Регуляція рухів образом

Порівняно недавно стало зрозумілим, що проблема виникнення чутливості, відчуттів, образу, душі - світової загадки - може бути розв'язана шляхом вивчення живого руху людини. Таким шляхом можна розв'язати і проблему мислення - теж у живому русі людини.

Відчуття, сприйняття, уявлення, образ, ідея, інформація та інші назви відображеного змісту в людині самі собою ні про що не говорять. Усі ці феномени є не що інше, як продукти одного і того самого - живого руху людини і роботи душі.

Тому душа - це образ світу, який ми розбудовуємо в собі (або вигадуємо), щоб: 1) жити із задоволенням, 2) уникати страждань і 3) привести свій світ до стану комфорту.

Наша душа не розташована у просторі нашого тіла. Вас це повинно було переконати (принаймні, підштовхнути, щоб замислитися), що душа охоплює величезну територію в часі і просторі. Територію, освоєну щупальцями (за І. М. Сєченовим) - мисленням, почуттями, уявою, діями, які живить енергія - здатність до дії.

У кожному з нас живе незліченна кількість образів: вони не лише зберігаються у пам'яті з написом "до запитання", а й, найголовніше -виконують функції регуляторів рухів, дій, поведінки.

Зупинимося лише на: 1) образі ситуації, 2) образі пам'яті, 3) образі уяви.

Образ ситуації виникає в безпосередньому контакті з довкіллям, яким треба оволодіти. Образ нам 'яті - відтворення минулих вражень із засіків пам'яті у предметну дію. А третій - образ уяви - це продукт перебудови образів для створення нових рухів, відповідних наявній ситуації.

Психомоторна дія - джерело зародження елементів власної думки. І тому психомоторна дія - перша школа мислення. Чому ми на цьому особливо наголошуємо? Адже можна користуватися і чужими думками, діяти за чужими схемами, інструкціями, вказівками - і жити із задоволенням. Але треба вчитися самостійно мислити.

Людина, яка навчилася мислити ще в дитинстві, пройшла добру школу мислення в психомоториці, вміє не лише засвоювати власний і чужий досвід, а робить усе набагато краще, ніж звичайні споживачі; може власні думки продуктивно втілювати у свою справу.

Вона творець, бо навчилася:

1) слухати себе: зосереджувати увагу на явищах у собі і поза со
бою, створювати власну картину світу і себе в ній;

2) розуміти себе: спостерігати і аналізувати факти внутрішнього і
зовнішнього світу, порівнювати їх між собою і робити висновки - ство
рювати думки;

3) приймати рішення: узагальнювати результати аналізу і порів
нянь, дошукуватися причин тих чи інших явищ - і діяти так, а не інакше.

Порядок цих операцій не випадковий. Він продиктований логікою мислення і технологією створення думки. Пізнанням і самовиявом людини.

Особливий наголос на створенні власної думки ми робимо тому, що тут ідеться про механізм психомоторики і важливо не пропустити момент, коли він може природно розвиватися.

Механізм психомоторики розвивається двома шляхами:

1) роботою над собою через розвиток психомоторних дій, в яких
зміцнюються пізнавальні, моральні та естетичні почуття, що набува
ють активної форми ще в дитинстві;

2) роботою з матеріалами культури людства і розв'язанням задач,
в яких на розумові операції припадає не лише відтворення набутого, а
й створення того, чого ще не існувало, нового і самодостатнього.

Доцільно побудована робота розвиває механізми психомоторики. А творчість, як ви добре знаєте, видимих меж не має.

А що ми пізнаємо в собі?

Почування, почуття і образи? Свій внутрішній світ шляхом самозаглиблення в нього і самоаналізу?

Почування, почуття, образи і думки - відображення довкілля. Отже, пізнаючи себе, пізнаєте і довкілля завдяки відображенню, яке створюєте в собі.

Мета відображення - точність відображеного. А мета творчості - оригінальність, самодостатність створеного предмета або від-

'478

Дата добавления: 2015-05-22