У військовому підрозділі (частині) у мирний час

ПСИХОЛОГІЧНА РОБОТА У ВІЙСЬКОВОМУ ПІДРОЗДІЛІ (ЧАСТИНІ) В МИРНИЙ ЧАС

Тема 16

Питання:

1. Зміст і завдання психологічної роботи у військовому підрозділі (частині) у мирний час

2. Основні форми психологічної роботи

3. Місце командира і його заступника з виховної роботи (психолога) в організації і здійсненні психологічної роботи

4. Основні обов’язки військових психологів і органів виховної роботи

5. Окремі аспекти вивчення психологом особистості військовослужбовця і соціально-психологічних явищ у військових підрозділах

5.1. Рекомендації щодо виявлення осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості

5.2.Картка соціально-психічних якостей особистості воїна

6. Завдання і зміст психологічного відбору

6.1. Психологічний відбір і психофізіологічне обстеження

6.2. Формування батареї тестів при професійному відборі

*******************

Матеріал, який був викладений у попередніх темах, свідчить про те, що вітчизняний і іноземний досвід досягнення перемоги у війнах і воєнних конфліктах обумовлює, а сучасні вимоги до ефективного функціонування Збройних сил України як у мирний, так і в воєнний час потребують всебічного психологічного забезпечення їхньої життєдіяльності.

Питання 1. Зміст і завдання психологічної роботи

Нормативно проблема психологічного забезпечення була піднята і поставлена на рівень державної справи у Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України. Окремі її аспекти під час ведення бойових дій були уточнені у Концепції мораль­но-психологічного забезпечення підготовки і ведення операцій (бойових дій) Збройних сил України (затверджена наказом міністра оборони України № 142 від 05.05.1999 p.). Це обумовило впровадження відповідних посад психологів у підрозділах, частинах, з'єднаннях та вищих військових ланках управління.

Первинні посади психологів за проваджені в лінійному і окремому батальйонах та відповідних їм підрозділах, відділеннях виховної роботи полків (бригад). Передбачено також те, що посади заступників командирів частин з виховної роботи і вище займають фахівці у галузі соціальної психології.

Науково-методичне керівництво та координацію їхньої діяльності здійснює Головне управління виховної роботи Міністерства оборони України.

Все це сприяло запровадженню нових психологічних спеціальностей і спеціалізацій у ВВНЗ.

Навчання військових фахівців за спеціалізацією «Психологічна робота у військах (військових силах)» відбувається у Національній академії оборони України, а підготовка офіцерІв-психологів первинної ланки за спеціальністю «Психологія» — у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Випускники цих ВВНЗ служать у структурах виховної роботи Збройних сил України, займаються організацією і здійсненням психологічної роботи у підрозділах і частинах задля:

1) психологічного підтримання високої бойової й мобілізаційної готовності військ, ефективного бойового чергування, оптимальної бойової і оперативної підготовки, підтримання серед особового складу високої свідомої військової дисципліни;

2) психологічного впливу на особистість воїна і особовий склад
підрозділів (частин) для підвищення ефективності їхньої
професійної діяльності, збереження психічного здоров'я
особового складу та надання йому своєчасної психологічної допомоги;

3) організації і надання спеціальної психологічної допомоги
військовослужбовцям, у яких існують певні особистісні,
психічні та інші проблеми, має місце девіантна поведінка
тощо.

Психологічна робота —- це система психологічних заходів, що організуються І провадяться в інтересах ефективного забезпечення життєдіяльності військ, формування і підтримання психічної стійкості особового складу, збереження психічного здоров'я військовослужбовців та членів їхніх родин і цивільного персоналу, надання спеціальної психологічної допомоги особам, які мають певні особистісні, психічні та інші проблеми і схильні до девіантної поведінки, здійснення психологічної освіти особового складу і цивільного персоналу Збройних сил України.

Психологічна робота є складником морально-психологічного забезпечення (МПЗ) різних видів життєдіяльності військ, а також представляє окремий напрям роботи посадових осіб, що безпосередньо відповідають за навчання, виховання, морально-психічний стан (МПС), інди­відуально-виховну роботу з підлеглими — начальників і командирів.

Отже, основними проблемами у руслі особистісно-діяльнісного під­ходу військової психології, розв'язання яких має здійснюватися у військових підрозділах і частинах, є такі:

Особистісні проблеми — це певні труднощі, що мають негативний вплив на особистісний розвиток військовослужбовця та його самоактуалізацію в умовах військово-професійної діяльності, погіршують його моральне І психічне здоров'я, пригнічують моральний та психічний стан, самовідчуття, знижують потенційні бойові, Інтелектуальні, емоцій-но-вольовІ та інші можливості, підштовхують певним чином до девіантної поведінки та ін.

Насамперед, це труднощі у соціально-психологічній, психічній, військо­во-професійній та інших видах адаптації особистості воїна до військового середовища та специфічних умов військово-професійної діяльності, певні розлади її психіки та духовної сфери, наприклад, внаслідок участі воїна в бойових діях, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та дій в інших екстремальних обставинах. їхній вияв знаходить свое вираження у конфліктах і конфліктних ситуаціях військовослужбовця з соціальним оточенням, в різних формах девіантної поведінки (як наслідок внутрішньоособистісного конфлікту), а в змістовому відношенні — у почутті тривожності, розгубленості, безвихідності, невпевненості, втрати ціннісних орієнтацій та смислу життя, деперсоналізації, комфортності тощо.

Колективно-групові проблеми — це труднощі, які негативно впливають на бойову згуртованість особового складу підрозділу, мають деструктивний вплив на морально-психологічний клімат, знижують його морально-психічний стан, деструктивно впливають на поведінку своїх членів тощо.

До них належать різні види порушень і деформацій внутрішньо колективних взаємин (ціннісних, моральних, службових, діяльнІсних, особистісних тощо), розлад або відсутність загальних суспільно усталених позитивних спільних цінностей особового складу, які знаходять свій вияв у міжособистісних і внутрішньоособистісних конфліктах, в різних формах соціально-психологічної, психічної й фізіологічної несумісності членів підрозділу, в існуванні у ньому мікрогруп негативного спрямування тощо.

Діяльнісні проблеми — це труднощі, характерні для службової, бойової, навчально-бойової і навчально-пізнавальної діяльності воїнів через невідповідність певних їхніх духовних, індивідуально-психічних та інших якостей об'єктивним вимогам військової служби, бойової підготовки, військової спеціальності, навчально-бойової діяльності. Вияв цих проблем знаходить своє місце у зниженні ефективності військово-професійної діяльності воїна, його неуспішності в бойовій і гуманітарній підготовці, негативних вчинках і злочинному недбальстві під час виконання службових і навчально-бойових завдань.

Ці проблеми визначають зміст і завдання психологічної роботи, її основні напрями, а також функціональні обов'язки офіцерів структур виховної роботи, які обіймають відповідні посади психологів і соціальних психологів у військах. Вони виконують такі завдання психологічної роботи у військовому підрозділі (частині):

— дослідження індивідуально-психічних якостей особистості

воїна, соціально-психологічних процесів і явищ у військових підрозділах, малих соціальних групах, прогнозування і проектування їх розвитку;

—психологічна експертиза професійної придатності військовослужбовців і молодого поповнення з метою раціонального розподілу їх за спеціальностями, посадами і підрозділами;

—психологічний аналіз бойової, навчально-бойової, службової і повсякденної діяльності особового складу та навчально-виховного процесу у військових підрозділах і частинах,
відпрацювання рекомендацій щодо їх оптимізації та підвищення ефективності;

—психологічне насичення заходів бойової та мобілізаційної
готовності, виконання навчальних і навчально-бойових завдань, бойового чергування (бойової служби), вартової і внутрішньої служб особового складу та їх психологічне супроводження;

—управління динамікою розвитку малих соціальних груп у
військовому середовищі, поступове їх доведення до рівня
військових колективів;

—управління різними соціально-психологічними процесами
і явищами у військових підрозділах, насичення їх позитивним змістом;

—формування і підтримання здорового соціально-психологічного клімату (СПК) у військових підрозділах;

—Профілактика соціально-психологічних, особистісних, психічних та інших детермінант і передумов порушення особовим складом військової дисципліни та правил і норм військових статутів, воїнського етикету;

—надання психологічної допомоги військовослужбовцям,
членам їхніх родин, підвищення рівня їхньої психологічної
освіченості;

—здійснення профілактичної психологічної роботи з різними категоріями військовослужбовців;

—створення атмосфери психічної захищеності воїнів у військовому підрозділі;

—озброєння воїнів та членів їхніх родин ефективними прийомами і методиками надання самому собі та іншим психологічної допомоги;

—реабілітаційна робота з вошами, які скоїли певні порушення військової дисципліни, мали девіантну поведінку, мають
особистісні проблеми тощо;

—протидія негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад тощо.

Аналіз психологічної роботи в частині (підрозділі) доцільно провадити в єдності з аналізом діяльності керівництва військовою частиною (підрозділом), бо, по-перше, зміст цієї діяльності заторкує взаємодію начальника і підлеглих, по-друге, переважна більшість цих психологічних заходів відбувається, як правило, у процесі здійснення загальних заходів бойової й мобілізаційної готовності, бойової підготовки, бойового чергування, вартової і внутрішньої служб та інших видів діяльності особового складу. Різниця полягає лише в тому, що під керівництвом мається на увазі управління поведінкою та діяльністю підлеглих у бойовій, навчально-бойовій і повсякденній обстановці, а під психологічною роботою — управління психічними процесами, властивостями, утвореннями та станами особистості військовослужбовця і різними соціально-психологічними процесами та явищами у військових підрозділах у процесі здійснення цих видів діяльності.

Рішення вищезазначених психологічних проблем здійснюється командиром і його заступником з виховної роботи так само, як і в сфері керівництва. Але безпосередніми організаторами психологічної роботи у військових підрозділах і частинах є заступники з виховної роботи, а безпосередньо за її стан, наукове забезпечення і результативність, за якість, обґрунтованість і надійність психологічних висновків і рекомендацій відповідають офІцери-психологи (докладніше див. підрозділ 16.4.). Окрім загальних психологічних заходів, вони провадять спеціальні заходи, яких не можуть організувати й впровадити інші посадові особи, бо вони виступають суб'єктами психологічної роботи. До них також належать штаби, працівники медичної служби, колективи військових підрозділів, суспільні організації, від узгодженості дій яких у цілому залежить ефективність цієї роботи.

Стисло схарактеризуємо зміст їхньої діяльності.

Командири (начальники) відповідають за керівництво і організацію психологічної роботи у підлеглих їм підрозділах і частинах. Зрозуміло, командири відповідають за всі напрями діяльності особового складу. Але щодо психологічної роботи вони ставлять завдання підлеглим посадовим особам, а стосовно її організації і проведення особисто беруть участь у цій роботі і контролюють якість їх виконання.

Згідно ЗІ ст. 59. Статуту внутрішньої служби Збройних сил України кожен командир (начальник) зобов'язаний знати ділові, морально-психічні якості безпосередньо підпорядкованих йому військовослужбовців.

Дата добавления: 2015-05-22