Ісламський тип кульутри

Індо-буддиський тип кульутри

в самій назві індо-буддійської культури міститься вказівка ​​на притаманне їй з'єднання двох великих релігій Сходу: первісної за походженням, язичницької релігії індуїзму і буддизму - однієї з трьох головних світових релігій, потерпілої повної поразки в індійському суспільстві (хоча і зробила на нього вплив), але оволоділа уявою багатьох народів на схід від Індії.

В основі системи цінностей індо-буддійської культури лежить уявлення про Абсолютному дусі, зовнішнім виразом якого є земний світ. На першому місці стоїть досягнення мудрості і святості: бути брахманом, служити брахманам, навчається у брахманів. На другому щаблі - дія. Особливо цінуються люди, які виконують необхідні суспільні функції. До найбільшим цінностей індо-буддійської культури відносяться наступність і проходження традиції, відмова від насильства живому навіть у думках, благоговіння перед життям, схиляння перед природою.

Для індо-буддійської системи цінностей, картини світу характерне злиття релігії, філософії та наукового знання. Вона проникнута релігійно-філософським роздумом про внутрішній світ людини, реальності і нереальності його існування, пошуками істини і її значення для праведного життя, смерті й безсмертя. Індійських учених, мислителів не цікавили логічні основи побудови наукового знання, теоретизування, їх більше займали таємниці всесвіту і практичні питання обчислення, вимірювання, складання календаря і т.п. Тому особливою пошаною в Стародавній Індії користувалися такі галузі знання, як астрономія, математика і медицина

Виник з появою Ісламу. Він відрізняється тим, що для нього Іслам не тільки релігія, але і спосіб життя. Виник в VI-VII століттях до н.е. на Аравійському півострові, де жили арабські племена і прийшов на зміну язичництву. Це наймолодша релігія. До країн цього типу культури відносяться: Іран, Ірак, Сирія і т.д. Іслам грунтується на декількох постулатах (5 стовпів): 1) Іслам - єдинобожжя (Аллах - єдиний бог), 2) 5 разів на день здійснювати молитву (намаз), 3) піст (місяць Рамадан), 4) сплата щорічно на користь своєї громади внеску; 5) Хадж (кожен мусульманин повинен відвідати Мекку). Також склепінням мусульманських законів є Шаріат, а також Коран (священна книга, записана зі слів Мухаммада). Текст Корану арабською мовою, його не прийнято перекладати, для того щоб його читати, потрібно було знати арабську мову. У країн ісламського типу культури загальні мову, писемність і т.д. Згідно релігії Ісламу заборонено зображення живих істот, його замінює орнамент (рослинний, геометричний та ін) з арабськими письменами.

43.Історичний тип кульутри – національний

Культура в цілому і будь-яка конкретна регіональна, історична форма культури являє собою складне явище, яке може бути розглянуто у двох найважливіших аспектах: статичному і динамічному.
Культурна статика передбачає вивчення поширення культури у просторі, її структуру, морфологію та типологію. Це синхронний підхід до вивчення культури. Національна культура - вища форма розвитку етнічної культури, яка характеризується не тільки наявністю своєрідної культурної системи на основі соціальної солідарності та досвіду спільного проживання на певній території, але також наявністю високого професійного рівня культури і світового значення (здатність внести свій внесок у світову цивілізацію). На відміну від культурного ареалу національна культура завжди пов'язана з певним соціальним носієм-народом (в рамках одного культурного ареалу можуть існувати кілька народів).

44. Історичні особливості формування культури перших цивілізацій

Передумови становлення цивілізації стали складатися в добу неоліту (нового кам'яного віку) - 4-3 тисячоліття до н.е., вони пов'язані з Неолітичної революцією - перехід від присвоюють форм ведення господарства до виробляють. У період неоліту відбувається 4 великих громадських поділу праці: 1 виділення землеробства, скотарства, 2 виділення ремесла, 3 виділення будівельників, 4 поява вождів, жерців, воїнів. Деякі дослідники період неоліту ще називають Неолітичної цивілізацією. Її характерні риси: 1 доместикація-одомашнення тварин, 2 поява стаціонарних поселень, серед яких найбільш відомі Єрихон (Йорданія) та Чатал-Хююк (Туреччина) - перші в історії поселення міського типу, 3 твердження сусідської громади замість кровнородственной і общинної власності, 4 формування великих об'єднань племен, 5 неписьменній цивілізація.
В кінці 4 - го тис. до н.е. неолітична цивілізація поступово вичерпала свій потенціал і настала перша в історії людства кризова епоха "епоха енеоліту (мідно - кам'яний вік). Енеоліт характеризується наступними параметрами:
1 Енеоліт-це перехід від кам'яного до бронзового віку
2 Переважним матеріалом стає метал (мідь і її сплав з оловом бронза).
3 Енеоліт-час хаосу, невпорядкованості в суспільстві, кризи в технології-перехід до зрошуваного землеробства, до нових матеріалів.
4 Криза соціального життя: руйнування вирівнюючої системи, складаються ранні землеробські суспільства, з яких згодом і виросли цивілізації. На древньому сході було три центри раннеземледельческіх товариств: Йордано-Палестинський, центр в Малій Азії, північна Месопотамія і західний Іран. Крім цього складаються навіть центри в Греції, Болгарії, Молдови, на Кавказі. Перші цивілізації виростають з тих землеробських товариств, де була висока продуктивність землеробства та високі темпи соціального розвитку. Це відбувається в 3-4 тис. до н.е. в Месопотамії, де складаються Шумерський, аккадская, Вавилонська і Ассірійська цивілізації, в Єгипті, в Індії та Китаї всі вони належать до типу річкових цивілізацій.

45.Історичні умови формування кульутри нового часу

Специфічні особливості розглянутого періоду в розвитку Європи і її культури: становлення техногенної цивілізації, буржуазних суспільних відносин, становлення раціоналістичного мислення. Чіткої межі між епохою Відродження і Новим часом не існує відгомін ідеї Ренесансу в Європі відчувався дуже довго, у різних державах по-різному. Період Нового часу охоплює два різних за своїм соціально-політичним характером етапи:

1. Майже весь XVII століття - панування абсолютизму у Франції, Іспанії, буржуазна революція в Англії, наукова революція і формування нової картини світу і метафізичної системи у філософії.

2. Завершення стадії мануфактурного розвитку капіталізму, утвердження вільної конкуренції в економіці, лібералізму в політичному житті, відкрита боротьба з ізжівшімі себе феодальними порядками, боротьбою за подолання монополії католицької церкви, прагнення до вільнодумства та освіті.

46.Історичні умови формування середньовічної культури

Перехід від античної цивілізації до середньовіччя був зумовлений, по-перше, розпадом Західної Римської імперії в результаті загальної кризи рабовласницького способу виробництва і пов'язаного з ним краху всієї античної культури. Становлення середньовічної культури відбувалося в результаті драматичного і суперечливого процесу зіткнення двох культур - античної і варварської, що супроводжувався, з одного боку, насильством, руйнуванням античних міст, втратою видатних досягнень античної культури (так, взяття Риму вандалами в 455 р. стало символом знищення культурних цінностей - "вандалізмом"), з іншого боку, - взаємодією і поступовим злиттям римської і варварської культур. Культурна взаємодія між варварськими племенами і Римом існувало і до загибелі імперії. Після падіння Риму культурний вплив античності відбувалося у формі освоєння її спадщини (особливо сприяло цьому освоєння латині, що стала мовою загальноєвропейського спілкування і правових актів). Знання латини дозволило осмислити не тільки античне право, але й науку, філософію, мистецтво і т.д.
Таким чином, становлення середньовічної культури відбувалося в результаті взаємодії двох начал: культури варварських племен (німецьке початок) і античної культури (романське начало). Третім і найважливішим чинником, що визначив процес становлення європейської культури, стало християнство. Християнство стало не тільки її духовною основою, але і тим інтегруючим початком, який дозволяє говорити про західноєвропейській культурі як про єдину цілісної культури.
Соціальною основою середньовічної культури були феодальні відносини

47. Історичні умови формування української етнічної спільності та її культури (ХІV-ХVІ ст.)

1. Динамічне зростання феодального землеволодіння (у XIVст. – кілька десятків латифундій, у XVI ст. – крупними землевласниками були більше 100 магнатських родин, а також тисячі шляхтичів); 2. тиск феодалів на селянську общину, що виявлявся в привласненні общинних земель, закабаленні селян, обмеженні та ліквідації копних (общинних) судів тощо; 3. прогресуючий розвиток товаро-грошових відносин, зростання ринку сільсько-господарської продукції. Виникнення фільварків – багатогалузевих господарств, що базувались на постійній щотижневій панщині залежних селян, і були орієнтовані на товаро-грошові відносини; 4.поглиблення спеціалізації ремесла, становлення внутрішнього ринку (постійні ярмарки у Львові, Києві, Галичині, Луцьку та ін.); 5. виникнення фахових ремісничих об’єднань – цехів, виникнення перших зародків мануфактурного виробництва.; 6. у міста запроваджується Магдебурзьке право; 7. внаслідок формування суспільної структури права князівського прошарку були обмежені, а дрібної шляхти – розширені. Створення юридично оформленої системи прав шляхтичів: Литовські Статути; 8. важлива роль та особливе місце в українському суспільстві належали духівництву; 9. «Устава на волоки» 1577 встановила дводенну панщину в Литві, обмежила права селян щодо зміни проживання.

48.Класицизм та Україна

Класицимзм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI - го ст. В Україні класицизм не зміг у силу несприятливих історичних обставин розвинутися як цілісна структурована система, переважно орієнтувався на низькі жанри (очевидно, під впливом низового бароко). Деякі тенденції класицизму знайшли свій вияв у трагікомедії «Володимир» Феофана Прокоповича, поезії Івана Некрашевича, шкільних «піїтиках» XVIII ст., поемі «Енеїда» Івана Котляревського, травестійній оді «Пісні Гараська» Петра Гулака-Артемовського, оповіданнях Григорія Квітки-Основ'яненка та ін.Шедевром українського класицизму стає героїко-комічна поема Івана Котляревського «Енеїда» — твір бурлескний і травестійний. Поширюється також травестійна ода (І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський) і байка (П. Білецький-Носенко, П. Писаревський, С. Рудиковський). «Низькі» класицистичні жанри превалюють і в драматургії («Москаль-чарівник» та «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), а в доробку Г. Квітки-Основ'яненка розвивається нетипова для літератури класицизму проза. З «високих» жанрів на зламі XVIII—XIX століть була поширена ода (І. Фальковський, І. Максимович, І. Шатович), яка створювалася з приводу урочистих дат або візитів світських і церковних можновладців.Класицизм в Україні, на відміну від інших національних літератур, народився та існував без боротьби з бароковою літературою. У другій половині XVIII століття, коли Україна стає російською провінцією і втрачає національні літературні й культурні центри (зокрема Київську Академію), бароко зникає саме собою. Український класицизм, незважаючи на свій не вельми різноманітний прояв, знаменує собою перехід до єдиної літературної мови. Вживання народної мови вимагали існуючі в літературі українського класицизму жанри — травестія, байка, комедія, народне оповідання. Такий перехід від білінгвічного бароко (церковнослов'янська й українська мови) стає для України справжнім літературним ренесансом. 

49.Класичність

Класицимзм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI - го ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний усім європейським літературам, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті ХІХ ст. Витоки класицизму в літературі Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування. Теоретичним підґрунтям класицизму була антична теорія поетики і насамперед «Поетика» Арістотеля, теоретичні засади якого втілювала французька “Плеяда” (XVII ст.). У виробленні своїх загальнотеоретичних програм, особливо в галузі жанру і стилю, класицизм спирався і на філософію раціоналізму.З усією силою класицизм виявив себе в архітектурних творах Андреа Палладіо(1508-1580). Якщо ранішній палац Тьєне ще має риси палаців Флоренції, то наступні зовсім на нього не схожі. Палладіо виробив свій варіант магнацького палацу і варіював його все життя. Він розробив нову систему пропорцій ордерів. Тепер ордер був не декором фасаду, а головним принципом побудови. Палладіо вивчав "Десять книжок про архітектуру" Вітрувія і пішов далі, розробив новий різновид міського палацу з перістилем і внутрінім двором.

Представники класицизму у живописі

Жак-Луї Давід (1748-1825), Франція

П'єр Нарсіс Герен (1774-1833)

Антуан Жан Гро (1771-1835)

Гільом Гільон Летьєр(1760-1832)

Жак Реаттю (Jacques Réattu, 1760-1833)

П'єр Поль Прюдон (1758-1823)

Ан-Луї Жироде де Русі-Тріозон (1767-1824)

Бенджамін Вест (1738–1820)

Гевін Гамільтон (1723-1798)

Лосенко Антон Павлович (1737–1773), Російська Імперія

Помпео Батоні (1708-1787), Італія

50.Конфуціансько-даосиський тип культури

У середині 1-го тис. до н.е. виникло безліч філософських шкіл. З конфуціанством успішно конкурував (і доповнював його) даосизм. Його засновник Лао Цзи у формі афористичних парадоксів малював заспокійливу картину природи, в якій протилежності самі собою переходять один в одного або збігаються. Весь світ іде визначеним шляхом (дао), і мудрість полягає в тому, щоб не втручатися в хід буття, а лише вгадувати своє місце в ньому. Державну владу Лао Цзи включав до числа чотирьох величних сил світу, але заперечував проти можливості будь-яких скільки-небудь активних дій, які порушували споконвічний соціальний порядок. На практиці даоські жерці перетворилися на віщунів, шаманів, що визначають, наприклад, співвідношення злих і добрих сил в даній місцевості. Іноді за порадою даосів люди залишали міста і села або, навпаки, посилено заселяли якісь землі. Можливо, під впливом даосизму верховним божеством в кінці епохи Чжоу стало небо (Тянь).

Даосизм не заохочував активних дій, спрямованих на зміну існуючого суспільного ладу.

51. Критерії культурного прогресу

Головний критерій культурного прогресу - це вдосконалення самої людини, насамперед моральне. Чи стає людина під впливом технічних, наукових, економічних досягнень людянішою, кращою? Тому змістом культурного прогресу слід визнати прогрес моралі, процес олюднення людини. Мораль є жива душа культури, її ядро, покажчик її розвитку, перш за все його напрямів і мети. Саме мораль забезпечує збереження людського, особистісного виміри культурно-історичного руху людства.

Розвиток життєдіяльності людини і прогрес культури як засобу і форми організації цієї життєдіяльності виступають у вигляді процесу вирішення суперечностей між потенційною універсальністю людини та його актуальною обмеженістю певною епохою, системою норм та цінностей. Кожен новий тип культури, спосіб практичної та пізнавальної діяльності, соціокультурна норма, система цінностей, правила, що регулюють відношення людини з природою і ставлення до самої себе, можна вважати більш прогресивними, якщо в кожному конкретному випадку вони будуть сприяти вирішенню вказаної суперечності, переходу людини на нову сходинку в її здатності до універсальності та всезагальності.

В розумінні культурного прогресу в культурології існує два підходи. Перший з них стверджує прямолінійність культурного розвитку від простого до складного і відповідно наявність культурного прогресу, що проявляється в усвідомленні культурних цінностей, в розвитку форм життєдіяльності людини. Другий підхід розглядує феномен культури локально як культуру певної нації чи території, що розвивається за певним життєвим циклом. Це звужує можливості порівняння культур і обмежує питання прогресу рамками окремої культури і певного історичного часу.

52.Культура – атрибут цивілізації

Поняття культури і цивілізації часто не розрізняються і сприймаються як тотожні. Вони дійсно мають багато спільного, але разом з тим, між ними існують і помітні відмінності. За часом термін "цивілізація" виник набагато пізніше терміну "культура" - лише в XVIII столітті. Його автором, за однією версією, вважається шотландський філософ А. Ферпоссон, який розділив історію людства на епохи дикості, варварства і цивілізації, маючи на увазі під останньою вищий щабель суспільного розвитку. Згідно з іншою версією, термін "цивілізація" був придуманий французькими філософами-просвітителями і використовувався ними у двох сенсах-широкому і вузькому. Культура, на думку Шпенглера, є живий і зростаючий організм, вона дає простір мистецтва і літератури, для творчого розквіту неповторної особистості та індивідуальності. У цивілізації немає місця для художньої творчості, в ній панує техніка і бездушний інтелект, вона нівелює людей, перетворюючи їх на безликі істоти..
Цивілізованість з необхідністю передбачає наявність певного рівня культури, яка в свою чергу включає в себе цивілізованість. Деякі вчені як би розчиняють культуру в цивілізації, інші ж роблять протилежне, надаючи останньої гранично широке значення.

53. Культура Греції архаїчного періоду

Протягом архаїчного періоду Греція поступово випередила у своєму

розвитку сусідні культури. З кінця VII ст. до н.е. виникає монументальна грецька скульптура.

Найрозповсюдженішими у цей період стають два типи скульптури: оголеного

юнака (курос) та одягненої дівчини (кора).

Живопис архаїчного періоду не зберігся. Значно більше матеріалу дійшло

до наших часів щодо розпису кераміки. Спочатку він покривав всю поверхню

виробу, ніби килим. Це були квіти, лінії, спіралі. Такий різновид

розпису називався "килимнии".

З епохою архаїки пов'язане явище виключної ваги для європейської культури - виникнення давньогрецької філософії. З'являються перші філософські вчення Фалеса, Анаксімена, Геракліта, Анаксімандра, Піфагора. Ці мудреці намагалися визначити первооснову всього сущого, осягнути устрій світу. В літературі того часу головує поезія (епічна та лірична). Антична поезія не знала звичного для нас римування, вірші поєднувалися у строфи завдяки ритмічності довгих і коротких складів. Найвідомішими епічними поетами архаїки були Гомер та Гесіод. Гомер створив дві величні поеми - "Іліаду" та "Одіссею"

54.Кульутра епохи Римської імперії

Крім розвитку архітектури, де римляни досягай вагомих успіхів, винайшовши бетон і технологію зведення арочних споруд, значними були успіхи і в інших галузях культури. Так, стіни житлових приміщень, зведених з бетону, мали гладку поверхню, що давало змогу прикрашати їх фресками (малюнками по ще вогкій штукатурці). Художники малювали пейзажі, персонажів міфів, тварин, сцени з реального життя тощо. Підлоги домівок викладалися мозаїкою. Кімнати будинків і громадських споруд прикрашалися статуями героїв, богів, господарів будівлі тощо. Особливістю римських скульптур було те, що вони мали портретну схожість з людиною, яка зображувалася. Завдяки цьому сьогодні ми знаємо точно, як виглядали імператори та інші знамениті люди Риму.

Римляни, будучи народом войовничим, не проявляли схильності до літератури. Першого поета, який написав вірші латиною, навіть відшмагали прилюдно, як раба. Але згодом ситуація змінилася, і поети стали користуватися пошаною. Улюбленим поетом був Вергілій, який написав поему «Енеїда» (вона розповідала історію поневірянь троянського героя Енея, нащадки якого заснували Рим) та інші твори. Імператор Негуст гордився поемою, вважаючи, що вона оспівує його правління.

На римську культуру великий вплив мала грецька. Римські діячі наслідували грецькі зразки, іноді перевершуючи своїх учителів. Римські автори створили велику кількість енциклопедій, зібравши наукові знання стародавнього Сходу, Греції і Риму. Більшість з того, що ми знаємо про стародавній світ, нам розповіли римляни. Культури греків і римлян, злившись воєдино, склали одне ціле. Греко-римську культуру прийнято називати античною, а цивілізацію греків і римлян — античною цивілізацією

55.Кульутра епохи Римської республіки

56. Культура Месопотамії

Завдяки землеробському таланту шумерів Месопотамія перетворилась у квітучий край. Густа мережа зрошувальних каналів й ретельна обробка землі давали змогу одержувати багаті врожаї, були розвинуті ремесла, торгівля, будівництво, зводилися величні палаци, храми й гробниці. Існувало досконале ювелірне мистецтво, виготовлялися золоті речі, дорогоцінні прикраси, вперше у світі було одержано кольорове скло. Завдяки створенню першої в світі регулярної армії правителю Кдшу Саргону І в кінці XXIV ст. до н. е. вдалося об'єднати інші міста-держави Месопотамії у єдине царство.

Шумери досягли багатьох культурних звершень, що стали важливим надбанням світової цивілізації./Вони удосконалили піктографічну писемність й створили більш зручний клинопис, склали перші астрономічні календарі та правові кодекси, започаткували в літературі епос міфологічного змісту. Тут була винайдена арифметика і зародилася геометрія, для обчислення використовувалися таблиці множення, дроби, квадратні й кубічні корені. Освіту майбутні жерці-чиновники здобували в школах при храмах, де вивчали математику, астрономію, астрологію, оволодівали писемністю, спеціальними знаннями з богослов'я, права, медицини та музики. Кодекс Хаммурапі є чудовим прикладом подальшого розвитку права, показником високого рівня культури Месопотамії. Кодекс Хаммурапі є плодом величезної збору, узагальнення та систематизації правових норм, у ньому, як і в будь-якому древньому зведенні законів, не проводилося розподіл на кримінальна, громадянське, процесуальне, державне та ін право. Мета цього правового кодексу у тому, "щоб сильний не гнобив слабкого, щоб сироті і вдові надано була справедливість..." Текст законів Хаммурапі носить "синтетичний" характер, встановлюючи це й правила, і відповідальність за їх порушення. Кодекс Хаммурапі приділяє багато уваги покаранням за різні провини і злочину - від порушення обов'язків, пов'язаних зі службою, до Зазіхання на майно і злочинів проти особистості.

Дата добавления: 2015-05-22