Мислення 4 страница

а) знання-ознайомлення;

б) знання-репродукції;

в) знання-вміння;

г) знання-трансформації.

6-4. Автоконтрольний блок.

Назва етапу	Особливості виконання дій
1-й етап — аналітичний
2-й етап —
3-й етап —	Поступове
	зорового контролю за виконанням дій, посилен­ня контролю за найважливішими діями
4-й етап — генералізація	Економне, стійке дій навіть в умовах різноманітних перешкод та навантажень

6-5. Зробіть психолого-педагогічне обґрунтування нижчезазначе-ної послідовності опанування психічними утвореннями:

ЗНАННЯ -> ПРОСТІ ВМІННЯ -> НАВИЧКИ -> СКЛАДНІ ВМІННЯ

Тема 7 МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ПСИХІЧНИХ ЯКОСТЕЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Важливість методологічних проблем для військової психології визна­чається загальними особливостями розвитку цієї науки на сучасному етапі та її роллю в Збройних силах України в процесі їх гуманізації і демократизації. Військова психологія як практична наука має давати ефе­ктивні рекомендації щодо розв'язання проблем морально-психоло­гічного забезпечення (МПЗ) життєдіяльності військ, підвищення якос­ті психологічної підготовки підрозділів та частин, дослідження індиві­дуально-психічних особливостей воїнів, формування та згуртування вій­ськових підрозділів, запобігання та залагодження конфліктів тощо.

Серед них найбільш актуальною є проблема вивчення індивідуаль­но-психічних особливостей воїнів, надання їм своєчасної кваліфікова­ної психологічної допомоги, сприяння захисту їх «екології». У зв'язку з цим велику актуальність має проблема методології та методики психо­логічного дослідження.

7.1. Методологія та методика психологічного дослідження

7.1.1. Методологія психологічного дослідження

Поняття «методологія» — грецького походження і означає «наука про метод». Методологія — це система принципів і засобів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, а також наука про цю систему.

Методологія науки має дві якісні форми. По-перше, вона дає уяв­лення про прийоми або техніку дослідження. Тобто вона вивчає зовнішні та спеціальні ознаки груп явищ, що потребують особливих зовнішніх прийомів і засобів їх пізнання. Так, у суспільних науках «технічна» ме­тодологія є вченням про наукове спостереження соціального життя лю­дини та взаємодії з цими явищами. До неї може бути віднесене, напри­клад, уявлення про послідовну кваліфікацію психічного стану військо­вослужбовців. Подруге, методологія може пізнавати ті широкі загальні властивості та співвідношення явищ, що відрізняють одну науку від ін­шої; кожна з них має свій предмет вивчення, свої категорії, свої завдан­ня. Методологія, яка вивчає явища життя людини, зумовлені її волею і свідомістю, прагненням до конкретних дій та ідеалів, називається філософською. Вона є загальною для всіх суспільних наук, у тому числі й для військової психології. Філософською методологією військової пси­хології, синтезованої за змістом науки про взаємодію військовослуж­бовця та світу, є філософія людини.

Таким чином, технічна методологія узагальнює та подає найдоціль­ніші та найефективніші способи і засоби наукового пізнання науки. Оскільки військова психологія є практичною дисципліною, то її мето­дологія розгортає засоби наукового пізнання цієї науки.

Предметом методології військово-психологічного дослідження є його процес, а результатом — система правил і рекомендацій щодо його здійснення. У ході військово-психологічних досліджень вивченню та аналізу підлягають різні психічні й соціально-психологічні явища, які безпосередньо або опосередковано пов'язані з індивідуально-психічними особливостями особистості, соціально-психологічними явищами військового колективу тощо.

7.7.2. Методика психологічного дослідження

В уніфікованому вигляді технічна методологія являє собою синтез методик психологічного дослідження. Поняття «.методика» визначає конкретні форми і способи використання методів дослідження, за до­помогою яких відбувається глибоке пізнання різних психічних явищ.

Порівняно з методологією, методика вирішує тактичні проблеми і має на меті розроблення певного алгоритму дослідницької діяльності в конкретних умовах, з визначеним об'єктом тощо. Вона відповідає на запитання: як і у який спосіб провадити дослідження? Отже, методика військово-психологічного дослідження виконує в пізнанні єдину основну функцію — організацію власне дослідницької діяльності. Звідси похо­дять й інші її характеристики — наприклад, правильність, обгрунтова­ність, економічність, оптимальність, контроль за дослідницькою діяль­ністю тощо.

Методику військово-психологічного дослідження можна визначити як сукупність прийомів та засобів дослідження, порядок їх використан­ня й інтерпретації отриманих результатів. її розроблення обов'язкове, оскільки вона дає відповідь, яким чином технічно реалізувати можливо­сті різних методів дослідження для досягнення поставленої мети. У до­слідженні недостатньо скласти перелік методів, необхідно їх скон­струювати і привести до системи.

Методика у військовій психології може розглядатися на кількох рів­нях:

1) загальна методика військово-психологічного дослідження;

2) методика здійснення конкретного типу наукового пошуку (теоретичного, емпіричного, практичного тощо);

3) докладно описана послідовність реалізації того чи іншого методу військово-психологічного дослідження (наприклад, методика соціометричного опитування, тестування, анкету­вання, психологічного експерименту тощо).

При цьому методика кожного окремого військово-психологічноге дослідження є конкретною й унікальною. Немає методики дослідження взагалі, є конкретна методика дослідження. Вона залежить від характе­ру вивчення методології предмета дослідження, мети дослідження, опра­цьованих методів, загального рівня кваліфікації дослідника. Це більш широке поняття, ніж метод. Навіть у тому разі, коли зміст методики становить один метод, скажімо, психологічний експеримент, його ме тодика включатиме порядок організації та здійснення наукового пошу­ку, техніку експерименту конкретного випадку, вибір того або іншого його виду, характер фіксації та узагальнення результатів, визначення місця тощо.

7.1.3. Загальна методика військово-нсихологічного дослідження

Психологічне дослідження будь-якого явища, що має психологічний зміст, повинно мати завершений⁴ цикл. Завершеність циклу досліджен­ня зумовлює цілісне пізнання його предмета. Загальна методика психо­логічного дослідження виступає послідовною реалізацією дослідником пізнавальних та перетворювальних дій щодо свого предмета.

Отже, методика військово-психологічного дослідження, незважаю чи на свою оригінальність під час розв'язання будь-якого конкретного завдання, має певну структуру. її основні елементи такі:

— концепція, на основі якої будується методика;

— психічні явища, що досліджуються, їхні ознаки, параметри;

— зв'язки та залежності між ними;

— використовувані методи;

— порядок використання методів і методичних прийомів;

— послідовність і техніка узагальнення результатів дослід­ження;

— склад, роль та місце дослідників у процесі дослідження. Правильна методика є основою успішного здійснення будь-якого

дослідження. Неметодичність або хибна методика призводять до поми­лок, внаслідок яких накопичуються надлишки безсистемно зібраних матеріалів, які не дають змоги дійти обгрунтованих висновків.

В узагальненому вигляді методика військово-психологічного дослід­ження має такі складові:

—підготовка, що передбачає вибір проблеми й визначення мети дослідження; формулювання проблеми дослідження; виділення і визначення змінних; розроблення гіпотези; ви­значення емпіричних параметрів для верифікації сформу­льованих гіпотез; вибір методів і техніки дослідження; роз­роблення плану дослідження;

—реалізація, що означає пошук емпіричних даних із застосу­ванням обраних методів і техніки; збір результатів дослід­ження та їх попередній відбір; їхнє обгрунтування; оста­точний аналіз результатів дослідження; формулювання ви­сновків та рекомендацій;

—впровадження^ тобто визначення можливостей і сфери за­стосування сформульованих рекомендацій і висновків, які стосуються військово-педагогічної і морально-психологіч­ної практики, втілення у військову практику.

Така логіка військово-психологічного дослідження має сприяти до­сягненню основної мети наукового пошуку, яка полягає в розкритті об'єктивних закономірностей функціонування психіки воїна, психоло­гії військового колективу (малих груп) і різних соціально-психологіч­них явищ, що мають місце на полі,бою.

7.1.4. Алгоритм військово-психологічного дослідження

Ефективність військово-психологічного дослідження забезпечуються чітким дотриманням дослідником жорсткої послідовності дослідниць­ких дій, що ми їх визначаємо як його алгоритм. Він складається з трьох етапів.

Перший (підготовчий) епшп дослідження розпочинають із вибору наукової проблеми, що означає вибір предмета дослідження та первин­ний аналіз його сутності. Під науковою проблемою розуміють наукове питання, на яке відповідь знайти дуже непросто. Критеріями, що впли­вають на вибір дослідницької проблеми, є:

— актуальний рівень знань з тематики;

— перспективність проблеми для військової практики;

— індивідуальна зацікавленість дослідника та його здібності. Дослідник має прагнути одержати відповіді на такі запитання:

— Чи матиме проблема практичну цінність?

—Якою мірою проблема відображає актуальні аспекти вихо­вання, навчання і психологічної підготовки особового скла­ду, морально-психологічного забезпечення життєдіяльнос­ті військ?

—Чи можна використати результати її розв'язання у військо­во-педагогічній і психологічній практиці?

Окрім цих, існує ще об'єктивний критерій — особиста зацікавле­ність офіцера, його захопленість дослідженнями і компетентність.

Визначивши проблему дослідження, офіцер має чітко виділити або визначити її змінні. Змінні — це чинники, що набувають різних зна­чень у досліджуваній галузі. Визначення змінних ґрунтується на з'ясу­ванні провідних для цих соціально-психологічного і психічного явищ характеристик, що досліджуються. Необхідно класифікувати види змін­них, визначити їхні специфічні риси і варіанти. їх можна класифікува­ти на основі зв'язків і залежностей причинного характеру. На підставі цього критерію виділяють: залежні, незалежні та незалежні опосеред­ковані змінні.

Залежні змінні — це різні соціально-психологічні й психічні яви­ща, що зазнають впливу інших явищ. їх дослідження має вказати обсяг і види цієї залежності від інших явищ, які ми визначаємо як незалежні або незалежні опосередковані змінні.

Незалежні змінні — це явища, що мають безпосередній вплив на виникнення і вияв інших соціально-психологічних і психічних явищ, які визначаються як залежні змінні.

Незалежні опосередковані змінні — це внутрішні та зовнішні яви­ща, за участі яких відбувається вплив незалежних змінних на залежні [127, 128, 130].

У військово-психологічних дослідженнях можна відокремити харак­терні типи змінних, що посідають найбільше місце у таких досліджен­нях. Наприклад, як незалежна змінна виступають:

—дії суб'єктів військово-педагогічного процесу, а також їхні прийоми, способи, форми психолого-педагогічного впливу на вихованців;

—дії суб'єктів військово-педагогічного процесу із застосуван­ням матеріальних та інших засобів навчання та виховання (наприклад, військових колективів);

—програми бойової і гуманітарної підготовки;

— складена система навчання та виховання тощо. Вони добре піддаються контролю.

Наприклад, якщо маємо досліджувати проблему «Адаптаційні функ­ції військового колективу», то ці змінні співвідносяться таким чином (табл. 7-1):

Табл. 7-1. Співвідношення змінних соціально-психологічного дослідження між собою

Військовий колектив	Навколишнє соціальне середовище	Адаптаційні функції військового колективу
незалежна змінна	незалежна опосередкована змінна	залежна змінна

Отже, чітке визначення змісту і обсягу змінних є важливою умовою правильного формулювання гіпотез.

Наступним кроком дослідження є перетворення проблем у низку гі­потез. Гіпотеза — це наукове твердження, яке є ймовірним розв'язан­ням наукової проблеми. Зміст цього поняття характеризується такими рисами:

—можливою або вірогідною відповіддю на питання дослід­ницької проблеми;

—припущенням, яке безпосередньо не випливає з наявних знань;

—є принциповим підходом до з'ясування і передбачення явищ, залежностей, ще не знайомих науці [126, с. 199].

Для верифікації сформульованих гіпотез добирають показники, що їм відповідають. Термін «показник» у психологічних дослідженнях за­стосовується для визначення якості певного соціально-психологічного або психічного явища на основі іншої риси, яка з цим явищем має пере­бувати у зв'язку певного типу. Наприклад, на підставі зовнішньої фор­ми показника і характеру його зв'язків з досліджуваною дійсністю мо­жна виділити такі типи показників: дійсні, фіктивні (неправдиві), якіс­ні, кількісні, кореляційні, причинно-наслідкові.

Суттєвим моментом цього етапу є вибір офіцером методів наукового пошуку, розроблення інструментарію і процедури дослідження, які пев­ною мірою залежать від об'єкта дослідження.

Метод дослідження — це певний спосіб розв'язання наукової про­блеми. Відповідно до обсягу дослідження на всіх його етапах методи дослідження поділяють на три групи:

1. Методи збору інформації.

2. Методи верифікації та уточнення зібраного дослідницького матеріалу.

3. Методи аналізу зібраної інформації.

Наприклад, для збирання інформації використовують такі методи: аналіз відповідної літератури; аналіз різноманітних документів; біогра­фічний метод; бесіда; анкетування; тестування; спостереження; експе­римент тощо.

На етапі верифікації та уточнення зібраної інформації застосовуються методи, що базуються на психометрії та спостереженні (природний, ла­бораторний експерименти, спостереження тощо).

Для аналізу зібраної інформації можна використовувати шкалуван-ня, аналіз (статистичний, якісний, описовий) тощо.

Інструментарії дослідження — це матеріальні речі, за допомогою яких реалізується обраний метод добору емпіричного матеріалу. Про­цедура дослідження передбачає спосіб діагностування, який потребує докладного плану наукового пошуку та який узгоджується з діями спів­робітників і підготовкою відповідного об'єкта вивчення.

Розроблення тану дослідження є останнім кроком підготовчого етапу і водночас початком конкретних досліджень. Він включає такі елемен­ти: цілі, напрями та етапи реалізаційних дій, їхню взаємну синхроніза­цію; визначення основних способів і засобів дій, за допомогою яких психологічне дослідження реалізується; визначення місця, часу та умов, за яких заплановані дії можуть бути здійснені.

Після складання плану психологічного дослідження починається наступний етап — планові дослідження, коли офіцер-дослідник одер­жує необхідні результати, які є для нього емпіричним матеріалом. Отже, на цьому етапі офіцер взаємодіє з предметом дослідження, сутність, логічність та формальна структура якого теоретично з'ясовані. Тож пі­знавальні його дії будуть спрямовані на психічні ознаки сутності пред­мета і метою цих дій буде визначення емпіричних критеріїв виділених ознак.

У зв'язку з цим головною пізнавальною дією офіцера на цьому етапі є власне психологічне дослідження, що передбачає детальну організа­цію ситуації дослідження, процедурних компонентів та комплексу умов, які забезпечують найефективніше проходження учасниками досліджен­ня всіх передбачених процедур, а також найповнішу фіксацію даних про хід та результати дослідження.

Однак перш ніж обґрунтувати теоретичні висновки, факти необхід­но проаналізувати. З цією метою вдаються до верифікації, добору, кла­сифікації, кодифікації та шкалування.

Залежно від їхнього місця і ролі в реалізації наукового процесу, пла­нові психологічні дослідження поділяють на пілотажні, основні та кон­трольні.

Пілотажні дослідження провадять для попередньої орієнтації офі­цера в дослідницькій проблемі, перевірки надійності методик і проце­дур основного дослідження, схеми організації і здійснення самого до­слідження. У процесі дослідження вони виконують такі практичні функ- ШЇ:

—попередня орієнтація на досліджувану популяцію та умо­ви, в яких провадитимуть основні дослідження;

—контроль і остаточне доопрацювання методів, процедури та інструментарію дослідження;

— перевірка зібраних даних; підготовка до досліджень. Основні дослідження — це основа безпосередньо реалізованих дій,

що служать для пошуку та збирання необхідної кількості емпіричного матеріалу, необхідного для верифікації сформульованої гіпотези. Спо­сіб реалізації таких досліджень може бути різним. Це залежить насам­перед від характеру психологічних проблем і методів їх дослідження. Практично немає готового рецепту здійснення основного дослідження. Проте можна визначити умови, які безпосередньо впливають на ефек­тивність емпіричних психологічних досліджень:

—доброзичлива атмосфера в досліджуваній популяції, від­сутність негативних наслідків для учасників за результата­ми досліджень;

—обмеження або виключення перешкод внутрішнього харак­теру (наприклад, невиправдане скорочення часу досліджень, здійснення досліджень у присутності сторонніх осіб тощо);

—формування у досліджуваних позитивної мотивації до пред­мета дослідження, до способів його провадження на основі їх переконання у необхідності досліджень і використання результатів цього наукового пошуку;

—забезпечення необхідних технічних умов для реалізації досліджень;

—уникнення спрямованого навіювання досліджуваних за їх­ньою поведінкою, відповідями під час дослідження;

—старанна реєстрація та аналіз обставин і умов здійснення дослідження, особливо тих, які можуть впливати на хід до­слідження.

Контрольні дослідження мають на меті оцінити рівень об'єктивно­сті отриманих даних психологічного дослідження. її слід провадити після основних досліджень і тими самими методами, які були викорис­тані під час здійснення останніх. Але вони провадяться на іншій попу­ляції з метою перевірки, чи мають там місце такі ж закономірності, що й в основних дослідженнях. Інколи контрольні дослідження провадять на тій самій популяції, що й основні дослідження, з метою перевірки вірогідності отриманих результатів але іншими методами.

Як уже зазначалося, попередній аналіз зібраного емпіричного мате­ріалу полягає у верифікації, доборі, класифікації, кодифікації, шкалу-ванні тощо.

Верифікація — це поняття, яке використовується в логіці та методо­логії науки для визначення істинності наукових тверджень шляхом ем­піричної перевірки. Попередня верифікація служить для визначення наукової цінності відібраного матеріалу з погляду дослідницьких про­блем та гіпотез.

Відбір емпіричного матеріалу реалізується зазвичай двома етапами. На першому відбирають необхідний для верифікації гіпотези матеріал. На другому — впорядковують увесь відібраний матеріал з погляду його важливості для доказу сформульованої гіпотези.

Класифікація — це розподіл зібраного матеріалу за певними озна­ками. Тому для класифікації важливе значення має вибір основи її здій­снення. Для цього відбирають найбільш суттєві в теоретичному й прак­тичному відношенні ознаки. Результати класифікації виражають у ви­гляді таблиць і схем.

Класифікація підпорядковується таким законам:

1. В одній і тій самій класифікації слід використовувати одну й ту саму основу.

2. Обсяг членів класифікації має дорівнювати обсягу класифі­кованого класу.

3. Члени класифікації мусять взаємно виключати одне одного.

4. Розподіл на підкласи має бути безперервним [34].

Кодифікація психологічної інформації включає певні види групуван­ня відповідей на запитання й надання цим відповідям зручної для об­робки та зберігання форми. Вона обов'язкова тоді, коли офіцер-дослід-ник користується такими методами, як анкетування, опитування, спо­стереження, інтерв'ю тощо. Для зручності обробки найбільш доцільно користуватися не самими відповідями на запитання, а кодами груп від­повідей, отже кожна група відповідей замінюється із зазначеним чис­ловим кодом. Заміна обов'язкова тоді, коли офіцер-дослідник для об­робки зібраного матеріалу використовує ЕОМ. Тобто це такий спосіб, коли «якісні» елементи досліджуваного явища характеризуються кіль­кісними показниками.

Однак для обгрунтування досліджуваної психологічної проблеми статистичного аналізу недостатньо. Тому зібраний матеріал обов'язко­во слід проаналізувати якісно.

Отже, після безпосередніх досліджень настає етап опосередкова­них дій, який включає обгрунтування, остаточний аналіз результатів до­слідження і формулювання рекомендацій.

Обгрунтування є такою процедурою процесу пошуку, під час якої офіцер на підставі зібраного і систематизованого матеріалу визначає ступінь підтвердження гіпотези. З цією метою він використовує пояс­нення, уточнення, найголовніше емпіричне підтвердження.

Поряд із цими прийомами використовують спеціальні психологічні методи, що забезпечують аналіз та інтерпретацію емпіричних даних дослідження. Це такі методи, як контент-аналіз (для узагальнення змі­стової інформації), матричні моделі (для узагальнення інформації змі­шаного типу: «зміст» + «кількісні дані»). Досить часто використовують математичні методи: кореляційний, факторний, регресивний та інші види аналізу.

В цілому аналітична модель дослідження завжди має являти собою достатній та споріднений (за суттю) з предметом дослідження засіб ре­конструкції змісту емпіричних виявів предмета психологічного дослід­ження в загальну пояснювальну модель сутності досліджуваного яви­ща. Тому офіцер-дослідник має дуже уважно і відповідально ставитися до побудови необхідної дослідницької аналітичної моделі.

З погляду теорії і методики військово-психологічного дослідження найістотнішим є аналіз видів та характеру остаточних висновків. Типо­логія цих висновків здійснюється за такими критеріями:

—мета і призначення результатів дослідження (діагностичні, з'ясувальні, прогностичні висновки);

—сплановані засоби використання висновків (теоретичних та практичних);

—можливий рівень узагальнення одержаних висновків (окре­мі або загальні).

На цьому етапі психологічного дослідження офіцер-дослідник не тільки подає результати та висновки свого дослідження, обираючи для цього найбільш інформативний засіб та форму: графічне моделювання (графіки, діаграми, структурне зображення); схематичне (схеми-моде-лі, які становлять не тільки змістову ієрархію досліджуваних явищ, їх характеристик, а й моделюють закономірні взаємопереходи та взаємо­впливи між ними), ілюстративне відображення дослідницьких матеріа­лів та ін.), а й оцінює дослідження за такими його змістовними характе­ристиками: цілісність; завершеність; самостійність; самодостатність; перспективність.

Завершує процес психологічного дослідження і водночас визначає його ефективність впровадження результатів дослідження у військо­во-педагогічну практику. Під впровадженням розуміють систему захо­дів, спрямованих на втілення результатів дослідження в практику навчан­ня, виховання, розвитку і психологічної підготовки особового складу.

Результати дослідження впроваджують у практику за такими напря­мами:

—поширення результатів дослідження;

—популяризація висновків та рекомендацій дослідження;

—використання їх у практичній діяльності;

—безпосереднє впровадження результатів дослідження в пси-холого-педагогічну практику.

Аналіз результатів впровадження має велике значення для оцінки ефективності психологічних досліджень. Лише за умови досягнення позитивних результатів у запланованих напрямах військово-педагогіч­ного процесу можна вважати дослідження в основному завершеним.

Основними принципами побудови психологічного дослідження, які визначають загальні вихідні положення і правила, що регулюють і ске­ровують усі сторони наукової взаємодії офіцера-дослідника з різними психічними явищами, є такі.

Принцип об 'єктивності психологічного дослідження розв'язує про­блему співвідношення об'єктивного та суб'єктивного компонентів у науковому пізнанні й обмежує простір тлумачень змісту предмета до­слідження. Існування цього принципу пояснюється тим, що психічне постає як об'єктивне явище, зміст якого завжди є суб'єктивним, оскіль­ки його визначає конкретна людина (у нашому випадку — офіцер-до­слідник).

Методика психологічного дослідження відтворює об'єктивний процес наукового пізнання різних психічних явищ і забезпечує об'єктивність роз­гортання у процесі пізнавального акту сутності предмета, що досліджуєть­ся. «Об'єктивність розгортання» сутності досліджуваного явища виявля­ється у послідовному, системному та якісно завершеному поданні науково­го знання про закономірності, характеристики та властивості існування пев­ного явища. Результати дослідження не можуть змінити сутності та законо­мірностей існування предмета, що пізнається.

Суб'єктивний компонент привноситься в психологічне дослідження осо-бистісними якостями офіцера-дослідника (ініціація дослідження, свобода у виборі організаційних елементів дослідження, індивідуальні особливості професійного пізнавального досвіду та ін.).

Особливо важливими є правила принципу багатовимірного та ба­гаторівневого існування досліджуваних соціально-психологічних і пси­хічних явищ, які свідчать про можливість багаторівневих та багатови­мірних перетворювальних впливів психолога на дійсному, реальному рівні існування явища. Багаторівневість існування соціально-психоло-гічного або психічного явища, багатовимірність дослідницьких дій пси­хологічної науки та багатозмістовність реальних психічних впливів на існування цього явища є свідченням завершеності наукового методу вій­ськової психології.

Принцип дослідження психічних явищ у їхньому розвитку {принцип розвитку) визначає методичну основу будь-якого психологічного до­слідження і грунтується на розумінні природи індивідуального світу «Я» особистості як динамічного явища, що постійно перебуває в стані руху, зміни або очікування цієї зміни. Цей принцип дає змогу визначити змі­стовий баланс між такими характеристиками існування досліджувано­го явища, як простір, час та рух, а також методичні підходи в організа­ції дослідження.

Навіщо так треба чинити? По-перше, психічне явище слід розглядати в кожному окремому моменті його теперішнього існування як таке, що поєд­нує в собі елементи минулого, сучасного і майбутнього, а тому відтворює закономірності часу свого життя (реальної, дійсної форми існування пси­хічного) у кожному з окремих його моментів. По-друге, психологічне до­слідження предмета може реалізуватися протягом визначеного проміжку часу, а всі дані цієї розтягненої в часі взаємодії мають чітко фіксуватись, а потім аналізуватись із врахуванням умов дослідження.

Принцип творчої самодіяльності вказує на основну рушійну силу розвитку індивідуального світу «Я» воїна та на змістовий напрям дина­міки психічних явищ. Психологічне дослідження організується як про­цес виявлення, констатації або ініціації акту творчої самодіяльності особистості — рушійної сили становлення особистості воїна.

Принцип організації психічних впливів, що формують та розвивають предмет дослідження у процесі взаємодії офіцера-дослідника з об'єк­том дослідження, визначає необхідний ефект, результат цієї взаємодії. Психологічний зміст «впливу» офіцера-дослідника полягає в активіза­ції реальних, дійсних станів воїна, військового колективу та в наданні їм інтенції зміни, розвитку, перетворення.

Отже, психологічне дослідження є об'єктивним процесом науково­го пізнання дійсності в сукупності її психологічних ознак та характери­стик. Цей процес забезпечений об'єктивною методикою і засобами, прийомами відтворення суб'єктивного змісту цієї реальності з метою осягнення синтетичної природи індивідуального світу «Я» воїна та по­будови ефективних технік і технологій гармонійних впливів і перетво­рень життєвих виявів предмета психологічного дослідження.

7.2. Методи психологічного дослідження

Розрізняють універсальні та спеціальні методи психологічного до­слідження.

Універсальні методи — це такі, які використовуються не тільки в психології, айв інших галузях наукового знання: як у споріднених за змістом, так і в неспоріднених. До універсальних методів належать спо­стереження, експеримент, бесіда, анкетування тощо.

Спеціальні метоли — це методи, які використовуються тільки в психологічному дослідженні або в близьких за змістом наукових пізна­вальних актах. Так, тестування використовується й у військовій психо­логії, і у військовій педагогіці, а соціометрія — також і в соціології. Проте у психологічному дослідженні ці методи є спеціальними.

Функціональна диференціація методів психологічного дослідження здійснюється за ознакою змісту пізнавальних та перетворювальних дій, що реалізуються дослідником під час професійної взаємодії з предме­том дослідження. Структурно ця диференціація відповідає етапам пси­хологічного дослідження, на кожному з яких відбувається своєрідне функціональне поєднання типів дослідницьких дій офіцера-дослідни­ка. Отже, виділяють три групи методів психологічного дослідження.

Дата добавления: 2015-05-22