Особливості розміщення населення в України. Міське й сільське розселення. Сучасні міграції населення, їх види та причини

Зростання міграційної рухомості населення більше спричинене економічними, ніж будь-якими іншими чинниками (політичними, національними тощо).

Значними є внутрішні міграції населення - між регіонами, областями і населеними пунктами. За тривалістю переміщення населення виділяють безповоротну і тимчасову міграції. Тимчасові міграції - це сезонні та маятникові переміщення.

Сезонні міграції населеннябувають внутрішньо- та міждержавними, економічними (на період сезонних робіт) та соціально-культурними (поїздки на навчання, лікування, відпочинок, туризм).

Маятникові трудові поїздки населення - регулярне переміщення населення з одного населеного пункту в інший на роботу або навчання без зміни місця проживання.

Розміщення населення характеризує міське і сільське розселення. На розселення впливають соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил тощо), природні (рельєф, клімат тощо) й демографічні фактори, а також інтенсивність та напрями постійних і маятникових переміщень населення.

Міське розселення. Найважливішим фактором розміщення населення, в тому числі місько­го, в Україні є соціально-економічний фактор, тобто розміщення продуктивних сил, від якого залежать виникнення міст і приплив сільського населення до них. Місто - це населений пункт, який виконує промислові, транспортні, культурно-торгові та адміністративні функції, а його населення складається з робітників і службовців та їхніх сімей. Міста поділяють на економічні (промислові, транспортні) та неекономіч­ні (адміністративні, культурницькі, рекреаційні тощо). Міста, що виконують одну функцію, називають монофункціональними. Найчастіше вони є поліфункціональними.

Найгустіша мережа міст у Донецькій (51), Луганській (37), Київсь­кій (26), Одеській (19) та Харківській (17) областях. Найменше їх у Миколаївській та Херсонській (по 9), Рівненській, Закарпат­ській та Волинській (по 10) областях.

Міста-мільйонери - Київ (2,602 млн. осіб), Харків (1,470 млн.), Дніпропетровськ (1,064 млн.), Донецьк (1,016 млн.), Одеса (1,029 млн.). Дуже великі міста - Запоріжжя (814 тис. осіб), Львів (732 тис.), Кривий Ріг (667 тис.), Миколаїв (514 тис.).

Малі й середні міста, як правило, виконують адміністративні та торгово-розподільчі функції вони є центрами областей і адміністративних районів. У них зосереджуються переробні підприємства поблизу джерел сільськогосподарської сировини, родовищ корисних ко­палин. Ці міста використовують власну робочу силу й трудові ресурси навколишніх сел.

В Україні 19 міських агломерацій (понад 16 млн. осіб) - зосереджень функціонально пов'язаних між собою міських поселень, в яких сконцентровано потужні виробничий, культурний, освітній і торговий потенціали.

Сільське розселення. Чисельність сільського населення в Україні зменшується. Якщо в 1913 p. його частка становила 81% всього населення України, то в 2004 p. - понад 33%, тобто зменшилася в 1,7 раза. Сільське населення ще пере­важає у Вінницькій (54%), Закарпатській (63%), Івано-Франківській (58%), Рівненській (53%), Тернопільській (58%), Чернівецькій (60%) областях, тобто в західному регіоні України, де промисловість розвивалася повільніше, ніж на сході. Найменша частка сільського населення в Донецькій (9,8%), Луганській (13,6%), Дніпропетровській (16,4%), Харківській (21%) областях та ін. Сільське населення живе в селах, їх загальна кількість зменшується (з 42229 у 1961 p. до 28162 у 2004 p., майже в 1,5 раза). Половина сіл (54,8%) зосереджена в Захід­ному регіоні.

За кількістю жителів села поділяють на малі (І тип - до 500 осіб) - 57,7%., середні (II тип - 500-1000 осіб) - 22,4%, і великі (III тип - понад 1000 осіб) - 19,9%.

Дата добавления: 2015-05-22