Міфологія

Греція

14.

Яку роль відіграла міфологія та література в житті стародавніх греків та римлян. Охарактеризуйте найвідоміші літературні твори стародавньої Греції та Риму.

Література

Літературна творчість у Греції здавна існувала в усній формі, що підготувало появу перших літературних творів, видатних пам'яток світового епосу — "Іліади" й "Одіссеї" (IX—VIII ст. до н.е.), в яких великий Гомер розповідає про події Троянської війни. В літературі того часу поширені міфи про богів, героїв, наприклад про под­виги Геракла, а також розвивається лірична поезія Архілоха, Солона, Алкея, Сафо.

Формуються міста, а разом із ними розвивається й грецька література.Виникають нові жанри, що надалі впливатимуть на всю європейську літературу. Епоха архаїки подарувала світові багатьох талановитих поетів: Алкея, Сапфо, Анакреонта, Архілоха й багатьох інших. Класична епоха знайомить греків із драмою, у кожному місті виникають театри. З'являються драматурги: Есхіл, Софокл, Еврипід — трагіки, Арістофан — комедіограф. Ісегорія (рівна свобода слова для всіх громадян) й ісономія (політична рівноправність) приводять до розквіту ораторського мистецтва. Демосфен і Сократ стали відомими завдяки своїй ораторській майстерності, а також політичній діяльності. І вони не були одинокі. Існувала безліч чудових ораторів, які вміли красномовно переконувати народ.

Міфологія Стародавньої Греції є яскравим явищем світової цивілізації. Її виникнення починається ще з періоду патріархату стародавньогрецьких племен. Грецька релігія почалася з міфології, яка

увібрала в себе анімістичні і фетишистські уявлення, і своєї довершеності досягла в олімпійській міфології – загальна грецька міфологія періоду патріархату. В цей час головним богом греків був Зевс, який живе і править на горі Олімп. Він є отець всіх богів і людей. Головним цієї міфології є

релігієутворююча функціональність – вона стає основою для формування уявлень, обумовлює фетишизм і магію стародавньої релігії.

Важливим в грецькій міфології є поняття культу, вірування. Головним елементом релігійного культу були храми, які для греків були житлом богів, і вони були уособлені в скульптурах. Храм також був громадським приміщенням, де зберігалися державні і приватні кошти, документи та інше.

Міфологічному обгрунтуванню були піддані культ предків і тотемізм, який теж не минули стародавні греки. Олімпійська міфологія – це вже загально грецька міфологія періодупатріархату. Дослідники зазначили цікавий момент: імена місцевих богів чимісця їх шанування ставали епітетами загальних богів. Рим Міфологія Починаючи з III в. до і. э. на римську релігію, а звідси і на римську міфологію дуже сильний вплив стала робити грецька релігія.

Серед римських численних богів виділилися під впливом грецьких релігійних уявлень головні олімпійські боги: Юпітер - бог неба, грому і блискавки. Марс - бог війни, Мінерва - богиня мудрості, покровителька ремесел, Венера - богиня любові і родючості. Вулкан - бог вогню і ковальського ремесла, Церера - богиня рослинності. Аполлон - бог сонця і світла, Юнона - покровителька жінок і шлюбу, Меркурій - вісник олімпійських богів, заступник подорожан, торгівлі, Нептун - бог морячи, Діана - богиня місяця. Одним із шанованих чисто італійських божеств був Янус. Плебеї ж особливо шанували божественну трійцю: Цереру, Лібору, Прозерпіну - богиню рослинності і Лібора - бога вина і веселощів. Вважалося, що прийом нових богів підсилює міць римлян. Так, римляни запозичали майже весь грецький пантеон, а наприкінці III в. до н. е. було введене шанування Великої матері богів із Фрігії. На думку стародавніх римлян, для того щоб боги піклувалися про людей і про державу, їм потрібно було приносити жертви, підносити молитви-прохання і робити особливі ритуальні дії. Жерці спостерігали за культом окремих богів, за порядком у храмах, підготовляли жертовних тварин, стежили за точністю молитов і ритуальних дій, могли дати пораду, до якого божества звернутися з потрібним проханням. Міфологія Стародавнього Риму носила печатку формалізму і тверезої практичності: від богів чекали допомоги в конкретних справах.У відношенні до богів діяв принцип «я даю, щоб ти дав». Особливо широко поширювався культ Великої матері богів і культ Діоніса.

Серед усієї безлічі міфічних переказів і розповідей Стародавнього Риму прийнято виділяти кілька найважливіших циклів. Назвемо їх: * космогонічні міфи - міфи про походження світу і вселеної, * антропогонічні міфи - міфи про походження людини і людського суспільства, * міфи про культурних героїв - міфи про походження і введення тих чи інших культурних благ, * есхатологічні міфи - міфи про "кінець світу".

Стародавні римляни, вірили, що боги з висоти свої величі стежать за ними і оцінюють їхню поведінку, винагороджуючи шанобливих і караючи неслухняних.

Яку ж роль грали міфи і міфотворчість Стародавнього Риму в історії людського суспільства і людської культури? * Вони по своєму пояснювали світ, природу, суспільство, людину. * Вони у своєрідної, дуже конкретній формі встановлювали зв'язок між минулим, сьогоденням і майбутньому людства. * Вони були каналом, по яких одне покоління передавало іншому накопичений досвід, знання, цінності, культурні блага, знання.

Література

Давньоримська поезія починається історичним епосом Квінта Еннія (239 - 169гг. До н.е.), що є наслідуванням грецькому епосу. Цей поет вперше ввівгекзаметр в латинське віршування. Його поема «Аннали» в 18 книгах, що описує всю історію Риму, відома нам лише за цитатами і викладам. Кажуть, що він також перекладав на латинську мову грецькі комедії і трагедії (що дійшли лише у фрагментах), і популяризував інші грецькі літературні жанри.

Після Еннія ми стрибком переходимо в I століття до н.е. Поширився в цей час у Давньому Римі епікуреїзм знайшов відображення в поезії Тита Лукреція Кара (нар. близько 98 р. до н.е., помер в 55 р. до н.е.), який написав поему «Про природу речей». За повідомленням у хроніці християнськогописьменника Ієроніма, поема не була повністю завершена, а була видана (?) Цицероном. За жанром її слід віднести до дидактичної поезії. «Знайомство з Лукрецієм не переривалося до каролингских часів і забезпечило збереження поеми в рукописах IX століття. У більш пізньому середньовіччі Лукреційбув забутий і заново відкритий лише в XV столітті». Фойгт уточнює, що в XV столітті Лукреція переписував гуманіст Нікколо у Флоренції. У тому ж I столітті до н.е. в Римі з'являються поети, які тяжіють до олександрійської («наукового» і «легкої») поезії. Це - Гай Валерій Катулл (нар. 80-х роках I століття до н.е., помер близько 54 р. до н.е.). До нас дійшов збірник його 116 творів, на початку якого знаходяться дрібні вірші - «поліметрії», в кінці - епіграми, а в середині - великі вірші.

Є відомості і про інших поетів того ж напрямку: Валерія Катона, Кальва, Цінни. Самим прославленим поетом імператорського Риму вважається Публій Вергілій Маро (70 - 19 рр.. До н.е.), автор поеми «Енеїда». Він писав також пастуші ідилії, зібрані в збірці «Буколіки». Його другом був елегійний поет Гай Корнелій Галл (69 - 26 рр.. До н.е.). Талановитими елегійними поетами були також Альбій Тібулл (нар. 50-х рр.. До н.е., помер у 19 р. до н.е.) і Секст Проперций (нар. близько 49 р. до н.е., помер після 15 р. до н.е.). Від Тібул і Пропорція збереглося по дві збірки віршів. Квінт Флакк Горацій (65 - 8 рр.. До н.е.), більше відомий як автор ямбографіческіх віршів і сатир, випустив також три книги ліричних віршів, які античні коментатори називали одами. Він писав також у стилі монодіческій лірики.

Останнім відомим поетом, що закінчили свій життєвий шлях вже в нашу еру, є Публій Овідій Назон (43 г д.н.е. - 18г. Н.е.). Фойгт повідомляє, що у часи папи Миколи V в його бібліотеці була рукопис творів Овідія. Овідій переводився на французьку мову вже Філіпом де Вітрі. Крім того, переклади на французьку Овідія згадуються в каталозі бібліотеки короля Карла Мудрого, складеному в 1337 році Жіллен Мале. Після початку нашої ери в Римі відомо чотири епічних поета: Марк Анней Лукан (39 - 65 рр..), Папінія Пубпій Стацій (помер близько 95 р.), Валерій Флакк (помер близько 90 р.) і Силій Італік (26 - 101 рр..). Від численних творів Лукана до нас дійшли тільки одне - історичний епос «Про громадянську війну» або «Фарсалія» в 10 книгах. Стацій відомий як автор поеми «Фіваїда». Флакк переробив «Аргонавтика» Аполлонія Родоського, а Італік переклав у вірші розповідь Лівія про другу Пунічної війни (поема «Пуник»). Лукан був першим латинським поетом, переведеним на французьку мову за короля Карла V. Нарешті, є невелике число поетів пізнішої епохи (IV-V ст. Н.е.): Квінт Смирнський (IV ст.), Нонн (V ст.) Та його учень Мусею. Про них мало що відомо.

Дата добавления: 2015-05-22