Проблема конформізму і нонконформізму

Конформізмом називається усвідомлена соціальна поведінка людини, при якій вона, будучи під впливом (тиском) з боку інших людей і маючи власну думку з якому-небудь питання, відкрито її не заявляє й не відстоює, а з міркувань особистої вигоди приймає думку тих, хто чинить на неї вплив (тих людей, від яких у цей момент часу вона залежить).­

Зовнішня конформність –демонстративне прийняття точки зору групи з метою заслужити її схвальну оцінку, а можливо, ухилитись від негативних санкцій.

Внутрішня конформність – дійсне перетворення своїх поглядів як результат прийняття позицій оточення, що є більш обґрунто­ваною та об'єктивною.

Нонконформізм – прагнення діяти всупереч позиції більшості, за будь-яку ціну відстоюючи протилежні погляди

Закономірності прояву конформізму (С.Аш).

1. Якщо завдання, розв'язуване людиною, або питання, на яке їй необхідно було відповідати в присутності групи, виявлялися складними, то число конформних людей значно зростало (ними виявлялася абсолютна більшість членів групи).

2. Якщо членів групи, що відчували на собі груповий тиск, підтримував хоча б ще один член групи, то число конформних людей, навпаки, істотно зменшувалося.

3. Ступінь конформізму зростає, якщо завдання, розв'язуване людиною, є складним, а вона себе вважає некомпетентною.

4. Вплив групи на індивіда також залежить від її значимості для нього. Якщо це референтна група, то вона буде чинити на людину більш сильний тиск, і в такій групі вона буде поводитися більш конформно, чим в індиферентній групі.

5. Якщо людина залежить від відповідної групи (навіть у тому випадку, коли вона не є для нього референтної), то під її впливом вона буде схильною поводитися більш конформно, чим під впливом групи, від якої дана людина незалежна.

6. Якщо людину в групі ніхто не підтримує, то вона буде більш схильною до конформної поведінки, чим у тому випадку, якщо хтось її підтримує, причому чим більша “група підтримки”, тим менш конформно буде поводитися відповідний індивід.

7. Схильність до конформної поведінки також залежить від положення, яке займає ця людина в групі: чим вище її статус, тим менше вона буде схильна поводитися конформно, і навпаки.

8. У згуртованій групі сутужніше протистояти груповому тиску, чим у психологічно роз'єднаній групі. Це пояснюється тим, що згуртована група здатна чинити більш сильний тиск на людину, чим роз'єднана група. В останньої опір індивіда груповому тиску підтримується певною частиною групи, що разом з ним виступає проти тих, хто чинить відповідний психологічний тиск.

9. Зв'язок вивів конформізму з гендерними позиціями носить складний характер. Не можна стверджувати, що чоловіки або жінки більше схильні до конформізму, чим представники протилежної статі. Багато чого залежить від положення чоловіка й жінки у відповідному суспільстві, а також від змісту того питання, у відношенні якого виявляється конформна поведінка.

10. Схильність або не схильність поводитися конформно залежить від індивідуальних, особистісних особливостей людини. Люди із сильною волею менш схильні поводитися конформно, ніж люди зі слабкою волею. Те ж саме можна говорити про людей з високою самооцінкою, розвиненим інтелектом, високорозвиненим мотивом досягнення успіхів, влади: такі люди, швидше за все, будуть менш схильні до конформізму, ніж ті, у яких відповідні властивості є слаборозвиненими. Люди з так званими “сильними” рисами характеру будуть поводитися менш конформно, ніж люди зі слабким характером. Взагалі, схильними до конформізму є особистості, які більшою мірою піддаються психологічному впливу інших людей.

11. Тенденція конформної поведінки залежить також від культури. Є такі культури, в яких у дітей виховується безумовна слухняність, а серед дорослих людей культивується беззаперечне підпорядкування авторитетам. Зрозуміло, що середньостатистична людина в таких культурах буде більше схильною до конформізму, ніж людина, вихована в культурі, де цінуються самостійність і незалежність.

Дата добавления: 2015-05-22