Процедура опитування

1. Підготовка місця опитування. Якщо це бесіда або інтерв'ю, то сама морально-психологічна атмосфера має сприяти відвертій розмові, ні­хто і ніщо не має заважати невимушеному спілкуванню офіцера-дослід­ника з військовослужбовцем. При анкетуванні умови вважаються задо­вільними, якщо є місця для сидіння кожному опитуваному, можливість зручно заповнити анкету, а також якщо опитувані можуть сидіти на до­статній відстані, щоб самостійно відповідати.

2. Офіцер-дослідник називає себе й пояснює мету свого приходу, мету дослідження, як і де використовуватимуть його результати. Якщо це анкетування, то він пояснює правила заповнення анкети.

Перед опитуванням дослідник прагне створити дружню атмосферу. Стороннім особам, які не беруть участі в дослідженні, пропонується звільнити приміщення. Опитуваних забезпечують ручками, олівцями та іншими необхідними матеріалами.

3. Основна фаза опитування (бесіди, інтерв'ю, анкетування). Поча-
ти бесіду — справжнє мистецтво: від цього залежить достовірність ін-
формації. Щоб воїн зміг дати необхідні відомості, потрібно його до цього
підготувати і поступово підвести до проблеми дослідження. Не можна
відразу ставити основні запитання. Співрозмовник до відповіді на них
ще не готовий, його свідомість ще не зорієнтована на тему опитування,
йому необхідна попередня психологічна розминка.

Офіцер-дослідник має ставити запитання по пам'яті або читати їх за планом. З цього приводу немає єдиної думки. Головне — під час спілкуван­ня не має бути невдалих пауз, а надто коли дослідник вивчає план бесіди або має намір поставити запитання. Однак запитання по пам'яті краще, оскільки питання за планом надає спілкуванню занадто офіційного харак­теру. Якщо співбесідник не розуміє запитання або відповідає на нього Не­правильно, дослідник має застосувати зондування, тобто повторити його в тій самій або іншій формі.

Аналіз відповідей на запитання здебільшого залежить від уміння офіце­ра-дослідника уважно слухати співрозмовника. Уміння слухати — найваж­ливіший прийом бесіди (у тому числі також інтерв'ю). Щоб навчитися слу­хати співрозмовника, необхідно додержуватись таких умов: підтримувати постійну увагу та стійкий візуальний контакт; використовувати мову актив­них поз та жестів; уміти уважно мовчати; обмежувати кількість запитань; звертатися до співрозмовника за уточненнями; вміти перефразувати його думку й підсумовувати інформацію; використовувати психологічний мік­роклімат на активне слухання конкретної людини; уміти запам'ятовувати почуте й побачене.

Як під час бесіди (інтерв'ю), так і в процесі анкетування офіцер-дослід­ник, щоб досяпи бажаних результатів, має бути дружнім, чемним, говір­ким, об'єктивним. Він має виявляти серйозний інтерес до думки опитува­ного, стримуватися від будь-яких критичних суджень щодо відповідей опи­туваного, не засуджувати його висловлювань, не нав'язувати і не виявляти своїх думок щодо запитань. Він має створити і весь час підтримувати таку психологічну атмосферу, в якій опитуваний почував би, що його добре ро­зуміють і що він може не соромлячись виражати свою думку, не боячись догани, іронії, насмішки.

Під час заповнення анкет дослідник мусить не допускати, щоб до опи­туваних підходили і зазирали в анкети інші члени колективу, а тим паче представники командування, запобігати різним висловлюванням опитува­них уголос і не допускати обговорення різних тем, зокрема проблем, що стосуються опитування.

4. Закінчення опитування. Після опитування офіцер-дослідник обов'-
язково має подякувати опитуваним, вибачитися за те, що потурбував.

Аналіз бесіди (інтерв'ю) ефективний, якщо результати фіксуються. Існує низка засобів реєстрації даних бесіди (інтерв'ю): дослівний за­пис; запис по пам'яті; механічний звукозапис. Дані, отримані за допо­могою методу опитування, доповнюються іншими методами.

Дата добавления: 2015-05-22