Питання 2. Основні форми психологічної роботи

Штаби спільно з органами виховної роботи забезпечують єдність планування і узгодженість провадження заходів психологічної роботи, вносять пропозиції щодо її поліпшення, зміцнення МПС особового складу та беруть участь у їх реалізації.

Працівники медичної служби у взаємодії з командирами і посадовими особами органів виховної роботи здійснюють заходи психогігієни і

психопрофілактики з метою створення оптимальних умов для збереження психічного здоров'я особового складу, попередження психічних відхилень і раннього виявлення військовослужбовців, які мають нервово-психічну нестійкість (НПН) і певні психічні захворювання.

А військові колективи і суспільні організації завжди мали і мають суттєвий вплив на своїх членів, реалізуючи щодо них такі свої функції, як ціннісно-орієнтаційна, адаптаційна, організаційна, профілактична, коригувальна та емоційного розвантаження.

Отже, можна зробити висновок про те, що головним змістом психологічної роботи в підрозділі (частині) є психологічне дослідження об'єкта впливу (окремий воїн, група воїнів, військовий підрозділ, військова частина, різні види бойової, навчально-бойової та Інші специфічні різновиди діяльності особового складу) і обґрунтоване оптимальне психологічне управління ним на основі розроблених у процесі досліджень психологічних рекомендацій. При цьому залежно від об'єкта, на дослідження та оптимізацію життєдіяльності якого спрямована психологічна робота, вона може здійснюватися на таких рівнях:

— особистості окремого військовослужбовця;

— психології окремого військового колективу (підрозділу);

Психологічне дослідження об'єкта психологічного впливу передбачає наукове вивчення, опис, пояснення і прогнозування різноманітних психічних виявів особистості окремого воїна і соціально-психологічних процесів, явищ і станів військових колективів як різновидів малих соціальних груп на основі певної інформації, що отримується за допомогою соціально-психологічних і психологічних методик і методів дослідження (вони розкривалися у темах 7 і 9 цього підручника). Результатом цієї діяльності є психологічний діагноз, який передбачає опис актуального і передбачуваного стану об'єкта дослідження, а також з’ясування заходів, які пропонуються для ефективного управлінського впливу на нього.

Психологічне управління передбачає оптимізацію існуючих умов життєдіяльності, бойової та Інших видів діяльності особового складу із врахуванням всіх його психологічних характеристик на основі втілення практичних рекомендацій, що були отримані у процесі психологічних досліджень, і надання безпосередньої психологічної допомоги. Воно може бути прямим, що включає спеціальні психологічні методи та методики впливу на особистість, колектив, і опосередкованим, яке здійснюється через зміну умов життєдіяльності військового колективу, настанов військовослужбовців, технології І режиму їхньої діяльності.

Ефективність психологічної роботи, безперечно, залежить від конкретного визначення основних її напрямів і оптимального застосування різних форм такої роботи.

Реалізація основних завдань психологічної роботи та ефективне їх розв'язання залежить від основних форм цієї роботи, до яких, насамперед, належать: психодіагностика; психопрофілактика і психогігієна; психологічне консультування і освіта; психотерапія і психореабіліта ція. Кожна з цих форм має свої особливості, зміст, специфіку і технологію.

Психодіагностика — комплекс заходів, які провадяться у військовому підрозділі (військовій частині) щодо виявлення, виміру, оцінки й опису індивідуально-психічних якостей особистості воїна. Вона провадиться з метою:

—прогнозу розвитку особистості воїна та її окремих виявів і
рис;

—пошуку найефективніших форм роботи з воїном;

—розроблення конкретних рекомендацій для воїна іпосадових осіб щодо оптимізації наявних форм, методів і засобів навчання й виховання особового складу, режиму його життєдіяльності, якісного виконання ним бойових та інших завдань,

Вона може розглядатися як відносно самостійний вид діяльності, так і як один із етапів розв'язання конкретного дослідного завдання. У зв'язку з цим, основними типовими психодіагностичними ситуаціями є обставини, які, як правило, пов'язані з:

—заходами професійно-психологічного відбору і розподілу воїнів за посадами, військовими спеціальностями та підрозділами, коли необхідно оцінити ступінь професійної придатності кожного з них;

—добровільним зверненням військовослужбовців (членів їхніх родин, працівників Збройних сил України) з певною психічною проблемою (ускладненням), визначенням її причин і спільним опрацюванням шляхів подолання і розв’язання;

—атестуванням посадових осіб (спеціалістів), коли виявляються й оцінюються їхні індивідуально-психічні якості на відповідність певній посаді (спеціальності) або можливості навчання у ВНЗ;

—виявленням внутрішніх психічних та інших детермінант, які сприяють скоєнню антисоціальних вчинків, злочинів, провин та інших видів девіантної поведінки конкретним воїном (ці ситуації можуть діагностуватися психологом як самостійно, так і за дорученням командування);

—необхідністю дослідження наявних форм, методів і засобів бойової і психологічної підготовки задля підвищення ефективності військової діяльності і збереження психічного здоров'я військовослужбовців тощо.

Отримані психодіагностичні дані можуть використовуватися:

—психологами у військовому підрозділі й частині;

—іншими посадовими особами військового підрозділу і частини з метою оптимізації управлінської діяльності, поліпшення виховної роботи, підвищення ефективності бойової та інших видів діяльності особового складу;

—іншими людьми (наприклад, родичами конкретного воїна);

—особисто досліджуваними у процесі їхнього самопізнання, саморозвитку, самокорекції і самоактуалізації.

Для отримання даних щодо індивідуально-психічних якостей особистості воїна можуть використовуватися різноманітні тести, обіжники, анкети, проективні й психофізіологічні методики, а також загальні методи психологічної науки (бесіда, спостереження, інтерв'ю, контент-аналіз). Найголовніша вимога до цих методик— це їх стандартність, надійність І валідність.

Психопрофілактика і психогігієна — це система психологічних, соціально-психологічних, психотерапевтичних (як правило, це заходи медичної психології) і організаційних заходів, що спрямовані на попередження таких негативних проблем, як порушення психічного здоров’я воїна, міжособистісні конфлікти у військових підрозділах, девіантна поведінка, труднощі адаптації тощо, і на збереження духовного, нервово-психічного І психосоматичного здоров'я воїна, створення йому оптимальних умов для життєдіяльностіу військовому середовищі та в екстремальних умовах військової діяльності.

Крім того, це ще й робота зі здоровими воїнами для надання їм спеціалізованої допомоги з метою попередження нервово-психічних і психосоматичних захворювань, а також для полегшення гострих психотравматичних реакцій. Психопрофілактика і психогігієна передбачають:

—виявлення та облік воїнів «груші ризику» та здійснення з
ними психологічно обґрунтованої, переважно профілактичної роботи;

—організацію роботи Центрівпсихологічної та юридичної

- навчання воїнів прийомам саморегуляції власнихемоцій-но-вольвих станів ) спеціалізованим методикам мобілізації емоцій и о-вольової сфери до діяльності в екстремальних

умовах, самовідновлення психофізіологічних ресурсів;

—підготовку навчально-методичних і методичних рекомендацій щодо психологічної роботи у військовому середовищі;

—обґрунтування і пропаганда психологічного мінімуму знань,
навичок і вмінь для військовослужбовців різних категорій;

—психогігієнічну оцінку комфортності бойового і навчального середовища, аналіз режиму бойової діяльності та відпочинку особового складу, обґрунтування психологічних
рекомендацій для командирів і вихователів з метою оптимі-
зації та забезпечення їх ефективності;

—організацію спеціальних заходів психологічного розвантаження для окремих категорій особового складу і військових підрозділів;

—прийом психологом воїнів під час медичної їх диспансеризації;

—допомогу родинам військовослужбовців у подоланні кризових ситуацій у родинному житті, цілеспрямовану роботу з молодими родинами офіцерів, прапорщиків і військовослужбовців за контрактом щодо формування культури родинного життя тощо.

Психологічне консультування й освіта — це форма роботи психолога, яка передбачає з'ясування воїну (члену його родини) його особистісних та інших проблем, які його обсідають в особистому житті, професійній діяльності й у спілкуванні з іншими воїнами, допомогу йому в їх усвідомленні, зняття у нього психічного напруження, підвищення компетентності та надання допомоги щодо ухвалення оптимального рішення щодо їх подолання, а також формування соціально доцільної поведінки.

Психологічно орієнтована бесіда-консультація відрізняється від звичайної індивідуальної або групової бесіди наявністю психодіагностичного компонента, а також націленістю на глибший психологічний аналіз конкретної ситуації, яка для воїна або члена його родини має особистісний смисл і здійснює на них психотравмувальний вплив. Така консультація може відбутися за ініціативою як психолога, так і конкретного воїна, якому потрібна кваліфікована консультація психолога. Його можна також провадити шляхом організації листування або телефонівдовіри в межах військової частини.

Психологічна освіта спрямована насамперед на формування у військовослужбовців знань основних закономірностей функціонування й розвитку їхньої психіки, механізмів виникнення негативних психічних станів, формування і вдосконалення навичок І вмінь управлінської ДІЯЛЬНОСТІ, а також на оволодіння простими і водночас ефективними методиками психічної саморегуляції, організації оптимальних форм взаємодії із соціальним оточенням.

Психологічна освіта реалізується у системі гуманітарної та командирської підготовки, а також під час бесід, лекцій, здійснення тренінгів, групового психологічного консультування, заходів культурно-виховної і просвітницької роботи тощо.

Психотерапія і психореабілітаиія — це такі форми психологічної роботи, які спрямовані на відновлення, вдосконалення І загартування духовної, психічної та фізичної сфер військовослужбовців (членів їхніх родин), їхнє особисте зростання, налагодження гармонійних взаємин із соціальним оточенням, послаблення дії психотравмувальних факторів, формування необхідних для військової служби якостей, оптимізацію морально-психологічного клімату у військових колективах.

У вузькому значенні поняття «психотерапія» означає лікування пацієнта за допомогою психологічних методів, засобів і форм впливу на нього, у широкому значенні — це надання психологічної допомоги здоровим пацієнтам у ситуаціях різного роду психологічних ускладнень, а також з метою поліпшення якості його життя. Відповідно, у психотерапії розрізняють медичний напрям, що охоплює лікування у медичних установах нервово-психічних, психосоматичних хвороб і розладів особистості воїна, і немедичний, який скерований на здорового воїна і спрямований на подолання його особистісних труднощів, допомогу в особистісному розвитку та само актуалізації.

Психотерапія здійснюється комплексним лікувальним вербальним і невербальним впливом на підсвідомість, свідомість, емоції, почуття, переконання воїна, коли він має певні психічні, нервові і психосоматичні захворювання. Цей вплив може бути спрямований не тільки на конкретного воїна, а й на інших, на соціальне оточення та життя в цілому. Адже психотерапевтична допомога може мати дві основні форми — індивідуальну (ґрунтується на індивідуальному консультуванні) і групову (базується на різних видах дискусій, ігор).

Відрізняють психотерапію клінічну (основні методи; гіпноз, автогенне тренування, навіювання, раціональна терапія) та особистісну (може бути індивідуальною і груповою).

Психореабілітація — це система медикопсихологічних, педагогічних і соціальних заходів, спрямованих на відбудову, корекцію або компенсацію порушених психічних функцій, станів, особистісного і соціального статусу хворого, а також тих осіб, які отримали психічну травму в результаті різної зміни соціальних відношень, умов життєдіяльності та in. Вона використовує форми і методи психотерапії та характеризується як діяльність, спрямована на відбудову психічних функцій і особистісного статусу особистості людини, у нашому випадку, як правило, військовослужбовця.

У вітчизняній медичній психології основними принципами психореабілітації є партнерство, різноплановість зусиль, єдність психосоціальних і біологічних методів впливу, ступневість.

Таким чином, перелічені форми створюють систему, яка забезпечує оптимальне вирішення завдань ефективної життєдіяльності особистості військовослужбовця в інтересах його змістовної військової діяльності і збереження духовного, психічного і фізичного здоров'я.

Питання 3. Місце командира і його заступника з виховної роботи (психолога) в організації і здійсненні психологічної роботи

У вирішенні завдань психологічної роботи беруть участь різні суб’єкти, кожен з яких виконує свої специфічні функції. Разом з тим ефективність цієї роботи забезпечується лише спільними, скоординованими зусиллями всіх її суб'єктів.

Це зумовлює необхідність поєднання двох рівнів організації і здійснення заходів психологічної роботи:

перший — рівень застосування методів і технологій спеціального психологічного дослідження та впливу, які здійснюються кваліфікованими спеціалістами;

другий — рівень заходів, які реалізуються посадовими особами в рамках організаторської, навчально-бойової, виховної роботи на підставі врахування інформації, отриманої від психологів-фахівців.

Таким чином, особливого значення набуває проблема взаємодії заступників командирів з виховної роботи (психолога) з командирами, які згідно зі Статутом внутрішньої служби Збройних сил України відповідають за виховання і навчання підлеглого особового складу (табл. 16-1). Адже слід спеціально акцентувати увагу на особливості взаємодії командира і його заступника з виховної роботи (психолога), яка обумовлена необхідністю «руху» між ними інформації психологічного характеру задля якісного виконання поставленого завдання та збереження при цьому психічного здоров'я військовослужбовців. Успіх психологічної роботи визначатиметься бажанням командира використовувати цю інформацію в інтересах справ та його вмінням її кваліфіковано застосувати. Кожному із них слід пам'ятати, що ця інформація є інформацією особливого характеру, бо вона стосується конкретної людини, її життя і здоров'я, долі і життєвих перспектив, внутрішнього світу. Тому невміле або неетичне її використання може заподіяти більше шкоди,

Табл. 16-1. Специфіка взаємодії командира і заступника з виховної роботи (психолога)

Дії командира	Дії заступника з виховної роботи (психолога)
І. Пізнавальний етап
—з'ясування отриманого завдання; — збір об'єктивної інформації про об'єкт, його оцінювання і прогнозування подальшого розвитку; —формування бажаної концептуальної моделі стану об'єкта; —виявлення методів, форм і технологій впливу на об'єкт з метою виконання отриманого завдання	надає командиру необхідну інформацію про: — психологічні фактори, які впливають на виконання поставленого завдання; — морально-психічний стан особового складу, ступеня його психічної готовності і стійкості до виконання завдання; — стан, особливості й можливості психологічного забезпечення виконання завдання
2. Етап ухвалення рішення
— вибір перспективних і поточних цілей, основного напряму дій; —- визначення плану і технології діяльності підлеглих щодо виконання завдання; —визначення оптимальних умов і термінів їх виконання; — вибір ефективних засобів, прийомів і методів діяльності	дає рекомендації і пропозиції щодо: — раціонального розподілу і використання воїнів у процесі виконання завдання; — способів впливу на мікро групи, окремі категорії особового складу в інтересах виконання завдання; — змісту та особливостей психологічної підготовки до виконання завдання та його психологічного супроводження
3. Етап організації виконання рішення
—доведення службових завдань, розподіл функцій підлеглих у процесі виконання завдання; — стимулювання діяльності підлеглих; — узгодження і координація дій, підтримання всіх форм дисципліни, здійснення поточного контролю за виконанням завдання; — забезпечення необхідних умов діяльності; — розвиток професійно важливих якостей, підтримання оптимальних міжособистісних взаємин	в інтересах розв'язання завдання надає методичну допомогу посадовим особам, а також особисто організує і провадить такі заходи психологічної роботи: -— психодіагностику та експертизу; — психологічне консультування; — психологічну освіту і навчання; — психотерапію,психокорекцію і психореабілітацію
4. Етап оцінки результату
—- оцінка відповідності отриманого результату цілям і нормативним вимогам; — оцінка діяльності підлеглих	— оцінка дієвості заходів психологічного забезпечення та участі різних посадовихосіб у їх здійсненні

ніж користі. Ця обставина має орієнтувати всіх суб'єктів психологічної роботи на дотримання етичних норм діяльності, бо психологічна діяльність — це одна найвідповідальніших професій, де необхідно неухильно дотримуватися норм професійної етики.

Згідно з «Етичним кодексом психолога» (ухваленим на І установчому з'їзді психологів України 18 грудня 1990 р.) офіцери як суб'єкти психологічної роботи мають;

—забезпечувати конфіденційність психологічної інформації,
яка стосується клієнта, не допускати її оприлюднення;

—вміти зберігати довіру підлеглих, правильно орієнтуватися
у внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктах;

—не застосовувати таких психологічних технологій, які можуть заподіяти шкоду психіці клієнта;

—не застосовувати адміністративних заходів щодо військовослужбовця на основі отриманої про нього психологічної інформації без її всебічного і ретельного аналізу;

—поважати особисту гідність і недоторканність особистост і кожної людини (найповніше відображені у Загальній декларації прав людини);

—не примушувати військовослужбовців проходити психічне
обстеження або брати участь у корекції їхнього життєвого
стилю, особистісних і індивідуальних рис, поведінки без
їхньої добровільної згоди на це проходження;

—провідним правилом роботи суб'єктів психологічної роботи має бути принцип «не зашкодь».