Структура господарського комплексу Донецького економічного району. Особливості спеціалізації промисловості регіону

Роль вугільної промисловості в економіці України. Основні райони видобутку. Сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку галузі.

Вугільна промисловість за обсягом видобутку палива посідає перше місце серед інших галузей. В 2005 р. видобуток кам’яного і бурого вугілля становив понад 60 млн. т., а необхідно не менш як 100 млн. т.

Донецький басейн є основним районом видобутку кам'яного вугілля. Вугілля видобувають в шахтах. Коксівне вугілля (131 шахта) видобувають у центральній частині Донецької області (Єнакієво, Горлівка, Макіївка, Донецьк, Красноармійськ, Костянтинівка та ін.), Краснодонському й Кадіївському районах Луганської області. Енергетичне вугілля (295 шахт) – в Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області. Освоюється Західний Донбас. Собівартість вугілля Донбасу досить висока.

У Львівсько-Волинському кам'яновугільному басейні видобувають понад 5 млн т. вугілля, запаси його невеликі. Основні споживачі – Бурштинська та Добротвірська ТЕС.

Дніпровський буровугільний басейн об'єднує родовища Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровсь­кої областей (понад 100 родовищ). Вугілля низькоякісне, використовується переважно для місцевих потреб. Відкритим способом можна видобувати у Кіровоградській, Дніпропет­ровській та Черкаській областях. Видобуток становить понад 1 млн. т.

Провідна галузь району – вугільна промисловість. Тут видобувають коксівне (Донецька область) і енергетичне (Луганська область) вугілля. Загалом його видобувають 21 виробниче об'єднання. Діють 59 збагачувальних фабрик.

На вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Вона представлена тепловими електростанціями, які дають третину всієї електроенергії країни. Найпотужніші ДРЕС: Вуглегірська, Луганська (м. Щастя), Курахівська, Миронівська, Сєвєродонецька, Слов'янська, Старобешівська, Штерівська, Зуївська, Міусинська, Лисичанська.

Чорна металургія є галуззю спеціалізації Донецького району, яка використовує місцеве коксівне вугілля та довізну залізну руду з Придніпров’я та Керчі. В районі виробляють чавун, сталь, різноманітний прокат. Найбільші підприємства чорної металургії (повного циклу) розміщені у Маріуполі (комбінати "Азовсталь" та ім. Ілліча), Макіївці, Донецьку, Єнакієвому, Краматорську, Алчевську. Крім того, заводи неповного металургійного циклу знаходяться у Костянтинівні, Алмазному, Луганську, Харцизьку, Лутугино.

Чорну металургію обслуговує потужна коксохімічна промисловість. Найбільші коксохімічні заводи – Алчевський, Авдіївський, Горлівський, Ясинівський, Макіївський, Успенський, Маріупольський, Єнакіївський, Донецький. Для потреб чорної металургії видобувають флюсові вапняки (Докучаєвськ, Комсомольськ, Новотроїцьк) та вогнетриви (Часів Яр, Великоанадольськ, Микитівка).

Кольорова металургія за рівнем розвитку набагато поступається чорній. Основні підприємства знаходяться в Костянтинівні (виробництво цинку), Микитівці (виробництво ртуті), Артемівську (завод з обробки кольорових металів), Сверщювську (алюмінієвих сплавів), Торезі (твердих сплавів).

Донецький район має також потужну хімічну промисловість. На базі місцевої коксохімії

У районі добре розвинене важке машинобудування. Його найбільші підприємства знаходяться в Краматорську, де випускають крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне і транспортне устаткування, верстати для обробки великих деталей для прокатних станів, залізничних вагонів.

Гірничошахтне устаткування виробляється на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання для металургійної промисловості – у Макіївці, Дебальцево, Слов'янську.

Транспортне машинобудування представлено вагонобудівним заводом у Стаханові.

Агропромисловий комплекс. Природні умови і потреби чисельного міського населення сприяли формуванню в районі потужного АПК. Близько 80% сільськогосподарських угідь припадає на орні землі. У сільському господарстві тваринництво домінує над рослинництвом. Воно дає дві третини валової сільськогосподарської продукції району. Переважає молочне і молочно-м'ясне скотарство. У промислових зонах, здебільшого, розвивається свинарство і птахівництво. На півночі і півдні регіону поширене вівчарство.

Легка промисловість використовує місцеву і довізну сировину. В галузі здебільшого працюють жінки. Серед найбільших підприємств району — Донецький бавовняний та Луганський тонкосуконний комбінати, Макіївська бавовнопрядильна фабрика, трикотажні підприємства Луганська, Донецька, Маріуполя, шкіряно-взуттєві – Донецька, Луганська, Костянтинівки, Артемівська. В багатьох містах району є швейні цехи і фабрики

34. Поняття регіону та регіональної економіки. Засади функціонування регіональної економіки.

У класичному розумінні “економіка” – це наука про вміння раціонально вести домашні справи. У нашому випадку таким домом є регіон, що представляє собою народне господарство в мініатюрі, – це територія, що за сукупністю своїх елементів відрізняється від інших тери­торій та характеризується єдністю, взаємопов'язаністю складових і цілісністю.

З поняттям “регіон” пов'язаний тер­мін регіональна економіка – науковий напрямок, що вивчає закономірність розміщення продуктивних сил та ра­йонів. Поняття “регіональна економіка” та “розміщення продуктивних сил” близькі за змістом; усе таки регіональна економіка більше “прив'язана” до поняття “регіон”, у той час як наука про розміщення продуктивних сил займається й загальними регіональними проблемами.

Одна з функцій регіональної економіки – створення різних сервісних виробництв та організацій, а також вироб­ництв, що випускають продукцію міжгалузевого призначен­ня. Регіональні органи управління можуть виконувати засновницьку функцію, тобто стати фундаторами нових типів сервісних та виробничих організацій, які згодом можуть функціонувати самостійно. У галузі науково-технічного прогресу функцією регіональної економіки є забезпечення адаптації досягнень науково-технічного прогресу до міс­цевих умов. На регіональному рівні можлива координація діяльності різних наукових установ та мобілізація їхніх зусиль на розв'язання завдань регіонального характеру.

У сфері регіональної економіки має перебувати й зов­нішньоекономічна діяльність, бо багато її форм, такі як вільні економічні зони, прикордонна та прибережна тор­гівля, іноземний туризм, мають регіональний характер, а інші тісно пов'язані з рівнем розвитку інфраструктури, господарської культури та ділового сервісу регіону. Таким чином, господарство регіону є відкритою економічною си­стемою, що функціонує на основі спеціалізації, міжрегіо­нальної інтеграції, зміст яких реалізується через галузеві, міжгалузеві та міжрегіональні виробничо-економічні зв'яз­ки.

Для регіональної економіки характерні такі засади функ­ціонування:

- комплексність екологічного, економічного та со­ціального розвитку;

- єдність процесів природокористування та охорони навколишнього середовища;

- територіальна спільність виробництва;

- відповідність системи розселення демографічній ситуації та розміщенню виробництва;

- цілісність системи соціальної інфраструктури;

- поєднання територіального та галузевого управ­ління об'єктами.

Інтегральну характеристику регіону дає соціально-еко­номічний потенціал. Його основу становить економічний потенціал, що характеризується величиною національного багатства, сукупного та кінцевого продукту, національного прибутку, вартості основних фондів, абсолютними роз­мірами виробництва життєво важливих видів продукції. Він визначає загальні можливості країни або регіону, їхню економічну спроможність.

Сутність соціально-економічного потенціалу (СЕП) на регіо­нальному рівні випливає з єдності економічної та соці­альної політики. Серед вихідних компонентів особливо вирізняються природа, людина та виробництво. А рівень, структура, динаміка матеріального виробництва визначають соціально-економічні можливості. Тому для оцінки потен­ціалу важливе значення має визначення питомої ваги про­гресивних галузей промисловості, якісних параметрів та структури основних виробничих фондів, здатності адаптації виробничих систем до використання досягнень науково-технічного прогресу тощо.

Дата добавления: 2015-05-22