Написання реферату

Працюючи над рефератом, студент не тільки поглиблює свої знання з якогось розділу чи підрозділу підручника, але й водночас здобуває навички написання наукового твору. Проте зазначена мета буде досягнута лише в тому випадку, якщо з боку студента буде прагнення логічно мислити, послідовно викладати фактичний матеріал, обґрунтувати власні думки, висновки. Проте, бездумне переписування з підручника чи з якоїсь іншої книжки відповідного тексту майже нічого не дає для розуму, а тому такий «реферат» навіть не буде розглядатися і оцінюватися викладачем.

Обсяг реферату дорівнює 10-12 сторінок, якщо реферат надрукований на аркушах формату А-4, кеглем 14 (в комп’ютерному наборі), через 1,5 інтервалу. Поля – по 2 см.

З чого починати роботу над рефератом? Насамперед з глибокого вивчення теми. Студент мусить прочитати відповідні розділи чи підрозділи декількох підручників і бажано декілька наукових праць з даної проблематики. У процесі ознайомлення з тим, що вже написано раніше, у студента має сформуватися власне бажання теми, тобто уявлення про зміст, мету, завдання, структуру реферату.

Наступний етап – складання плану, тобто визначення питань, висвітлюючи які можна всебічно розкрити зміст обраної теми. Не буде зайвим також поділити реферат на розділи відповідно до накресленого плану. У рефераті їх може бути не більше чотирьох. За обсягом вони мають бути приблизно однаковими. Крім того, обов’язковими складовими реферату є вступна частина, висновки і список використаної літератури.

Приступаючи до написання реферату, студент мусить пам’ятати, що матеріал краще викладати у формі стислих, але зрозумілих фраз, не перевантажувати текст складними мовними зворотами. Найбільш типовими помилками, що допускаються студентами, є такі: зміст носить дуже загальний характер, викладений матеріал не відповідає плану реферату або являє собою дослівне списування тексту з книг, навчальних посібників, статей.

Найбільш відповідальна й важка для написання частина реферату – це вступ, який є, образно кажучи, візитною карткою студента. Правильно написаний вступ найбільшою мірою засвідчує рівень підготовленості студента, володіння ним навичками самостійної науково-дослідної роботи. Тому можна порекомендувати студентам писати вступну частину в два етапи: спочатку зробити лише чернетку, а остаточно написати вступ лише після написання всього тексту реферату, коли студент буде вже добре обізнаний у змісті проблеми.

Обсяг вступу при вказаному обсязі всього реферату дорівнює лише 1 – 1,5 сторінки. Однак при цьому слід обов’язково висвітлити в ступній частині такі моменти, як актуальність обраної теми, історіографія питання, цілі та завдання твору. Актуальність зазвичай обумовлена політичними та пізнавальними чинниками. Інакше кажучи, слід визначити зв'язок теми реферату із сьогоденням в Україні та світі, а також показати, який пізнавальний інтерес тема має для студента, в чому її цікавість.

Огляд літератури мусить виявити наукову ерудицію студента, ступінь вивчення теми, вміння аналізувати літературу. В тому числі й з критичних позицій. Без такого елементу реферат має значно меншу вартість. Принаймні через те, що в такому разі у того, хто оцінює реферат, може виникнути підозра у несамостійному характері твору. Самостійність реферату (письмового твору) засвідчується також визначенням мети і завдань твору, інакше кажучи, автор мусить чітко визначити, що він хоче сказати, про що буде йтися в його творі.

Щодо основної частини – розділів реферату. Кожний розділ має містити як фактичний матеріал, так і узагальнення, власні судження, висновки автора. Інакше кажучи, будь-яке з висунутих студентом положень слід підкріплювати конкретними історичними фактами і цифрами. У разі необхідності можна доповнювати свої власні судження посиланнями на наукові авторитети, з думками яких погоджується чи, можливо, не погоджується автор. Висловлення інших авторів можна цитувати чи переказувати. В обох випадках в нижній частині сторінки робити бібліографічні посилання, де вказати назву праці, місце і рік видання, сторінку (наприклад: Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3-х т.- К., 1990.- Т.І.- С.151). Кожний розділ слід завершувати стислим висновком з того, про що йшла мова у розділі. Зазвичай висновок починається зі слів «таким чином», «отже», «підсумовуючи написане» тощо.

У заключній частині реферату (висновках), яка за обсягом має дорівнювати не більше однієї сторінки (при обсязі всього реферату 10-12 сторінок), викладаються висновки з усього написаного тексту. Вони мусять випливати з тексту, а не продовжувати його, давати відповіді на питання (завдання), що визначені у вступній частині реферату.

Як вже відзначалося, обов’язковою частиною реферату є список літератури, що подається наприкінці реферату. Як правило, список складається в алфавітному порядку в залежності від першої букви в прізвищі автора або в назві книги (якщо книга написана колективом авторів). Наприклад:

1. Голобуцький Б.О. Запорізька Січ в останні роки свого існування (1724 – 1775 рр.). - Дніпропетровськ: Січ, 2004. – 450 с.

2. Журавський В. Політична система України // Український історичний журнал.- 1998.- №3. – с. 16-24.

3. Король В.Ю. Історія України: Навч. посіб.- К.: Основа, 2005. – 360 с.

4. Новітня історія України// (1900 - 2000): Підручник/ А.Г. Слісаренко, Д.Г. Гусєв та ін. – 2-ге вид. - К.: Вища школа, 2002. – 471 с.

На закінчення можемо порекомендувати студентам, щоб написаний реферат вони не відразу давали на перевірку. Реферат має деякий час «відлежатись». Після семи-десяти днів стають виднішими самому студентові недоліки реферату і порушення послідовного викладу, слабкість аргументації окремих положень, непотрібні повтори, невдалі фрази тощо. Через зазначений час, повернувшись до реферату, можна виправити виявлені недоліки, а, можливо, й відчути справжню насолоду від власної праці, від того, що вона зроблена самостійно, від того, що вдалося створити те, чого до цього часу не існувало. Якщо таке трапиться, то можна сподіватися, що студент вже захопився науковою творчістю.

Дата добавления: 2015-05-22