Мислення 2 страница

Справжня воля виявляється не тільки в досягненні мети, а й за від­мови від неї, якщо мета хибна або людина не здатна розв'язати завдан­ня. Самокритичний аналіз здійсненого — найважливіша передумова розвитку волі.

Відповідальність завдань військової служби вимагає від особового складу постійного і цілеспрямованого розвитку волі. Воля воїна фор­мується у військовій діяльності під впливом виховання і самовиховання.

Виховання волі — один із найскладніших процесів праці воїна над со­бою. Так, Опоре де Бальзак писав, що не існує великих талантів без вели­кої волі. Воля може й має бути предметом гідності більше ніж талант. Якщо талант— цс розвинена природна схильність, то тверда воля — це щохви­линна перемога над інстинктами, над потягами, які воля приборкує і стри­мує, над примхами і перешкодами, над усілякими труднощами, які вона героїчно долає.

Для формування волі недостатньо використати будь-який окремий прийом або один перевірений засіб. Оскільки воля має різні вияви, то й рекомендації для її виховання можуть бути різними.

Серед передумов формування волі, її тренування і загартування важ­ливе місце посідають життєва настанова воїна, досвід, знання, почуття, емоції тощо. Разом з тим, тренуючи і загартовуючи себе вольовим зу­силлям, ми якісно збагачуємо себе як особистість.

Воля воїна формується і розвивається в процесі цілеспрямовано ор­ганізованої, психологічно насиченої, змістовної, методично обгрунто­ваної бойової та гуманітарної підготовки; усвідомленого й самовідда­ного виконання бойових та інших суспільно значущих завдань військо­вої діяльності; вироблення корисних звичок і вилучення при цьому шкідливих.

У формуванні вольових якостей особливо важлива роль військового колективу, в якому воїн почувається більш відповідальним. Завдяки схва­ленню, допомозі він стає впевненим у своїх силах, відчуває задоволен­ня від спільної діяльності з товаришами по службі.

Важливе значення для розвитку волі воїнів має ознайомлення їх з прийомами саморегуляції, самопереконання й аутотренінгу. Успішне оволодіння цими методиками суттєво допомагає їм свідомо керувати своєю поведінкою і своєчасно вносити необхідні корективи.

Добре розвиває і загартовує волю воїнів уміла організація психоло­гічної підготовки особового складу підрозділу через моделювання умов сучасного бою в процесі бойової підготовки.

Офіцерові не слід також забувати про індивідуальні доручення, зав­дання своїм підлеглим з метою формування у них специфічних вольо­вих якостей, що визначаються особливостями роду військ, військового фаху, посади, індивідуально-психічними особливостями підлеглого.

Проблема волі посідає одне з чільних місць у військовій діяльності, а вольовий гарт — одна з істотних сторін навчання і виховання військо­вослужбовців.

Тести та завдання для самоконтролю

4-1. Зробіть порівняльний аналіз сутності, схожості та відміннос­ті відчуття й сприймання.

4-2. У чому полягає фізіологічна основа відчуттів і сприймань?

4-3. Яка з нижчєперелічених закономірностей відчуття є «зайвою»?

а) абсолютна чутливість органів чуття;

б) межа відчуття;

в) адаптація;

г) сенсибілізація;

д) амбівалентність.

4-4. Блок для поглиблення знань.

а) зоровий аналізатор

Основні характеристики	Величина	Примітка
Діапазон електромагнітних хвиль	380-750 MX
Діапазон яскравості, що сприймається очима	10 ^-6- 10 ^6ніт
Оптимальний діапазон яскравості	16-160 ніт
Нижній поріг світлової чутливості	9 ніт	(під час світлової адаптації)
Диференціальний поріг	0.01
Оптимальний контраст	0.6-0.95	контраст
Максимально можливий контраст	0.2	к = (Вф – Вп ) Вф, де Вф — яскравість фону, Вп — яскравість предмета
Гострота зору	1 кутова хв.
Мінімальні розміри елементів відображення	30-40'
Довготривалість зорової фіксації	0.25-0.65 с
Латентний період	160-240 с
Інерція зору	0.2-0.5 с
Часовий поріг	0.1-0.2 с
Інтервал між сигналами	0.2-0.5 с
Критична частота миготіння (кчм)	15-25 Гц	оптимальна частота миготіння кчм 40-50 Гц
Час адаптації до темноти	40 хв.
Час світлової адаптації	10 с
Зовнішня освітленість, за якої збільшує­ться швидкість розпізнавання: а) під час прямого контрасту б) під час зворотного контрасту	200-500 люкс 5-8 люкс

б) слуховий аналізатор

Основні характеристики	Величина
Частотна чутливість	16-20 000 Гц
Спектр людської мови	20-3 500 Гц
Діапазон звукового тиску	2 х10 ^-4- 2 х10 ^-2дін/см^2
Нижній поріг: а) при 2 000 Гц	10 дБ (+ 0,0002 дін/см^2)
б) при + 50 Гц	40 дБ
Верхній поріг	120-130 дБ
Інтенсивність мови	40-100 дБ
Диференційований поріг дорівнює 0,1	(0.3-0.7 дБ)
Диференційований частотний поріг	2-5 Гц
Латентний період	120-180 мс
Часовий період	50 мс
Просторовий період	10-20°
Необхідне перевищення інтенсивності мови над шумом	6дБ
Інтервал між короткими звуками (5- 10 мс)	30-40 мс
Інтервал між нормальними звуками (50 с)	3 мс
Оптимальний темп мови	120 слів/хв.

в) тактильний аналізатор

Основні характеристики	Ветчина	Примітка
Нижній поріг	3-10 г/мм^2	мінімальний тиск, необхідний для виникнення
Верхній поріг	300 г/мм^2	відчуття початкової величини
Диференційований поріг	0.07	тиску подразника
Латентний період	139мс
Просторовий поріг	1.1-67 мм	відстань між двома точками, при подразненні яких виникає відчуття двох доторкань

4-5. Як відомо, І.М. Сеченов визначав пам'ять як наріжний камінь психічного розвитку людини. Зробіть психологічне обґрунтування цього положення.

4-6. Чому американський психолог Дж. Мілер назвав число 7 магіч­ним?

4-7. Визначте основні види пам'яті та їх особливості.

4-8. Зробіть психологічний аналіз основних етапів логічного запам'ятовування:

а) усвідомлення мети запам'ятовування;

б) розуміння смислу матеріалу, що запам'ятовується;

в) аналіз матеріалу;

г) виокремлення найбільш суттєвих думок;
д)узагальнення;

е) запам'ятовування узагальненого матеріалу.

4-9. Автоконтрольний блок.

Мислення — це___________,______, абстрактне, узагальнене

____________ явищ навколишнього світу, їх____________

та наявних між ними зв'язків, здійснюване через_________

__________ (аналізу й синтезу, порівняння й розрізнення, суджень

і умовиводів, абстракції, узагальнення та ін.).

пізнання суті опосередковане розуллобих операцій

4-10. Яка з нижчеперелічених розумових операцій є «зайвою»?

а) аналіз;

б) ілюзія;

в) синтез;

г) порівняння;

д) узагальнення;

е) абстракція;

є) конкретизація.

4-11. Зробіть порівняльний аналіз нижчеперелічених основних форм мислення:

а) поняття;

б) судження;

в) умовивід.

4-12. Види мовлення та їх особливості.

4-13. Зробіть аналіз основних функцій мовлення.

4-14. Автоконтрольний блок.

Емоції — це психічне_________ у формі безпосереднього неупередженого __ життєвого змісту явищ і ситуацій, зумовленого _________ їх об'єктивних до потреб суб'єкта.

Відношенням

Переживанням

Властивостей

Відображення

4-15. Яка з нижчевикладених характеристик не належить до почуттів?

а) невичерпність форм існування і вияву;

б) тісний зв'язок із практичною діяльністю;

в) не завжди чітке усвідомлення пережитого;

г) залежність від психофізіологічних особливостей воїна;

д) суперечності різних переживань (амбівалентність);

е) велика сила дії на навколишніх;
є) сенситивність;

ж) пластичність;

з) фазовість.

4-16. Компоненти вольового акту військовослужбовця.

4-17. Характеристика основних вольових якостей військовослуж­бовця.

Тема 5 ПСИХІЧНІ СТАНИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ЇХНІ ВИЯВИ У ВІЙСЬКОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

На сучасному етапі реформування і розвитку Збройних сил України в процесі спілкування військовослужбовців та їх виховання на перший план виходить принцип гуманізації та демократизації міжособистісних взаємин як важлива умова підвищення людського фактора в бойовій та гуманітарній підготовці. Суттєвий вклад у розв'язання цієї актуальної проблеми — правильне розуміння командирами та вихователями про­блеми психічних станів воїнів, що виникають у процесі їхньої життє­діяльності та є безпосередньою формою актуалізації психіки. Органі­зація повсякденної та бойової діяльності особового складу із врахуван­ням психічних станів воїнів може суттєво допомогти командирам якіс­ніше виконувати службові обов'язки, підвищити рівень бойової та гу­манітарної підготовки й цілеспрямовано керувати розвитком особисто­сті підлеглого. Кінцевим результатом цієї цілеспрямованої та змістов­ної діяльності командира є постійна висока бойова й мобілізаційна го­товність підрозділу, справжня бойова майстерність військовослужбовця.

5.1. Проблема психічних етапів у військовій психології

5. /. /. Поняття «психічний стан»

Проблема психічних станів у вітчизняній психології досі вивчена мало, хоча всі науковці визначають психічний стан як один із компо­нентів психіки людини. На сучасному етапі розвитку вітчизняної пси­хологічної науки немає загальноусталеного визначення цього терміна, не визначені структура і функції, детермінанти, класифікації та методи його дослідження. Причина цього явища полягає в самій природі пси­хічних Станів, які посідають проміжне місце між психічними процесами та психічними властивостями особистості. Це — форма психічної ак­тивності людини, конкретна реакція всісї нашої психіки на конкретну си­туацію, що склалася навколо нас, а також момент єдності статики (психічні властивості) та динаміки (психічні процеси: пізнавальні, емо­ційні, вольові) функціонування психіки людини.

Але межі між цими явищами розмиті й відносні, що створює певні труднощі у вивченні психічних станів та в їх діагностиці. Психічний стан впливає на перебіг всіх психічних процесів, він може перетворю­ватися на властивість особистості, яка, у свою чергу, зумовлює виник­нення відповідного стану. Наприклад, якщо воїн дуже часто переживає стан тривоги, можливе формування негативної риси характеру — тривожності.

Психічний стан також тісно пов'язаний з індивідуально-исихічни-ми особливостями воїна, оскільки характеризує психічну діяльність не загалом, а індивідуально. Наприклад, стан страху в одного воїна може виявлятися в заціпенінні, гальмуванні цілеспрямованої діяльності, а в іншого — у психічному збудженні.

Визначальним для психічного стану є ставлення особистості до чо­гось. Через ставлення до дійсності й до себе як суб'єкта діяльності реа­лізується конкретний вияв психічного світу людини. Це не просто спо­лучна ланка між психічними процесами та психічними властивостями людини, це конкретне відображення її ставлення до власних різнома­нітних психічних явищ і виявів, ставлення як закріплення цілісності, сталості й водночас змін у психічному відображенні її зв'язків зі сві­том.

Про складність психічних станів свідчить той факт, що В. Джеймс і І.П. Павлов визначали психологію як науку про психічні стани лю­дини.

У вітчизняній психології цю проблему досліджували М.М. Ланґе (афективні вияви, мотиваційні стани, гіпнотичні стани), О.Ф. Лазур-ський (увага, емоційні стани та їх вияви). Фізіологічні механізми пси­хічних станів обґрунтовували І.М. Сеченов і І.П. Павлов. Як окре­мий науковий напрям необхідно виділити роботи В.М. Бехтерева та його учнів, в яких описується генеза психічних станів, особливо емо­ційних, що виявляються на тлі загальної психічної напруженості.

Вперше проблему психічних станів як загальнопсихологічну кате­горію, що погребує систематичного вивчення, порушив М.Д. Левитов [56]. Він проаналізував наукову літературу з цієї проблеми, розглянув механізми вияву психічних станів, виклав загальні завдання їх вивчення:

а) виділення психічних станів у особливу категорію психології та визначення її зв'язків з іншими психологічними категоріями;

б) розгляд механізмів виникнення й розвитку психічних станів та визначення їх зв'язків з індивідуально-психічними особливостями людини;

в) дослідження психічних станів у різних видах людської діяльності тощо.

У військовій психології цю проблему систематизовано і глибоко не вивчали, існує викладення окремих аспектів психічних станів за бойо­вих обставин [91, с. 242-267]. На початку XX ст. російський військо­вий психолог М.М. Головін у роботі «Исследование боя. Исследова­ние деятельности и свойств человека как бойца» (1907) визначив роль психічного фактора у війні [21].

Англійський військовий психолог Норман Коупленд у праці «Пси­хологія і солдат» чітко визначає сутність і роль морального фактора в сучасній війні, його детермінанти, вказує основні напрями роботи ко­мандирів щодо формування високого морального духу військ.

Понятгя (.(.моральний дух» і «психічний стан» Коупленд ототожнює і висловлюється так: «Про його існування було відомо тисячі років тому, але тільки талановиті керівники були спроможні оцінити й використати його. Наполеон, певно, найкраще з усіх видатних полководців розумів значення морального стану військ. Він говорив, що один солдат, який володіє висо­ким духом, дорівнює трьом, які не мають цієї зброї» [48, с. 12].

Моральний або психічний стан є, на його думку, таємницею лише на­стільки, наскільки він невидимий та невідчутний. Це наймогутніша зброя, яка відома людині; могутніша, ніж найтяжчий танк, ніж найпотужніша ар­тилерійська гармата, ніж найруйнівніша зброя. Високий психічний стан військ — цс засіб, здатний перетворити поразку на перемогу. Армію не роз­бито, доки вона не пройнялась усвідомленням поразки, бо поразка — це висновок розуму, а не фізичний стан.

Таким чином, глибоке розуміння і знання змісту психічного стану командирами забезпечує їм успіх у роботі з особовим складом підроз­ділів і частин.

Розглянемо більш конкретно поняття «психічний стан». В. Даль під станом розуміє «положення, в якому хтось або щось перебуває» [26, с. 279]. М.Д. Левитов визначає психічні стани так: «Цілісна характе­ристика психічної діяльності за певний період часу, що визначає своє­рідність психічних процесів залежно від відображення речей і явищ дійсності та психічних властивостей особистості» [56, с. 20]. Перева­гою цієї дефініції є те, що вона виділяє психічні стани із системи пси­хічних явищ, підкреслюючи, що вони є щось цілісне й на певному від­тинку часу характеризують своєрідність психічної діяльності. Таким чи­ном, вони, з одного боку, пов'язані з психічними процесами (але, на відміну від них, більш цілісно), з_#іншого — з психічними властивостя­ми особистості.

Існують і інші дефініції, пов'язані з вивченням функціональних ста­нів, що виникають у різних видах діяльності. Наприклад, Є.П. Ільїн психофізіологічний стан визначає так: «Це цілісна реакція особистості на зовнішні та внутрішні стимули, спрямовані на досягнення позитив­ного результату» [37, с. 329].

В.М. М'ясишсв визначає психічний стан як загальний функціональ­ний рівень, на тлі якого розвиваються психічні процеси [50].

У психологічних словниках також немає чіткого визначення цього поняття, а викладено тільки окремі категоріальні показники явища. На­приклад, у словнику за редакцією К.К. Платонова вказано його про­міжне місце між психічними процесами та психічними властивостями особистості [85, с. 174]. У словнику за редакцією А.В. Петровського і М.Г. Ярошевського психічний стан розглядається як поняття, що ви­користовується для відокремлення в психіці індивіда одночасно ста­тичного моменту, порівняно з психічними процесами та стійкими ви­явами психічних властивостей [96, с. 267].

Отже, на основі цих дефініцій можна дати таке визначення.

Психіч­ний стан як психічне явище характеризується цілісністю, є конкрет­ною реакцією особистості на зовнішні та внутрішні стимули, служить проміжною ланкою між її психічними процесами та психічними влас­тивостями, безпосередньо пов'язаний з ними й на певному відтинку часу відображає ставлення до власних психічних явищ, характеризує своєрідність психічної діяльності, має певні часові межі.

Але в цих характеристиках відсутні два важливі моменти, що мають суттєве значення для характеристики й уточнення поняття «психічний стан». Це:

1) розуміння поведінки, що особливо яскраво виявляється за екстремальної ситуації, у тому числі й у бойовій обстанов­ці (від відваги до паніки);

2) розгляд ситуації як основної причини, що викликає психіч­ний стан. Отже, будь-який психічний стан є як переживан­ням (емоційна сфера психіки), так і діяльністю (пізнаваль­на і вольова сфери психіки).

Психічний стан можна визначити як певну єдність переживання й зовнішньої діяльності воїна, його дій, хоча тут зв'язок між поведінкою та станом не завжди безпосередній. Необхідно наголосити на такому моменті: на виникнення будь-якого психічного стану безпосередньо впливає конкретна ситуація, тобто психічні стани детермінуються зо­внішніми впливами, зовнішніми обставинами, попереднім настроєм тощо.

Правильне розуміння цих аспектів виникнення та розвитку відпо­відних психічних станів допомагає офіцерові цілеспрямованіше органі­зувати власну роботу та життєдіяльність особового складу. Ситуація — це система умов, що спонукають воїна до активної діяльності або су­купність обставин, створених у підрозділі для творчої, змістовної, ці­леспрямованої життєдіяльності. І останній аспект цієї проблеми: у ви­никненні будь-якого психічного стану суттєву роль відіграє особистіс-ний фактор, тобто індивідуально-психічні особливості кожного окре­мого воїна (природно-біологічні причини, особливості мотивації, по­чуттів, досвід, світогляд, вихованість тощо).

Таким чином, психічний стан — це відображення особистістю си­туації в динаміці психічної діяльності, що виражається в єдності пове­дінки та переживання на певному проміжку часу.

Основні ознаки психічного стану (рис. 5-І): цілісність, ситуативність, сталість у часі, єдність поведінки та переживання, зв'язок з особистіс-ними якостями й психічними процесами.

Динаміка психічного стану складається з таких етапів: становлення; виникнення; перебіг; кульмінація; спад; зникнення.

Перебіг цих етапів залежить від динамічності нервової системи вої­на, тобто різна динамічність зумовлює різний характер перебігу пси­хічних станів. Також слід мати на увазі основні характеристики дина­міки — періодичність, циклічність, повторення психічного стану (у зв'язку з біоритмами).

Цілеспрямованій роботі командира в управлінні психічними стана­ми особового складу допомагає знання основних виявів психічних про­цесів:

—стани емоційні: настрої, афекти, тривога тощо;

—стани вольові: рішучість, розгубленість тощо;

—стани пізнавальні: зосередженість, замисленість тощо (рис. 5-2).

Психічні стани можна класифікувати за такими показниками:

1.Діяльність — стани, які поліпшують або погіршують діяль­ність.

2.Взаємини та спілкування — стани, які поліпшують (погір­шують) взаємини та спілкування.

3.Особистість (характер, система ставлення до дійсності): стани, зумовлені позитивним або негативним ставленням до дійсності.

4.Біологічні структури особистості — позитивні й негатив­ні психофізіологічні стани.

5.Емоційні компоненти характеру — позитивний та негатив­ний емоціональний стан.

6.Вольові риси характеру — позитивний та негативний во­льовий стан.

7.Інтелектуальні риси характеру — позитивний та негатив­ний інтелектуальний стан.

5.1.2. Функції психічних станів

Психічний стан — це особлива психологічна категорія, яка об'єд­нує різні психічні явища. Виділення психічних станів як феномена пси­хічного життя людини допомагає, по-перше, заповнити прогалину між психічними процесами та психічними властивостями, по-друге, більш обгрунтовано охарактеризувати поведінку особистості в різних ситуа­ціях.

Основне призначення функцій психічних станів — збереження ди­наміки та взаємодія підсистем соми (тіло організму) і психіки (за панів­ної ролі психіки) у проміжку часу між двома послідовними, значущими для суб'єкта змінами середовища. Психічні стани так чи інакше характе­ризують психіку людини, визначають своєрідність різних психічних вия­вів і є ніби тембром психічної діяльності. Щодо психічних процесів психічний стан виступає засобом їх організації в певний період часу.

Гэловна функція психічних станів — врівноваження людини як щодо замкненої системи із зовнішнім середовищем, що постійно змінюєть­ся, погодження з конкретними об'єктивними умовами, активна органі­зація цієї взаємодії. Така взаємодія та злагодженість забезпечуються здатністю психіки людини набувати необхідного на певний момент ста­ну. У цьому випадку панівними тимчасово стають ті компоненти, які необхідні для збереження рівноваги та взаємодії у певній ситуації, і за­гальмовують ті функції, діяльність яких не має бути активною на пев­ний момент.

Остання, інтегрувальна функція — функція регуляції всіх інших пси­хічних явищ (процесів, властивостей і утворень). Щодо психічних про­цесів вона виступає як засіб їх організації, відрізняється від них віднос­ною тривалістю при збереженні однорідності. Що стосується психіч­них властивостей, то, з одного боку, вона певною мірою виражає ці вла­стивості, а з іншого — утворення і формування таких здійснюється че­рез етап психічного стану. Врешті-решт, кінцевим результатом психіч­них станів є психічні утворення: знання, навички та вміння, які, у свою чергу, мають безпосередній вплив на виникнення, перебіг і спад пси­хічних процесів.

Отже, між процесами, властивостями та утвореннями існують зв'язки і взаємопереходи. У цьому виявляється цілісність психіки людини, а її психічний стан — це єдине ціле щодо інших компонентів психіки. Ко­жен компонент психіки є складовою психічного стану, має в ньому кон­кретне вираження. Цей взаємозв'язок не односторонній, а існує безпо­середня взаємозалежність одного компонента від іншого. Знання цих закономірностей та їх врахування командиром у роботі з особовим скла­дом допомагає йому якісніше розв'язувати завдання, що стоять перед підрозділом.

Таким чином, психічний стан являє собою цілісну характеристику психічної діяльності особистості, що фіксує момент стійкості та специ­фічності в перебігу різноманітних психічних процесів, це форма реагу­вання, що відображає ставлення бсобистості до власних психічних явищ у визначений час за конкретних умов.

5.2. Основні напрями роботи командира щодо формування та підтримання позитивного психічного стану

Як свідчить військова практика, у військовій діяльності психічні ста­ни, особливо в бойовій обстановці (зокрема на війні), відіграють важ­ливу роль.

Яким чином командир може впливати на механізми виникнення по­зитивних психічних станів? Відповідь на це запитання є в характерис­тиках психічного стану (конкретна ситуація, індивідуально-психічні особливості воїна, «системотворний фактор»).

Першим напрямом роботи командира щодо формування позитивно­го психічного стану є створення здорового морально-психологічного клімату в підрозділі. Створити оптимальну ситуацію для воїнів — озна­чає сформувати належні умови їхньої життєдіяльності. Відповідно змі­нюючи військове середовище, яке безпосередньо впливає на зміну си­туації, можна сформувати новий психічний стан, подолати негативні стани.

Д ругий напрям — знання індивідуально-психічшіх особливостей під-леглих та їх оптимальне урахування в своїй службовій діяльності. Для чого необхідно враховувати цей фактор? Оскільки зовнішні впливи (у нашому випадку це відповідна ситуація) завжди діють через внутрішні умови (індивідуально-психічні особливості воїна) лише опосередкова­но, то воїни по-різному реагують на зовнішні подразники.

До основних індивідуально-психічних особливостей воїна належать:

—індивідуальні особливості нервової системи, її внутрішні закони;

—потреби, настанови, почуття, переконання;

—здібності й нахили;

—психічні утворення (система знань, навичок та вмінь);

—мотиви та мотивації;

—характер;

—особливості природно-біологічної структури та організа­ції воїна тощо.

Усі ці риси та якості складають психологічну характеристику особи­стості. Будь-яка зміна в ціп характеристиці зумовлює зміну психічних станів, а інколи й кардинальних.

Військова служба дає великі можливості для загартовування харак­теру й волі, цілеспрямованого розвитку різних соціально-психологіч­них рис і якостей військовослужбовця, які йому допомагають успішно діяти в ході бойової та гуманітарної підготовки.

Третій, на думку автора, дуже важливий напрям роботи командира щодо управління виникненням психічних станів — допомогти воїнам знайти «особистісний смисл»у військовій службі, який є «системотвор-ним фактором», тобто який дає змогу об'єднувати в цілісну функціо­нально-динамічну систему різні психічні особливості воїна. Особисті-сний смисл — одна з головних складових свідомості воїна і визначає зміст його діяльності (найвища його форма розвитку — це стійка вій-ськово-професіниа спрямованість). Якщо служба у воїна не викликає суперечливих почуттів, він краще зносить її труднощі, а також постій­но прагне до вдосконалення і самовдосконалення в ній.

Важливими напрямами роботи командира підрозділу щодо утворен­ня та підтримання позитивного психічного стану є оптимізація проце­су спілкування між військовослужбовцями та його гуманізація, а також ефективна організація бойової підготовки в підрозділі. Деякі дослід­ники відносять цей напрям до поняття «ситуація». Напевно, такий під­хід виправдовує себе в цивільних умовах життя, але особливості вій­ськової служби, тривале сумісне перебування воїнів потребують від ко­мандирів приділяти особливу увагу й цим напрямам роботи. Власне, нестатутні взаємини між військовослужбовцями, негативні традиції, які створюють нездорову морально-психологічну атмосферу та нездоро­вий соціально-психологічний клімат у підрозділі свідчать про актуаль­ність і необхідність такої роботи командира. Тому необхідно цілеспря­мовано формувати та згуртовувати військовий колектив, основними психологічними показниками якого є згуртованість і стресостійкий оп­тимістичний соціально-психологічний клімат у підрозділі.

Наступним важливим аспектом створення здорової морально-пси­хологічної атмосфери, доброго настрою є особистий приклад команди­ра, його оптимістичний психічний стан. Цс впливає на ефективність власної діяльності та безпосередньо формує психічний стан підлеглих.

Найзначущішими рисами, що впливають на психічний стан офіце­ра, є військова майстерність, комунікабельність, цілеспрямованість, ем-патія тощо. Особливо важливе значення має психічний стан командира в бойовій обстановці.

Цілеспрямована та змістовна робота офіцера неможлива без вивчен­ня, аналізу основних виявів психічних станів підлеглих. У цьому йому допомагає знання методів вивчення психічних станів. Наприклад, М.Д. Левитов пропонує такі прийоми та засоби вивчення психічних станів: спостереження за поведінкою і діяльністю суб'єкта: кіно- і фотозйомка; словесний звіт досліджуваного; вивчення продуктів діяльнос­ті; природний та лабораторний експеримент тощо.

Узагальнюючи концепції вітчизняних вчених, можна виділити три групи методів вивчення психічних станів підлеглих:

Дата добавления: 2015-05-22