Розкрийте суть антропологічного та етико-соціального вчення Аквіната

Ф. Аквінський про душу

У своїй антропології Фома Аквінський виходить з уявлення про людського індивіда як особистісну єдність душі і життєтворного нею тіла. Душа нематеріальна, самодостатня і самосуща, або субстанціальна. Але сама по собі вона не є повноцінною людиною і досягає завершення лише через тіло. Цю ідею Фома захищає перед платонівсько-августиніанським спірітуалізмом, який нерідко ігнорував значущість тіла, та перед своїм головним опонентом — аверроїстським монопсихізмом в особі Сігера Брабантського, який, як ми знаємо, заперечував сутнісну реальність особистої душі індивіда і вчив про єдину безособову інтелектуальну душу в усіх мислячих істотах. Фома підкреслює, що тіло бере участь і в чисто духовній діяльності людини, певною мірою визначаючи останню. Лише дві потенції душі (правда, найбільш благородні — мислення і воління) зберігаються в душі, яка розлучилася з тілом. Реалізація ж усіх інших душевних потенцій неможлива поза тілом.

Аквінат також вважав, що безтілесна душа твориться Богом для даного індивідуального тіла і завжди співрозмірна з ним. Але людська душа не втрачає своєї індивідуальності й після смерті свого конкретного тіла, яке вона оживляє. Це відбувається завдячуючи Богові, який зберігає її індивідуальну суть (здатність мислити і воліти) в стані безтілесності.

Проте безтілесне існування душі, за Фомою, не є повноцінним, оскільки повна субстанція людини вимагає єдності душі й тіла. Відновлюється ця єдність у Судний день, коли безтілесна душа з'єднується зі своїм воскреслим тілом. Так Фома Аквінський обґрунтовує один з найважливіших догматів християнства — догмат воскресіння во плоті.

Антропологія Фоми Аквінського має персоналістський характер. Особа (персона) для нього є "найбільш благородне у всій розумній природі" ("Сума теології"). Головними здатностями особи є мислення і воля. Розглядаючи співвідношення між мисленням (інтелектом) і велінням, Аквінат стверджує примат інтелекту над волею.

Передумовою моральної поведінки особи Фома вважає свободу волі — свободу вибору між добром і злом. Добро пов'язане з Божественною благодаттю, благом. Зло — менш довершене благо, яке допускається Богом заради того, щоб у світі здійснились усі ступені довершеності. Конечна мета людини і сенс її життя полягають у пізнанні, спогляданні і любові до Бога. Шлях до цієї мети переповнений випробуваннями, розум веде людину до морального порядку, який втілює божественний закон; розум показує, як потрібно себе вести, щоб досягти вічного блаженства і щастя. Засобами їх досягнення, за Фомою Аквінським, є як традиційні грецькі чесноти — мудрість, відвага, поміркованість, справедливість, так і "надприродні" — віра, надія, любов.

Дата добавления: 2015-05-22