Виробничий і науково-технічний потенціал України, його роль у розвитку економіки України

В Україні створено потужний науково-технічний потенціал. Світове визнання мають фундаментальні дослідження українських учених у різних галузях науки. На їх основі створено й упроваджено принципово нові технологічні процеси й устаткування: роторно-конвеєрні лінії, малогабаритні преси надвисокого тиску, сучасні машини неперервного розливу металу, верстати для електрофізичної та електрохімічної обробки металів тощо.

Науково-технічний прогрес (НТП) впливає на територіальний поділ пра­ці, спеціалізацію та комплексний розвиток господарства, він розширює можливості для більш рівномірного розміщення підпри­ємств на території.

Перед НТП постала проблема створення регіональних модифікацій високопродуктивних машин і технологій, які повинні забезпечувати зниження затрат живої праці і, відповідно, вико­ристання трудових ресурсів, нових джерел сировини, скорочення строків будівництва об'єктів, норм витрат палива, електроенергії, сировини на одиницю продукції.

НТП сприяєудосконаленню розміщення продуктивних сил. Наприклад, при розміщенні обробної промисловості важливим чинником є наявність трудових ресурсів. Проте у разі впровадження комплексної механізації, автоматизації й роботизації виробництва потреба в робочій силі різко зменшується, а зрос­тає потреба у кваліфікованих кадрах. Тому окремі галузі матеріального виробництва з високим рівнем механізації та автоматизації можна розміщувати в районах із дефіцитом трудових ресурсів.

Сучасні наука і техніка дали змогу створювати нові види матеріалів, палива, енергії, експлуатувати родовища мінерально-сировинних ресурсів, які розробляти було економічно невигідно. Наприклад, сьогодні, є рентабельним видобуток нафти з великих глибин і морського шельфу, вилучати корисні компоненти з бідних руд, виробляти матеріали із заданими технічними характеристиками тощо.

Науковий потенціал – це сукупність ресурсів і можливостей сфери науки, що дає змогу за наявних форм організації та управління ефективно вирішувати господар­ські завдання. Складовими наукового потенціалу є кадри, кошти, матеріально-технічна база, інформаційне забезпечення. Науковий потенціал держави об'єднує наукові організації різного підпорядкування.

Науковий потенціал є невід'ємною частиною науково-технічного потенціалу суспільства. Головний його елемент – наукові кадри. Зараз в Україні налічувалося 10,5 тис. докто­рів наук і до 60 тис. кандидатів наук, в тому числі у вузах – відповідно 5,3 тис. і 21,9 тис. Понад 700 докторів і 18 тис. кандидатів наук зайняті в дер­жавному управлінні, освіті, медицині, галузевих науково-дослідних інститутах і установах.

Науковий потенціал впливає на розміщен­ня наукомістких галузей господарства та невиробничої сфери. Наукові заклади досліджують продуктивні сили регіонів, а продуктивні сили у свою чергу впливають на спеціалізацію наукових підрозділів. Науковий потенціал країни – переду­мова розміщення нових підприємств та вищих закладів освіти.

Наукові інститути, що спеціалізуються на теоретичних досліджен­нях, як правило, розміщують у великих науково-інформаційних центрах, а ті, що займаються прикладними проблемами певної галузі, – поблизу провідних підприємств галузі та органів управління ними.

Науково-дослідні установи, що займаються фундаментальними дослідженнями, зосереджені переважно у великих економічних та культу­рних центрах країни.

Дата добавления: 2015-05-22