Формування партії ессерів і анархістських організацій

Результати та значення

Україна в період першої російської революції 1905-1907рр.

Національні та соціальні завдання визвольної боротьби українського народу в програмах і діяльності політичних партій 1905–1916 рр. Розкол в українському національно-визвольному русі.

Водночас із загальноросійськими партіями організовувала й спрямовувала селянський рух, в якому взяло участь понад 150 тис. осіб, Революційна українська партія. В Галичині народовці на той час заснували свою політичну організацію – Народну раду (1885). Згодом на основі їхніх організацій сформувалися 4 партії – Українська соціал-демократична та Національно-демократична (1899), Русько-українська радикальна (за спрямованістю – соціалістична, 1890) та Християнсько-суспільна партія (1896).

Різне бачення майбутнього розвитку та шляхів його досягнення привело до оформлення політичних течій народників, соціал-демократів, лібералів (які були складовими загальноросійського руху), а також українського національного руху. На початку XX ст. в останньому абсолютно переважали ліві національно-соціалістичні сили. Українські ліберали та консерватори орієнтувалися на загальноросійські партії відповідного спрямування.

· Завершилася поразкою і не привела до розв’язання основних протиріч у розвитку країни

· Спонукала уряд до проведення низки реформ, сприяла активізації соціально-політичного жит-

тя та розгортанню національно-визвольних рухів народів Російської імперії

· Відіграла позитивну роль для українського руху. Було скасовано Емський указ, з’явилася укра-

їномовна преса, розгорнули діяльність різні українські організації

· Скасовано викупні платежі селян за землю, запроваджені 1861 р.

· Перше набуття досвіду парламентської діяльності українцями НаддніпрянщиРевол. події 1905 – 1907 мали резонанс і в Західній Укр.. Там відбулися численні селянські та студентські виступи. Розпуск Держ. Думи 3 червня 1907 свідчив про завершення революції, поразку та про початок політичної реакції в країні.

Соціалісти-революціонери, часто Есери, серед інших назв Союз соціалістів-революціонерів, Партія соціалістів-революціонерів — російська партія, яка утворилася з об'єднання різних народницьких груп у Росії й на еміграції в 1901 році. У 1901—05 значну роль в партії мала Бойова Організація, що застосовувала індивідуальний терор проти представників царського режиму, одним з організаторів та керівників якої був Г. Гершуні. І з'їзд: партія боролася за побудову демократичної федеративної республіки, висувала програму соціалізації землі й передачі її сільським громадам на засадах зрівняльного користування; вона зверталася насамперед до селянства; проте членство партії творила головним чином народницька інтелігенція. Ліві соціалісти-революціонери, так звані максималісти, вимагали також соціалізації зав. та створення «республіки трудящих».По Лютневій революції Соціалісти-революціонери відігравали провідну роль в Тимчасовому уряді (В. Чернов, О. Керенський, Б. Савінков); у виборах до Установчих зборів у листопаді 1917 рокуОднак по Жовтневій революції (на IV партійному з'їзді) Соціалісти-революціонери розкололися. Ліві Соціалісти-революціонери, очолені М. Натансоном і М. Спиридоновою, почали співпрацювати з більшовиками (їхнале після Берестейського миру вийшли з уряду, а в липні 1918 року Соціалісти-революціонери здійснили невдале повстання проти більшовицькому режиму. оціалісти-революціонери як партія, що орієнтувалася на селян, мали сприятливий ґрунт в Україні, де більшість селянства відчувала недостачу землі щойно зростання українського національного руху проти російського царату почало відштовхувати українських політичних діячів від російських партій. Українська Партія Соціалістів-Революціонерів (УПСР) утворилася в квітні 1917 року.

Дата добавления: 2015-05-22