Механізм реалізації державної регіональної економічної політики. Необхідність його вдосконалення в сучасних умовах

Державна регіональна політика спрямовується на розмежування повноважень між центром і регіонами. Економічні реформи, які проводяться в Україні, передбачають децентралізацію управління, підвищення самостійності регіонів. Зростання ролі регіонів у різних сферах і насамперед в управлінні державним майном, регулю­ванні використання природних ресурсів, сприятиме забезпеченню належних умов праці й охорони здоров'я населення. Для України, яка намагається стати пов­ноправним членом європейської спільноти, важливу роль мають західні й приморські регіони (транскордонне співробітництво між регіонами України, Польщі, Словаччини, Угорщини).

Дуже важливим напрямом економічного співробі­тництва є поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків прикордонних регіонів України й Росії, через створення в них вільних економічних зон. Згідно із Законом України «Про місцеве само­врядування в Україні», економічний розвиток її регіонів значною мірою залежить від посилення ролі міст, органів їх виконавчої влади.

Зростає роль держави й у сприянні та координації діяльності місцевих органів виконавчої влади у сфері забезпечення економічної безпеки країни, фінансово-економічної стабільності, зміцненні грошового обігу, фінансово-бюджетної дисципліни, валютного й митного контролю, реа­лізації загальнодержавної, структурної, промислової, аграрної, науково-технічної політики та інших національних пріоритетів і програм.

Важливою сферою розмежування повноважень центральних орга­нів влади та органів місцевого самоврядування є управління економікою, підвищення якості прогнозування, посилення управління економічними процесами. Таке розміщення регламентується Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими державними законодавчими та нормативними актами.

Повноваження виконавчої влади складаються з повноважень: ор­ганів виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети та інші органи центральної влади). Ради Міністрів АР Крим, місцевих органів виконавчої влади (обласні. Київська і Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві й Севастополі державні адміністрації), сільських, селищних, міських, районних та обласних рад і відповідних виконавчих комітетів. Повноваження сільських, селищних і міських рад делеговані їм Законом України «Про місцеве самоврядуван­ня в Україні».

Влада усіх рівнів управління економікою здійснюється за трьома основними принципами:

- визначення і розмежування повноважень органів виконавчої вла­ди та місцевого самоврядування;

- підпорядкування в системі органів виконавчої влади та у сфері реалізації делегованих повноважень виконавчої влади;

- взаємодія і партнерство різних рівнів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в областях, містах Києві та Севасто­полі, районах, районах міст Києва і Севастополя.

Важливою є проблема прав, обов'язків та відповідально­сті органів виконавчої влади, особливо центральних.

Адміністративна реформа в Україні зумовила бага­то проблем стосовно управління економікою на рівні районів, міст, областей і країни в цілому. Центральні органи влади, маючи повнова­ження щодо управління окремими сферами економіки, повинні нести особливу відповідальність за результати своєї діяльності.

38. Нафтова і газова промисловість України, райони видобутку нафти й газу. Особливості розміщення нафтопереробної промисловості. Проблеми розвитку галузі, шляхи їх вирішення.Мінерально-сировинні ресурси України, їх структура та регіональні особливості розміщення.

Нафтова промисловість маєнизькі показниками. Щороку видобувається близько 4 млн т. нафти. Перше місце за видобутком нафти посідає лівобережна Україна, де розробляються Гнідинцівське та Прилуцьке нафтогазові родовища у Чернігівській області, у Сумській – Охтирське і Качанівське, у Полтавській – Сагайдацьке, Зачепилівське, Радченківське родовища. Тут видобувають більшість нафти України. На другому місці Прикарпаття, де розробляються Бориславське й Долинське нафтогазові родовища. Видобуток нафти тут невеликий через вичерпаність запасів. Собівартість нафти досить висока.

Через територію України з Росії у Західну Європу пролягає нафтопровід «Дружба», а також нафтопроводи до Кременчука й Лисичанська. Внутрішні нафтопроводи: Одеса-Кременчук та Одеса-Броди-Гданськ. Працює нафтовий термінал у м. Півден­ному біля Одеси потужністю 40 млн т.

Нині Україна не забезпечена влас­ною нафтою і нафтопродуктами.

· Нафтопереробна промисловість. В Україні діють Лисичанський, Кременчуцький, Одеський, Херсонський, Бердянський, Дрогобицький, Львівський і Надвірнянський нафтопереробні заводи. Власними ресурсами потребу в нафті Україна забезпечує частково (потрібно до 45 млн. т нафти на рік). Потужності нафтопереробної промисловості сягають 60 млн. т річ­ної первинної переробки. Використовуються вони частково.

· Основними шляхами більш повного забезпечення України енергоносіями є розвідка родовищ, розробка нетрадиційних нафтогазоносних об'єктів – глибинних зон земної кори на суходолі і зон гідратоутворення (ЗГУ) на дні Чорного моря.

· Газова промисловість сформувалася в Україні у післявоєнні роки на базі розвіданих родовищ природного газу. Нині видобуток природного газу становить понад 18 млрд. м³ (у 1975 р. – 68 млрд. м³) на рік, а потрібно до 70 млрд. м³.

· Передкарпатська нафтогазоносна область. На неї припадає 3,1% видобутку газу в Україні. Газ видобувають переважно з незна­чних глибин. Розвідані запаси газу становлять 94 млрд. м³. Дашавське родовище використовується для підземного зберігання газу, Більче-Волицьке газове родовище експлуатується з 1949 р., Космацьке – з 1969 р., його газоконденсат переробляється на Надвірнянському нафтопереробному заводі. Опарське, Угорське й Рудківське родовища дуже вичерпані. Відкрито ще низку родовищ промислового значення (Немирівське, Солотвинське, Мукачівське, Іршавське).

· Дніпровсько-Донецька газоносна область – найбільша в Україні (93,8% загального видобутку газу). Основні родовища природного газу в Харківській області (Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дружелюбівське й Західнохрестищенське), Сумській (Рибальське, Качанівське), Полтавській (Солохо-Диканське), Дніпропетровській (Перешепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське) областях. Усього понад 110 газових родовищ, запаси газу яких становлять 785,4 млрд. м³. Найбільше з цих родовищ за запасами газу – Шебелинське (80% усіх запасів Україні), на другому місці – Західнохрестищенське газоконденсатне родовище (діє з 1970 р.), далі Гнідинцівське нафтогазоконденсатне родовище – одне з найпродуктивніших в Україні (діє з 1960 р.).

· У Причорноморсько-Кримській нафтогазоносній області відкрито й експлуатуються 17 газових родовищ із загальними запасами газу 14,3 млрд. м³. Найбільші з них Голіцинське, Джанкойське, Глібівське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське.

Дата добавления: 2015-05-22