Історичні обставини утворення УКР і УСРР, початку громадянської війни та падіння обох укр..загальноросійських партій та Рад

Жовтнева революція

Жовтне́вий переворо́т (у радянській історіографії Велика Жовтнева соціалістична революція) — державний переворот уРосії, що відбувся 7 листопада (25 жовтня) 1917 року. У ході перевороту Тимчасовий уряд, що перебував у столиці державиПетрограді — було заарештовано, а центральну владу перебрали на себе лідери більшовиків.

Другий Всеросійський з’їзд Рад, який відбувся 7—9 листопада (25—27 жовтня), ухвалив рішення про перехід влади до рад та сформував новий уряд — Раду народних комісарів на чолі з В.Леніним^[1]. Жовтневий переворот докорінно змінив хід історії на територіях колишньої Російської імперії та значним чином вплинув на хід світової історії.

Украї́нська Наро́дна Респу́бліка (за старим правописом: Українська Народня Республіка; УНР) — українська держава, що існувала в 1917 — 1920 роках на території Центральної, Східної та Південної України зі столицею в Києві.

До квітня 1918 року очолювалася Центральною Радою на чолі з Михайлом Грушевським; після грудня 1918 року — Директорією. Проголошена 7 листопада 1917 року, після більшовицького жовтневого перевороту, як автономна республіка у складі Російської республіки. 22 січня 1918 року, після українсько-більшовицької війни, проголошена незалежною державою. До березня 1918 року користувалася міжнародною підтримкою Німецької імперії. Після поразки останньої в Першій світовій війні опинилася в міжнародній ізоляції. Проводила внутрішню політику, спираючись на соціалістичну популістичну ідеологію. 22 січня 1919 року об'єдналася із Західно-Українською Народною Республікою. Ліквідована в ході поразки українських визвольних змагань 1917 — 1920 років. В 1921 році територія республіки була поділена між Польщею з одного боку УРСР і Радянською Росією з другого. Протягом 12 листопада 1920 — 22 серпня 1992 року Уряд республіки перебував у вигнанні. Видано 4 універсали та Брест-Лито́вський ми́рний договір — мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з другого, підписаний 27 січня (9 лютого) 1918 у Бересті (Бресті, Брест-Литовську); перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-18. Став наслідком одного з етапів переговорів у Брест-Литовську, загальним підсумком яких був вихід Росії з Першої світової війни.

Украї́нська Радя́нська Соціалісти́чна Респу́бліка (до 1937 року: Українська Соціялістична Радянська Республіка; УСРР, УРСР) — радянська соціалістична держава, що існувала в 1919^[1]—1991 роках на території України. Одна з п'ятнадцяти союзних республік Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Створена російськими більшовиками під час українсько-радянської війни 1918 — 1920 років як маріонеткова держава на противагу Українській Народній Республіці. Після перемоги в українській революції та радянсько-польській війні встановила владу на всіх українських землях, за винятком Західної України. 1922 року, разом із Радянською Росією, утворила СРСР. До прийняття «Сталінської конститутції» 1936 року мала широкі права автономії, яких згодом позбулася на користь Москви. Керувалася Комуністичною партією України на основі всесоюзних директив. Проводила індустріалізацію українського господарства та колективізацію українського села. У 1923 — 1932 роках дотримувалася політики українізації, що змінилася русифікацією, голодомором 1932—1933 років та масовими репресіями проти українського населення. До 1934 року мала столицю в Харкові, після цього — в Києві. 1946 року стала однією зі співзасновниць Організації Об'єднаних Націй (ООН), хоча й була не суверенною державою. 1954 року отримала від Росії Крим. З 1959 року була поділена на 25 областей. У 1970—1980-х роках була третьою союзною республікою СРСР за величиною після Росії та Казахстану. За економічними і демографічними показниками була другою після Росії. Виробляла чверть усієї продукції СРСР. За останнім переписом населення 1989 року нараховувала понад 50 млн мешканців. 1991 року, в ході розвалу СРСР, проголосила незалежність і змінила назву держави на «Україна».

35. Украї́нська Центра́льна Ра́да (УЦР), також Центральна Рада — спочатку український представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу — революційний парламент України, який керував українським національним рухом. Період дії: 4 (17) березня 1917 — 28 квітня 1918.

В новоутвореному комітеті не було єдиної думки щодо майбутнього статусу України. Самостійники на чолі з М. Міхновським виступали за негайне проголошення незалежності. Автономісти (В. Винниченко, Д. Дорошенко і їх прихильники з ТУПу) бачили Україну автономною республікою у федеративному союзі з Росією., 4 березня, УЦР телеграмою повідомила керівників Тимчасового Уряду Г.Львова і О.Керенського про своє утворення. Офіційне діловодство УЦР розпочалося 9 березня, коли обговорювалось питання про виготовлення печатки УЦР, передачу УЦР будинку Педагогічного музею, утворення агітаційної школи та ін. З часом Рада мала скликати український парламент і сформувати звітний перед ним уряд. Пе́рший універса́л Украї́нської Центра́льної ра́ди — перший державно-політичний акт, універсал Центральної ради, що проголосив автономію України. Прийнятий 10 (23) червня 1917 року в Києві. 16 (3) липня 1917 — УЦР прийняла свій II Універсал.

Тре́тій Універса́л Украї́нської Центра́льної ра́ди — державно-правовий акт, універсал Української Центральної ради, що проголошував Українську Народну Республіку. Прийнятий 7 (20) листопада 1917 року в Києві. Заявлялося, що Україна не відокремлюється від Росії, але вся влада в Україні відтепер належить лише Центральній Раді та Генеральному Секретаріату.

· Україна стає Українською Народною Республікою.

· В Україні проголошувався 8-годинний робочий день.

· Запроваджувався державний контроль над виробництвом.

· Україна виступає за негайне укладення миру між воюючими сторонами.

· Скасовувалася смертна кара й оголошувалася амністія.

· В Україні повинен бути створений дійсно незалежний суд.

· Україна визнає національно-персональну автономію для національних меншин.

· На 27 грудня (9 січня за новим стилем) призначалися вибори до Всеукраїнських Установчих Зборів, які планувалося скликати 9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 року.

У розпалі боротьби проти більшовиків та змагань на мирових переговорах УЦР проголосила IV Універсалом (22 січня 1918 р., затверджений 24 січня 1918 Малою Радою) УНР самостійною і суверенною державою, а Генеральний Секретаріат перейменувала на Раду Народних Міністрів.

Найважливішим законодавчим актом УЦР було схвалення конституції УНР 29 квітня 1918, яка стверджувала республіканську форму держави з парламентарно-демократичним режимом. Законодавча влада в УНР мала перевагу над виконавчою. Головним законодавчим органом стверджувались Всенародні Збори України, які обирали Голову Всенародних Зборів.

Після підписання Берестейського миру 9 лютого 1918 німецькі війська звільнили окуповані більшовиками українські землі, але одночасно почався конфлікт між ними і УНР через втручання німців у внутрішні справи української держави.

Тимчасо́вий у́ряд — уряд, що створюється під час надзвичайного положення після падіння попереднього режиму. Тимчасовий уряд має повноваження до створення постійного уряду. Тимчасові уряди часто створюються під час війни або революції.

Дата добавления: 2015-05-22