Особливості формування та розвитку культури стародавнього Риму. Охарактеризуйте внесок стародавніх римлян до світової культури

Культура Стародавнього Риму (VIII cm. до н.е. — V ст. н.е.) пов'язана з особливостями останнього етапу розвитку антич­ного рабовласницького суспільства. Якщо греки відчували єдність своїх особистих інтересів та інтересів суспільних, то римська держава з жорсткою системою управління протисто­яла окремій людині. Розлад між особистістю і державою осмислювався філософією стоїків: у підкоренні особистих інте­ресів державним, пристрастей розуму — вихід із суперечнос­тей життя (Сенека). Якщо греки сповідували культ краси вільної особистості, то римляни — культ влади і сили. У куль­турі надійно утвердилась ідея універсалізму і державності: могутність Риму, його всесвітнє володарювання й нездоланність (велика місія Риму декларована в "Енеїді" Вергілія).

Тверезість світосприймання, практичний склад мислення також зумовив специфіку римської культури. Скрупульозність римського права враховувала всі можливі життєві ситуації. Історичні твори тяжіли до точності фактів ("Всесвітня істо­рія" Полібія, "Історія Риму" Тіта Лівія). У літературі досягла розквіту саме прозаїчна традиція. Державні ідеї імперії найбільш повно втілювались у спорудженні будівель суто практичного призначення, які задовольняли потреби в гран­діозній торгівлі, суворій військовій дисципліні, масових видо­вищах. Це мости (Гардський міст у Німі), дороги (Аппієва дорога), акведуки (акведук Аппія Клавдія, акведук Марція), форуми (форум Траяна в Римі), терми (терми Каракал ли). їхня краса вбачалась у конкретній практичній функції, втіленій у логіці структури, розумній доцільності, суворій могутності, лаконізмі деталей.

Відображенням могутності римської держави, її військо­вих перемог стали тріумфальні арки (Костянтина, Септимія Севера), тріумфальні колони, на яких рух великих людських мас, що на рельєфі, підкорений длані імператора (колона Траяна). Соціальний космос римської культури знайшов відоб­раження в домінуванні в архітектурі купола й арки як об­разів завершеності, об'єднаності, вічності, соціального універ-суму (на противагу грецькій колоні як образу антропоморф­ного космосу), а також у домінуванні овала як символу світо­вого яйця. Римський храм (Пантеон), амфітеатр (Колізей) відок­ремлювали людину від навколишнього середовища, замикали її в собі, оточували монолітною стіною з одноманітним ритмом арок. Образами універсалізму сповнена і римська література (поема Лукреція Кара "Про природу речей"). Відображенням соціального космосу стала також видовищна культура Риму: гладіаторські бої, цькування диких звірів, циркові ігрища, які відрізнялися масовістю, розмахом і задовольняли гедоні­стичні потреби плебсу.

Релігія

Релігія римлян найдавнішого часу базувалася головним чином на уявленні про внутрішні сили, властиві окремим предметам і людям, навірі в духів

Під впливом італійських племен з'явилися бог Сатурн, верховний бог Юпітер, Юнона і Мінерва. У плебеїв (нижча верства громадян) була своя трійця божеств: Церера (богинязлаків), Лібер (бог виноградарів) і Лібера. Загальноіталійськими богами стали Марс (бог війни), Діана (богиня Місяця), Фортуна (богиня щастя, успіху), Венера (богиня весни ісадів, потім — кохання і краси). Деякі боги шанувалися головним чином людьми одного стану або професії (крамарі шанували Меркурія, ремісники — Мінерву). У римлян не склалася власна розвинена міфологія. З посиленням грецького впливу відбулося певне зближення римських богів з грецькими і запозичення грецької міфології (Зевс — Юпітер,Гера — Юнона, Афіна — Мінерва, Асклепій — Ескулап тощо). Проникали в Рим і східні культи — Ісиди, Осіріса, Кібели, вмираючого і воскресаючого бога Мітри.

Характерною рисою світогляду давніх римлян була міфологізація своєї історії

Дата добавления: 2015-05-22