Та психологічна реабілітація військовослужбовців

Питання 2. Бойові психічні травми

У зв'язку з чим виникає необхідність здійснення психологічної реабілітації воїнів?

По-перше, у воїнів, які протягом певного часу перебувають під впливом бойових стрес-факторів, виникає елементарна стомленість, що знижує ефективність їхньої бойової діяльності. Стомленість — це відчуття слабкості, безсилля, в'ялості, дискомфорту, що супроводжуються негативними емоційними станами, втратою інтересу та мотивації до бойової діяльності.

Стомленість негативно впливає на всі психічні та психофізіологічні процеси воїна, наприклад, знижується увага, порушується пам'ять, мислення, можуть виникати ілюзії, конфліктні ситуації з товаришами по службі тощо. Коли ця стомленість не компенсується відпочинком, вона має схильність акумулюватися і досягати критичних рівнів. У дослідженнях німецького вченого Е. Динтера встановлено, що перебування особового складу безпосередньо на передньому краї більше ніж 30-40 діб стає непродуктивним. Це пов'язано з тим, що після досягнення максимуму морально-психічних можливостей, який наступає через 20-25 діб, у нього настає їх швидкий спад, обумовлений виснаженням духовних і фізичних сил.

По-друге, у воїнів можуть виникати бонові психічні травми, під якими розуміють психічні розлади, порушення І захворювання, що ведуть до часткової або й повної втрати їхньої бойової здатності у результаті впливу факторів бойової обстановки, що травмують психіку воїна, та умов військової служби під час ведення бойових дій, а також після їх закінчення. Такі психічні розлади стали вивчати психіатри.

Наприклад, на початку XX ст. російські лікарі вперше розглядали психічні проблеми солдат як наслідок бойового стресу. Тому Г.Є. Шумков під час Російсько-японської війни намагався ставити діагноз бойової психічної травми та лікувати безпосередньо на передньому краї. Він дійшов висновку, що основною причиною бойових психічних травм можуть бути як фізичні та психічні травми, так і інші психогенні фактори бойової обстановки. З того часу вони дістали назву стрес-фактори бойової обстановки.

У міру накопичення емпіричного та теоретичного матеріалу з цієї проблеми у 80-х pp. XX ст. виникла нова галузь психологічної науки — психологія травматичного стресу. Найбільшого поширення та розвитку вона набула у США, Великій Британії, Франції, Ізраїлі, а згодом і в Росії. Відтоді стресові наслідки стали вивчати не взагалі, а як наслідки бойового стресу, які виникають безпосередньо на полі бою, після його закінчення, а також після певного періоду часу (місяць, рік і більше). У зв'язку з цим необхідно докладно знати передумови та причини виникнення бойових психічних травм, форми їх вияву, наслідки та прийоми, способи та форми надання кваліфікованої допомоги.

Виникненню бойових психічних травм сприяють:

а) психічні перевантаження воїнів у бойовій обстановці:

—постійна реальна загроза життю;

—жорстка відповідальність за виконання бойового завдання;

—недостатність і невизначеність інформації, що надходить;

—дефіцит часу під час ухвалення рішення;

—невідповідність рівня військово-професійної підготовленості особистості воїна реальним умовам бойової діяльності;

—психічна неготовність воїна до дій у бойових умовах;

—кумулятивний, індуційований варіант перебігу реакцій
у групах людей, наприклад, миттєве поширення паніки
серед воїнів;

—повна або часткова ізоляція воїнів від основних сил
тощо;

б) бойові фізіологічні перевантаження:

—фізичне виснаження в результаті перенапруження та
порушення режиму харчування;

—порушення режиму сну;

в) умови бойової діяльності:

—виконання розпорядку дня і дисциплінарних вимог;

—організація побуту, забезпечення потреб і запитів воїнів;

—незвичні умови служби та бойових дій (клімат, погода,
місцевість тощо);

—переживання особистого характеру (хвороба і смерть
близьких, службові негаразди, фінансові проблеми
тощо).

Знання цих причин практично визначає основні напрями роботи з психологічної реабілітації воїнів.

Наприклад, за американськими даними, 30% усіх ветеранів В’єтнамської війни мали виражені посттравматичні стресові реакції протягом всьо­го їхнього життя. На 1988 р. у 15,2 % ветеранів-чоловікІв і 8,5 % ветеранів-жінок було зареєстровано посттравматичні психічні розлади. Серед національних меншин ці відсотки більші: 27,9 % — серед Іспаномовних ветеранів, 20,6 % —у ветеранів негритянського походження. Досвід В'єтнамської війни був використаний під час підготовки американських військ до бойових дій у Перській затоці.

У зв'язку з цим усі стрес-фактори, які викликають бойові психічні травми, американськими вченими були поділені на три групи:

бойові стресори бойової обстановки (загроза життю; отримання поранення; смерть близьких і товаришів по службі; ураження від ракетного удару, артилерійського і стрілецького вогню як з боку супротивника, так і власних військ (у разі їх помилки); участь у спеціальних підрозділах, що діють на теренах супротивника);

небойові стресори бойової обстановки (смерть іракських і кувейтських солдатів; страх перед застосуванням Іраком ракетних ударів або атак з використанням хімічної та біологічної зброї; очікування наземних бойових дій, які асоціювалися зі страхом смерті або пораненням; ставлення Іраку до військовополонених; загальні негативні умови життєдіяльності у пустелі);

стресори, що пов'язані з відправкою у зону бойових дій (ізоляція від родини, близьких, друзів, товаришів по службі, роботі. Особливо це стосувалося солдатів Національної гвардії та військ Резерву).

Внаслідок дії цих стрес-факторів у воїнів виникають труднощі у функціонуванні психіки. Можна навести таку психологічну класифікацію розладів їхньої психіки у бойових умовах:

1. Розлади психіки, провідною ознакою яких є фобія — патологічний страх, характерними симптомами якого с серцебиття, холодний піт, сухість у роті, тремтіння кінцівок, мимовільне виділення сечі та калу, паралічі кінцівок, заїкання, німота.

Можна виділити три основні клінічні форми страху:

*рухова — виявляється у неконтрольованих діях і рухах, наприклад, втеча від небезпеки;

*ригідна — виявляється в пасивності, недостатності міміки,

байдужості, оклякненні тощо;

*прихована — виявляється у гарячковій пасивності, безглуздій активності, які призводять до зриву виконання бойового завдання. У штабах така форма активності паралізує результативну роботу, породжує протилежні накази, розпорядження тощо.

Колективною формою страху с паніка — стан масового страху перед реальною або уявною небезпекою, яка наростає в процесі взаємної індукції, що блокує здатність воїнів реально оцінювати обстановку, мобілізацію вольових ресурсів і організацію спільних цілеспрямованих дій.

2. Бойовий шок і бойове стоміення. Бойовий шок має три стадії:

перша розвивається протягом кількох годин (діб) і характеризується почуттям тривоги, що поступово зростає, страхом і погіршенням настрою;

друга — гостра стадія — продовжується від кількох днів до кількох тижнів, виявляється розвитком психосоматичних порушень невротичного характеру;

третя —хронічна стадія — характеризується тривалою психічною декомпенсацією ЗІ змінами особистості. Під бойовим стомленням розуміють психічні розлади, які виникають у воїнів через кілька тижнів бойових дій, середньої інтенсивності.

3. Посттравматичний синдром включає групу психічних розладів, які виникають внаслідок неусвідомлених намагань суб'єкта «витіснити» зі свідомості найбільш несприятливі епізоди.

Основні форми вияву посттравматичного синдрому: часткова або повна соціальна дезадаптация, зниження пам'яті, думки про самогубство та суїцидальні дії, почуття постійної стомленості, неспроможність концентрувати увагу, порушення сну, зловживання алкоголем, прийом наркотиків, головні болі, шлунково-кишкові розлади, сексуальні розлади тощо.

За важкістю можна класифікувати такі бойові психічні травми:

— легкого ступеня — виявляються в надмірній дратівливості ті, замкненості, втраті апетиту, головних болях, швидкій стомлюваності;

— середнього ступеня — характеризуються легкими істеричними реакціями, агресивністю, тимчасовою втратою пам'яті, депресією, підвищеною чутливістю до шуму, сильним страхом, втратою почуття реальності дій, що відбуваються;

— тяжкого ступеня — характеризуються порушеннями слуху, зору, координації рухів і психоруховими розладами від безглуздих вчинків до розвитку ступору.

Дата добавления: 2015-05-22