Сфера обігу сфера виробництва сфера обігу 3 страница

42.Сутність та класифікація власності. Власність — володіння речами; речі, рухомі й нерухомі, що комусь належать. Розрізняють власність приватну, комунальну і державну в залежності від того, чи речі (майно) належать приватній особі, громаді (спільноті) чи державі.

Власність представляє собою вираження відносин між людьми з приводу присвоєння ними матеріальних благ та результатів суспільного виробництва. Це присвоєння здійснюється у рамках суспільного поділу праці.Система відносин власності включає:- субєкт власності,тобото сам власник- обєкт,тобто предмет власності- інші суб’єкти,тобото тимчасов користувачі (невласники).Історії відомі два основних типи власності - приватна і суспільна. Приватна характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт належать приватним особам. Вони можуть привласнювати продукт як своєї, так і чужої праці. Тому розрізняють приватну власність трудову і нетрудову, що має вирішальне значення для характеристики різних форм приватної власності: дрібнотоварної, рабовласницької, феодальної, приватнокапіталістичної. Донедавна в економічній літературі приватна і суспільна власність розглядалися як антиподи, тобто такі, що заперечують одна одну і не можуть разом співіснувати. Навіть і сьогодні подібні міркування інколи висловлюються в окремих працях.Суспі́льна вла́сність — вид власності, майно і нерухомість, які на противагу до приватної власності належать групі осіб (громаді) або державі. Основними формами суспільної власності є: колективна або кооперативна, яка представляє собою сумісну власність трудівників підприємств; державна різних рівнів, включаючи муніціпальну, тобто власність місцевих органів самоуправління; загальнонародна як сумісне володіння і користування, наприклад, такими об'єктами природи, як світовий океан, атмосферне повітря та ін. Незалежно від того, оформлена вона нормами права чи ні, загальнонародна власність завжди була і завжди буде.

43. Система відносин власності. Відносини власності - сукупність відносин між людьми з приводу приналежності речей і інших об'єктів власності. Відносини власності беруть свій початок у виробництві. Виробництво - не тільки процес створення життєвих благ, це також процес їх привласнення людьми, відповідно до їх участі у виробництві. Власність не тільки результат і одна з істотних рис виробництва, а і у зв'язку з безперервністю виробничих процесів, вона є неодмінною передумовою виробництва. Виробниче привласнення - це первинна і початкова власність; подальший рух відносин власності здійснюється у формах відчуження і вторинного привласнення на стадіях розподілу і обміну. Відносини власності є системоствореним чинником у всій системі економічних відносин, а тому і основою існуючого ладу. У зв'язку з цим вони законодавчо закріпляються і захищаються державою. В результаті економічні відносини власності набувають юридичну форму, а їх суб'єкти наділяються правом власності. Економічні відносини власності первинні, фундаментальні, оскільки вони виникають в виробництві і розподілі об'єктів власності кінець кінцем визначається участю людей в виробничо - господарської діяльності. Право власності вторинне, похідно, проте за допомогою законодавства держава може активно впливати на розподіл матеріального багатства в країні. Функціонуванню власності властиво різноманіття її форм. По об'єктах власності розрізняють: 1) власність на чинники виробництва, зокрема на засоби виробництва, робочу силу. 2) власність на предмети споживання; 3) інтелектуальну власність. По суб'єктах розрізняються такі її соціальні форми: 1)індивідуальна; 2) колективна; 3) державна. У ряді випадків при аналізі економічних відносин виділяють дві соціальні форми власності: 1) приватну; 2) державну.

44.Порівняльна характеристика натурального і товарно-ринкового типів виробництва. Тип господарювання, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для спожи­вання всередині господарства, де вони вироблені, називають натуральним. Натуральна форма виробництва має такі основні риси: 1.Замкненість. означає, що для цієї системи господарювання панів­ними економічними відносинами є ті, що діють всередині певної спільності. Остання як суб'єкт господарської діяльності не вступає в економічні відносини іншими суб'єктами, оскільки її завданням є самозабезпечення. Суспільство при цьому складається з маси відок­ремлених господарств (сімей, общин, помість, господарських регіонів). Товарно-ринкове господарство — це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб'єктами для суспільних потреб, що визначаються ринком. При товарно-ринковому виробництві організація економіки повністю за­лежить від ринку, який вирішує, що виробляти, як виробляти і для кого виробляти. Це означає, що товарне виробництво є ринковим ви­робництвом.Товарно-ринкові відносини формуються на основі об'єктивних процесів розвитку виробництва, його матеріально-речових і особистих чинників. До визначальних рис товарно-ринкового виробництва також належать: а)використання грошей як посередника обміну; б) наявність конкуренції; в) вільне ціноутворення; г) стихійність розвитку як форма саморегулювання економіки.

Дата добавления: 2015-05-22