По-друге,

По-перше,

Людей.

Збуту.

На той час важливу роль у боротьбі за політичне й економічне

панування у світі відіграла наявність чи відсутність колоніальних володінь.

До початку 20 ст. поділ світу між великими державами в основному був

заверешений. Колоніальні імперії створили головним чином Англія та Франція,

натомність у Німеччині, США ті Японії бракувало колоніальних володінь.

Намагання переділити колонії і сфери впливу було однією з головних причин

першої світової війни.

Другою причиною війни був той факт, що на початку 20 ст. розвиток

науково-технічного прогресу привів до появи нових, більш могутніх засобів

винищення людей. Почалася гонка oзброєнь, на якій наживалися військові

монополії. Одночасно відбувалася мілітарізація свідомості величезних мас

Існувала можливість владнати конфлікт мирним шляхом, об"єднавши

зусилля Росії, Англії, Франції. Але аналіз міжнародної ситуації напередодні

війни свідчить, що це не так.

поділ Європи на два ворогуючі блоки держав-Антанту і Троїстий союз- вже

означав неминучість великої європейської війни.

намітилися головні цілі протиборствуючих сторін і відповідно розроблялися

плани ведення війни.

По-третє,

в усіх країнах Європи нечуваного розмаху досягла гонка озброєнь, зростала

чисельність армій.

У липні 1913 р. німецький Рейхстаг затвердив закон про збільшення

армії в мирний час на 136 тис. осіб, а на початок війни чисельність

сухопутної німецької армії досягла 800 тис. осіб. У 1912 р. в Австро-

Угорщині було прийнято новий військовий закон, який передбачав збільшення

рекрутського набору до 200 тис. осіб і додаткові асигнування на збройні

сили. У серпні 1913 року французький уряд ухвалив закон про подовження

терміну служби з 2 до 3 років і зниження призовного віку з 21 до 20 років,

що дало змогу довести чисельність армії майже до 900 тис. осіб.

Найчисельнішою була російська армія. Якщо в 1912 р. вона становила 1 млн.

400 тис. осіб, то після прийняття у 1913р. "Великої програми щодо посилення

армії" мала збільшитися на 400 тис. осіб.

Перша світова війна була наслідком протиріч капіталізму на його

імперіалістичній стадії.

Стратегічні плани учасників війни.

У результаті нерівномірного економічного розвитку різних

капіталістичних країн, що посилився у період імперіалізму, змінилося

співвідношення сил в самій світовій системі капіталізму. Це стало причиною

гострого суперництва між великими капіталістичними країнами за політичне

панування у світі, за перерозподіл ринків сировини і збуту.

Суперечності насамперед виявилися між Німечинною з одного боку і

Велікобританією, Францією та Росією з іншого.

Плани ведення війни розроблялися з урахуванням головних цілей

протиборствуючих сторін.

Війна була несправедливою і загарбницькою для всіх держав воюючих

блоків, кожна з яких переслідувала виключно свої цілі, намагаючись досягти

їх за рахунок сусідів.

Німеччина прагнула покласти край пануванню Британії на морі, захопивши

її колонії, промислово розвинені райони північно-східної Франції,

відторгнути від Росії Прибалтику, Донську область, Крим, Кавказ. Планувала

захопити велику територію в Європі та Африці, Бельгію, Марокко, Конго,

Єгипту, закріпити своє становище в Туреччині й на Близькому Сході. Берлін

прагнув створити союз європейських держав на чолі з Німеччиною.

Виношувалися плани проникнення німецького капіталу в Китай.

Правлячі кола Великобританії хотіли зберегти свої колонії та панування

на морі, відібрати у Туреччини багаті нафтаю Месопотамію і частину

Аравійського півострова. Англія намагалася підірвати економічну могутність

Німеччини, знищити її як суперника в торгівлі, посилити вплив на Близькому

Сході.

Франція розраховувала повернути собі Ельзас та Лотарінію, приєднати

лівий берег Рейна й Саарський вугільний басейн.

Австро-Угорщина винотувала експансіоністські плани щодо Росії та

балканських країн-Сербії, Боснії, Герцеговини.

США до війни не підтримували жодного з європейських угруповань, але,

безперечно, не були байдужими до європейської політики. Вступивши у 1918 р.

у війну на боці Антанти, США забезпечили її перемогу в боротьбі з країнами

німецького блоку.

США намагалися поширити свій вплив на весь американський континент і

посилити проникнення в Китай, де велику активність проявляла Японія

Внутрішє становище у воюючих країнах.

Війна вимагала від воюючих держав мобілізації усіх людських,

сировинних, матеріальних і продовольчих ресурсів. Чисельність армій двох

коаліцій досягла 70 млн. осіб. Для ефективної роботи промисловості й

створення військового виробництва у воюючих країнах запроваджувалося

державне регулювання економіки, було створено спеціальні органи військово-

економічні управління, або комітети. Вони здійснювали контроль за джерелами

фінансування народного господарства, розподіляли державні замовлення і

необхідні для їх використання сировину й обладнання, визначали обсяги

виробництва, види продукції, терміни її виготовлення й ціни.

Урядові комітети з сільського господарства визначали посівні плани,

вимагали від селян обов"язкових поставок зернових державі. Для

Дата добавления: 2015-05-22