Економічні методи аналізу розміщення продуктивних сил

Розміщення продуктивних сил є об'єктом територіального планування, яке передбачає розроблення схем розвитку й розміщення галузей господарства, продуктивних сил облас­тей та економічних районів. За галузевими і територіальними схемами складають генеральну схему РПС країни. Розробляють цільові комплексні програми, у тому числі територіальні. Проекти будів­ництва підприємств, схеми та проекти районних планів розробляють на проектній стадії обгрунтування розміщення виробництва і його терито­ріального розвитку.

Обгрунтовують раціональне РПС сил переважно економічними методами. Методи обгрунтування розміщення виробництва, створені на межі економічних, географічних і математичних наук. Вони охоплюють: аналіз статистичних матеріалів, методи картографічний, техніко-еконо­мічних розрахунків ефективності, районного плану­вання, балансовий, економіко-математичного моделювання тощо. Аналіз статистичних матеріалів дозволяє вивчати прос­торово-економічні об'єкти, явища у їхньому взаємозв'язку й динаміці.

Усі методи поділяються на:

1) загальні

2) спеціальні, або математичні

Економіко-картографічний метод широко застосовують у прикладних розробках. Економічне картування дає можливість не лише наочно подати локалізацію окремих об'єктів, але й розрахувати ефективність розміщення. Цей метод є конкретним інструментом дослідження території, аналізу особливостей розміщення та взаємозв'язку предметів і явищ, особливо при визначенні економічних відстаней (за ізолініями тарифів на перевезення пасажирів і вантажів), густоти насе­лення тощо.

Картографічний ана­ліз території виявляє нові можливості, закономірності. Для обгрунтування розміщення виробництва застосовуються спеціальні карти (топографічні, грунтів, транспорту, населення, геологічні, кліматичні тощо). На їхній основі складаються ще більш спеціалізовані карти, як-от карта зон економічного тяжіння міст, карти ТПК тощо.

Техніко-економічні розрахунки здійснюються на проектній стадії обгрунтування розміщення підприємств і територіального розвит­ку виробництва. Порівняльну ефективність різних варіантів районного розміщення підприємств і комплексів визначають на основі розрахунків поточних (собівартості) і порівняння разових (капітальних) витрат. При виборі місць розміщення враховують показники матеріало-, енерго-, фондо- та трудомісткості продукції. Особливе значення мають показники водомісткості й транспортабельності продукції.

Економіко-статистичні методи – це обчислення індексів і середніх величин, кореляційний аналіз, групування та графоаналітичний метод. Викорис­товують при аналізу територіальної організації господарства.

З успіхом використовується метод економіко-математич­ного моделювання, зокрема для моделювання економічного простору. Сучасні економічні процеси і явища, які пов'язані з територіаль­ним розміщенням виробництва, аналізують за до­помогою точних кількісних економіко-математичних методів. Методи моделювання почали ширитись при створенні теорії прос­торової економіки, біля витоків котрої стояли Тюнен, Вебер, Кристалер, Леш. Тепер методи просторового моделю­вання успішно поєднуються з використанням ЕОМ. Розробляють два види економіко-математичних моделей - балансові й оптимізаційні.

Дата добавления: 2015-05-22