Методи економічного обгрунтування галузевого розміщення виробництва

Перед складанням планових документів обґрунтовуєтся розвиток і розміщення галузей господарс­тва. Розробляються схеми розвитку та розміщення галузей господарства (промисловості, транспорту, сільського господарства) і промисловості (машинобудування, металургії, хімічної, легкої, харчової тощо).

Техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) розвитку й розміщення окремих об'єктів господарства (як нових, так і старих) після уточнення й затвердження є підставою для підготовки проектної документації.

Етапи економічного обгрунтування галузевого розміщення виробництва:

1) аналіз сучасного розвитку і розміщення галузі;

2) визначення основних умов і факторів розвитку галузі та окремих підприємств на перспективу;

3) вибір варіантів і визначення оптимального варіанта розміщення галузі.

Перший етап – виявляють диспропорції (невідповідності між окремими стадіями) в розвитку й розміщенні виробництва, виробничі резерви (потенційні можливості) та визначають шляхи їх, усунення.

Другий етап - досліджують основні умови і фактори можливостей розвитку та розміщення виробництва. Вирішальним фактором є потреба господарства (ринку) у певному виді продукції. Тому, що від забезпеченя цих потреб залежить від розвитку суміжних галузей (наприклад, зростання обсягів видобутку руди пов’язано з виробництвом відповідного обладнання).

Третій етап –відповідно до вибраних місць розміщення підприємств та обсягів виробництва розробляють кілька можливих варіантів розвитку галузі. Варіанти розміщення обґрунтовують методом мінімізації приведених витрат,

Екологічна оцінка нового розміщення виробництва. Згідно з чинним законодавством, екологічну експертизу обов'язково мають проходити всі прогнозні розробки, техніко-економічне обгрунтування нових і реконструкція старих підприємств, а також проекти їх будівни­цтва, усі нові технології, нові товари, обладнання та інша продукція. Мета екологічної екс­пертизи - визначення екологічної безпеки будь-якої господарської діяльності.

Основні етапи еколого-економічної оцінки проектів.

Перший етап – оцінка екологічного допуску вироб­ництва. При цьому сумарний обсяг його викидів не може бути більшим за гранично допустиму концентрацію (ГДК) їх у повітрі й воді

Другий етап – розрахунки і порівняння витрат на охорону навколишнього природного середовища за проектним і базовим (норматив чи еталон) варіантами: В_і = В_б,

Третій етап пов'язаний з подоланням негативного впли­ву виробництва в регіонах, де забруднення більше за ГДК.

Четвертий етап – оцінка економічної ефективності природозахисних заходів

Спеціальні методи. Найбільше значення для дослідження взаємозв'язків між підприєм­ствами різних галузей мають балансові методи розрахунків ресурсів, готової продукції. Їх застосовують для аналізу, прогнозування й регу­лювання розвитку динамічних систем з постійними потоками ресурсів і продукції (“витрати – випуск”, “виробництво – споживання”, “завезення – вивезення”, в загальному вигляді “прибуток – витрати”). Типові баланси застосовують у прогнозуванні та управлінні економікою (баланси трудо­вих ресурсів, палива і енергії, грошових витрат тощо).

31. Методи економічного обгрунтування територіально-комплексного розміщення виробництва.

Економічне обгрунтування територіально-комплек­сного розвитку та розміщення продуктивних сил країни, економічних районів здійснюєтьсяметодом територіальних схем (програм).

Територіальні програми - це передпланові (про­гнозні) наукові схеми економічного розвитку регіонів, які розробляються науковими й науково-дослідними інститутами, проектними організаціями. Територіальні схеми складаються з 5 розділів.

1. Аналіз сучасного стану економічного й соціального розвитку та розміщення продуктивних сил регіону.

Одночасно оцінюють територіальну структуру господарства: еко­номічне районування, формування ТВК, промислових вузлів та інших форм територіальної організації господарства. Визначають на­уковий потенціал, розміщення наукових закладів, відповідність їх виробничій спеціалізації регіону, чисельність і характеристику наукових кадрів тощо. Виявляють диспропорції та недоліки в розміщенні продук­тивних сил, резерви й можливості вдосконалення перспективного розвитку регіону.

2. Оцінка природних, економічних і соціальних передумов подаль­шого розвитку продуктивних сил та їх розміщення. Водні ресурси оцінюють з урахуванням потреб у воді населення і господарства району.

Лісовий фонд - оцінюють його розміщення, якісну структуру (хвойні, твердо- і м'яколистяні, спілі ліси тощо). Визначають ліси захисного й заповідного фонду.

Мінеральні й паливні ресурси оцінюють за балансовими даними про запаси корисних копалин. Дають геолого-економічну оцінку родовищ, аналізують техніко-економічні показники видобутку й комплексного використання сировини.

Трудові ресурси оцінюють за даними аналізу демографічних показ­ників у розрізі адміністративно-територіальних одиниць району. Потребу в трудових ресурсах виробничої сфери визначають за обсягом перспекти­вного зростання виробничих та інших підприємств регіону з урахуванням змін у продуктивності праці, а невиробничої сфери – за чисельністю населення і нормативами його обслуговування.

3. Обгрунтування основних напрямів виробничої спеціалізації та комплексного розвитку господарства. Розробляють концепцію подальшого розвитку району, передбачаючи загальні тенденції розвитку й розміщення господарства, вирішення соціальних та економічних проблем. Визначають структуру й спеціалізацію господарства регіону. Структуру визначають за показниками частки окремих галузей у загальному виробництві (чистої продукції, кількості зайнятих, основних виробничих фондів).

4. Обгрунтування розміщення продуктивних сил у межах регіону (економічного району). Розглядають питання взаємопов'язаного розміщення підприємств різних галузей господарства на території району з перспективою форму­вання й розвитку ТВК.

Детально обгрунтовують економічне районування: визначають ТВК, промислові зони й вузли, інші територіальні угрупування. У результаті поетапних досліджень обгрунтовують приоритетність формування галузей, виробництв, територіальних угрупувань.

5. Головні висновки, оцінка ефективності передбачуваних напрямів і пропозицій подальшого розвитку й розміщення продуктивних сил. Визначають основні показники розвитку й РПС району: населення, трудові ресурси, сукупний суспільний продукт, національний дохід, структуру господарс­тва, капітальні вкладення, основні виробничі фонди, темпи зростання, товарна, чиста продукція та основні показники розвитку промисловості, сільського господарства (основних галузей), будівництва, транспорту.

Дата добавления: 2015-05-22