Трудові ресурси України, їх структура. Проблеми забезпеченості трудовими ресурсами окремих регіонів

Трудові ресурси - це населення у працездатному віці від 16 до 55 років для жінок та 60 років для чоловіків. До трудових ресурсів належать також пенсіонери, зайняті в суспільному виробництві, підлітки віком 14-15 років, які працюють. З трудових ресурсів вилучають інвалідів праці чи дитинства працездатного віку, які не зайняті в господарстві, а також незайнятих пенсіонерів працездатного віку (в розвинених країнах вживається поняття «економічно активне населення»).

В умовах зниження природного приросту трудових ресурсів велике значення має поліпшення їх якісного складу. Прогресивною є структура трудових ресурсів, у якій більше осіб віком до 40 років. В умовах НТП це найважливіший чинник трудозабезпечення галузей економіки. Зрушення у природному прирості населення його статево-віковій структурі є основою для прогнозування чисельності й структури трудових ресурсів. Мета прогнозування - отримання даних про майбутні кількісні та якісні параметри трудового потенціалу.

Трудовий потенціал - це трудові ресурси з ура­хуванням сукупності їхніх кількісних та якісних характеристик, зайнятості й робочих місць.

Кількісно трудовий потенціал визначається демографічними чин­никами (природним приростом, станом здоров'я, рухомістю та ін.), потребами суспільного виробництва в робочій силі й задоволення потреби працездатного населення в робочих місцях.

Якість трудового потенціал- характери­зується показниками якості працездатного населення, трудових ресурсів, сукупного робітника або робочої сили.

Постійне зменшення чисельності населення через від'ємний природний приріст, його механічну рухомість та інтенсивний відтік осіб молодого віку за кордон, зумов­лює деформацію вікової структури працездатних, зменшення приросту трудових ресурсів.

Нерівномірне розміщення трудових ресурсів, зниження абсолютних розмірів їх природного приросту, не ефективність використання робочої сили зумовлює потребу в їх раціональному використанні. Розв'язання цієї проблеми полягає у підвищенні продуктивності праці, – впровадження трудозберігаючих технологій.

У галузях матеріального виробництва на ручних роботах зайнята значна кількість робітників, які за умови підвищен­ня рівня механізації та автоматизації можна вивільнити.

У сільському господарстві актуальною є проблема під­вищення ефективності використання трудових ресурсів. У багатьох районах сільськогосподарські підприємства сезонно потребують додаткової робочої сили, хоча в цій галузі зайнято 22,4% населення зайнятого у господарстві країни. Це пояснюється погіршенням статєво-вікової структура сільського населення, низьким рівнем механізації й електрифікації вироб­ничих процесів, що зумовлює трудомісткість виробництва. Наслідок цього - відтік із сіл трудових ресурсів, насамперед молоді та кваліфікованих працівників.

Структура зайнятості населення за галузями. У галузях матеріального виробництва зайнято майже 74% населення України. Перше місце за кількістю працівників посідали промисловість і будівництво - 24,3%; далі сільське й лісове господарство - 22,5%; освіта, охорона здоро­в'я, культура, мистецтво, наука і наукове обслуговування - 17,3%; транспорт і зв'язок - 6,1%; торгівля, громадське харчування, матеріаль­но-технічне забезпечення, збут, заготівля - 6,9%; житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення - 3,4%. В апараті органів державного, кооперативного та громадського управління, кредитування і держа­вного страхування зайнято понад 3,0%.

Дата добавления: 2015-05-22