975 року американська «Стандард фрут» і кілька інших ТНК США, незадоволених політикою Панами, Гондурасу й Коста-Ріки у сфері експорту бананів, створили спецфонд на 5 млн. дол. для підриву стабільності в цих країнах. Для цього планувалося провокування збройних сутичок, акцій саботажу і навіть замах на життя тодішнього президента Панами.

7) Боротьба між корпораціями за джерела сировини і ринки збуту призводила навіть до війн між державами, в яких вони оперували. Приклад - дії керівників провідних америк енергетичних ТНК під час арабо-ізраїльської війни 1973 року, які направили тодішньому президенту США Ніксону ультимативний лист із вимогою не постачати ізраїльській армії зброю. Інакше американські ТНК, побоюючись за долю своїх економічних позицій в арабських країнах, відмовлялися заправляти паливом кораблі 6-го військово-морського флоту США, що перебували в зоні конфлікту.

8) Дії ТНК часто не відповідають стратегічним інтересам країни базування, пріоритетам її зовн і внутр політики. Приклад — численні антимонопольні розгляди по всьому світі. «Майкрософт» став фактично монополістом на ринку операційних систем для персональних комп’ютерів. У зв’язку з цим, за ухвалою Верховного суду США, «Майкрософт» муситиме розпрощатися з частиною своїх філій, на базі яких буде створено незалежні компанії, що приведе до оздоровлення галузі, нормалізації конкурентного середовища.

9) Для приймаючих країн проблеми з ТНК:

-придушення своєю потугою місцевих фірм,

-установлення монопольних цін, порушення законів, наприклад приховування доходів від оподаткування шляхом перекачування їх з однієї країни в іншу,

-хижацька експлуатація природних і трудових ресурсів,

-забруднення довкілля,

-організація «витікання умів» у материнську компанію,

-протидія реалізації ек політики приймаючих держав.

Діяльність ТНК у таких галузях ек приймаючих країн, як гірничодобувна, хімічна, лісова, рибне господарство, завдає непоправної шкоди природі цих держав, призводить до порушення екологічного балансу. Тому більшість корпорацій не проводять таких робіт на національній території, а переносять їх у країни, що розвиваються.

76.Проблеми зовнішньої заборгованості країн і шляхи їх розв`язання.

Зовнішня заборгованість — сумарні грошові зобов'язання країни, що виражаються грошовою сумою, що підлягає поверненню зовн кредиторам на певну дату, тобто загальна заборгованість країни по зовн позиках і неоплаченим ним відсоткам.

Однією із складних міжнар фін проблем є проблема заборгованості країн, що розвиваються. Надмірне залучення іноземних кредитів країнами, що розвиваються, при послабленні уваги до проблеми раціонального використ отриманих ресурсів, світова фінансова криза, погіршення ек розвитку світу – все це стало підставою для розмов про те, що наступна світова криза буде *борговою*.

Так, вже сьогодні 20 країн ЄС порушують Маастрихтські критерії, відповідно до яких рівень держ дефіциту не може перевищувати 3% від ВВП. Німеччина стала єдиною країною ЄС, яка закріпила необхідність скорочення держ заборгованості в Конституції. З 2016р дефіцит Німеччини може складати не більше 0,35% від ВВП, а з 2020р Німеччині буде заборонено використовувати позичені кошти. За словами МВФ у 2014р. співвідношення боргу до ВВП для країн G7 окрім Германії та Канади, складе 100% і більше.

Яскравий приклад проблем зовн заборг є Греція, її борг = 300 млрд євро. Греція звернулася до МВФ по допомогу для подолання дефіциту держ бюджету. Пропозиції МВФ для Греції у допомозі для подолання проблеми зовн заборгованості та зменшення держ дефіциту стосуються головним чином зменшення бюджетних витрат, у тому числі видатків на соц-ек програми, та збільшення дохідної частини за рахунок підвищення податкового навантаження. На таких умовах Греції нададуть кредит у 110млрд євро. Що знов таки збільшить її заборгованість.

Держ борг України складає за підрахунками Кабміну 93,5% ВВП і складає 104 млрд дол.

Загалом, серед загальноприйнятих шляхів подолання проблеми даерж заборг є такі:

1)Рефінансування держ боргу - погашення основної заборгованості й % за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик.

2)Реструктуризація - на певних умовах відстрочується виплата частки боргу.

3)Конверсія (зміна дохідності)

4)Консолідація (передання зобов'язань на нові позики з метою продовження терміну позики)

­­5)Уніфікація (об'єднання декількох позик в одну)

6)Обмін за регресивним співвідношенням (обмін на нові з метою скорочення величини боргу)

7)Відстрочка (провадиться тоді, коли випуск нових позик є фінансово недоцільним, оскільки всі доходи від позик використовують на обслуговування раніше випущених позик)

8)Анулювання (означає відмову уряду від його погашення. Анулювання боргів може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави, тобто банкрутством, або політичними мотивами).

Таким чином, можна чітко побачити, що в основі принципів управління боргом й лежить причина проблеми держ заборгованості – породження все нових і нових борг зобов’язань. Із методів, які анулюють зобов’язання слід назвати дефолт. Але країна, що оголошує дефолт, втрачає довіру інших країн. Так, у 2002р. дефолт обявила Аргентина. А сьогодні є занепокоєння щодо можливого дефолту Греції. Зобовязання по обслуговуванню зовн боргу можуть виконуватися також за рахунок експортної виручки і скорочення імпорту.

77.Проблеми та перспективи участі України у світових інтеграційних процесах.

Міжнар ек інтеграція - об’єктивний, усвідомлений і направлений процес зближення, зрощення і взаємодії нац господарських систем, що містить потенціал саморегулювання і саморозвитку, в основу якого покладено ек інтерес самостійних господарюючих суб’єктів і МПП.

Особливості інтеграції У:

-Україна ще не визначилась повною мірою з основними напрямами і механізмом структурної перебудови економіки критерії якої повинні вироблятися з врахуванням особливостей розвитку світ системи госодарювання а також реальних можливостей і напрямів інтегрування до неї України;

-дуже гостро стоять питання як безпеки у сфері зовнішньоек відносин, так і взагалі ек безпеки, які необхідно вирішувати з позицій активного конкурентного протистояння на світ ринку;

- не визначено чітко орієнтири в пошуках її майбутнього місця в світовому господарстві;

-значна політична залежність.

У своїй інтеграції У має балансувати у відносинах з Заходом, де вона граничить з ЄС та на сході з Росією та іншими країнами СНГ

Європейська інтеграція, яка із запровадженням на початку 2002 р. євро перейшла у нову якість, є важливим фактором міжнар ек відносин. При вступы до ЭС нова грошова одиниця дасть змогу уникнути значних витрат у зв’язку з переведенням однієї валюти в іншу, що означатиме виграш від 40 до 50 млрд дол. щорічно. Запровадження євро сприятиме зниженню інфляції, процентних ставок, податків, зменшенню потреб підприємств в обігових коштах, стабілізації фін сектору, зниженню валютних ризиків, скороченню накладних витрат з обслуговування операцій, прискоренню та здешевленню між валютних переказів. Опосередкованими наслідками запровадження євро можуть стати зменшення безробіття та нарощування обсягів виробництва. Договір про партнерство та співробітництво між Украіною та ЄС діє з 1.03.98. У. – член Ради Європи. У 2006 р. ЄС запропонувало У. крок на шляху до європ інтеграції – вступ до СОТ. 16 травня 2008 р. Україна стала 152-м членом СОТ. 24 листопада 2009 р. підписано документ, що регулює відносини Україна-ЄС * Порядок денний асоціації Україна — ЄС*. Питання входження У в ЄС стоїть вже досить давно, але сьогодні У не виконала й частини положень, які потребує ЄС для успішної інтеграції. Деякі експерти кажуть, що У стане членом ЄС до 2015р., але політ нестабільність, невизначеність векторів розвитку наштовхують на думки, що цього може і не статися.

Дата добавления: 2015-05-22