Економічні форми продуктів та їх властивості

Суспільний продукт уявляв собою узагальнений результат функціонування розширеного відтворення, в якому відображається єдність виробничих сил, форм їх організації та виробничих відносин. Як результат конкретної цілеспрямованої діяльності суспільства цей продукт представлено у вигляді сукупності споживних вартостей, створюваних за певний період часу. Під час відтворення суспільного продукту суспільство цікавить насамперед натуральна форма, в якій він буде відтворений, певний набір споживних властивостей, корисність вироблених продуктів. За командно-адміністративної економіки, коли існувала суспільна власність на засоби виробництва, суспільний продукт характеризувався як усуспільнений продукт, тобто він належав усім членам суспільства.Основні форми продуктів: натурально-речова (засоби виробництва і предмети споживання;нематеріальні блага);за функціональною роллю:а) фонд заміщення;б) фонд споживання;в) фонд нагромадження.Фонд заміщення – частина суспільного продукту, що йде на відновлення зношених засобів виробництва (засоби і предмети праці).Фонд споживання являє частину суспільного продукту, що йде на задоволення матеріальних та духовних потреб людей (предмети споживання і споживчі послуги).Фонд нагромадження – частина суспільного продукту, що йде на розширення виробництва, тобто збільшення речового і особистого факторів, на удосконалення технологічної основи виробництва (додаткова робоча сила, предмети споживання, додаткові засоби виробництва).

46.Трудова теорія вартості: основні положення та роль у розвитку економічної теорії. Трудова теорія вартості — економічна концепція, розвинута В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом та іншими економістами. За цим підходом, кожен товар обмінюється на інший відповідно до кількості суспільної праці, затраченої на його виробництво.Трудова теорія вартості. Підхід, згідно з яким за основу цінності товару беруть кількість витраченої праці, дістав назву вартісного, а теорія, на якій він заснований — вартісної. Основи вчення трудової теорії вартості заклали англійські економісти У.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо. Але найбільш повно її розробив К.Маркс. Розкриваючи еволюцію форми вартості, він довів, що форма вартості, хоча вона реально й існує, безпосередньо не сприймається, а виявляється лише у мінових відносинах. Товар набуває форми вартості лише при зіставленні з іншими товарами. Світовій економічній науці відомі й інші теорії вартості: ті, що в центр уваги ставили витрати, і ті, що перемістили його на кінцеві результати виробництва.Французькі економісти першої половини ХІХ ст. Ж. Б. Сей і Фредерік Бастіа трактували формування вартості в процесі виробництва як результат витрат трьох його основних факторів: праці, капіталу, землі. Всі вони беруть рівноправну участь у створенні вартості. Кожний з цих факторів «створює» відповідну частину вартості: праця — заробітну плату, капітал — відсоток, а земля — ренту.Трудова теорія вартості є однією з найпоширеніших, започаткована представниками класичної політичної економії Вільямом Петті, Адамом Смітом, Давидом Рікардо, а пізніше завершена основоположником нового напряму в політичній економії К.Марксом.Її прихильники стверджували, що вартість — це суспільна властивість речі. Визначити її безпосередньо в товарі за допомогою певних фізичних чи хімічних досліджень неможливо. Вона виявляється лише у відносинах між товаровиробниками. Основою трудової теорії вартості є визнання праці джерелом багатства, а економічний світ є величезною майстернею, де розгортається суперництво між різними видами праці задля створення суспільного багатства. Найбільш важливу роль у зростанні продуктивності праці та національного багатства відіграє розподіл праці, завдяки якому вдосконалюються навички кожного працівника, забезпечується економія часу за переходу від однієї операції до іншої, відбувається полегшення і скорочення процесу виробництва. Вартість, за А. Смітом, визначається затраченою працею не однієї конкретної людини, а середньою, необхідною для певного рівня розвитку продуктивних сил, працею, а створюється продуктивною працею. Розподіл праці — головна передумова підвищення її продуктивності. Вартість товару утворює не лише праця, затрачена безпосередньо на його виробництво, а й праця уречевлена. Уречевлена праця — суспільно необхідна (абстрактна) праця, втілена в життєвих благах, у товарі.

47.Теорія граничної корисності: основні положення та роль у розвитку економічної теорії. Критерієм цінності товару, згідно з теорією граничної корисності, є ступінь його корисності для споживача. Цей напрям економічної теорії виник в останній третині XIX ст. Найвідомішими його представниками були У. Джеванс, А. Маршалл, К. Мснгер, Ф. Візер, О. Бем-Баверк, Д. Кларк. Головна ідея такого підходу полягає у тому, що розуміння вартості як витрат (праці, землі, капіталу) є неприйнятним, оскільки при цьому не враховується корисність товару. Згідно з цієї теорією вартість визначається суб'єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага. Якщо існує достатня кількість блага (наприклад, вода), то якою б не була його сукупна корисність, корисність останньої одиниці дорівнюватиме нулю. Оскільки немає значення, яку саме одиницю вважати останньою, то нулю дорівнюватиме будь-яка одиниця цього блага. І навпаки, якщо сукупна корисність усіх наявних благ (наприклад, діамантів) не надто велика, то їхня обмежена кількість робить цінність граничного (останнього) екземпляра дуже високою. Таким чином, останній екземпляр певного блага, що задовольняє «граничну потребу», має граничну корисність, яка визначає ринкову цінність цього блага. У правильності теорії граничної корисності можна переконатися на прикладі явища дефіциту. Цінність речі, виробленої з тими самими витратами, що й інші блага, підвищуватиметься залежно від суспільної потреби в ній. Перевищення попиту над пропозицією сприятиме зростанню ціни над вартістю, і навпаки.

48.Причини виникнення, сутність та функції грошей. Гро́ші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу.причиною появи грошей був суспільний поділ праці (насамперед його перша та друга форми) і необхідність регулярного обміну між товаровиробниками, які спеціально виготовляють продукти для обміну. З утворенням світового ринку деякі національні гроші виконують функції світових. Функції: 1)Засіб нагромадження — це функція, що пов'язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства; 2)Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни; 3)Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг; 4)Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення; 5)Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

49. Грошові агрегати. Грошові агрегати — види грошей та грошових засобів, які відрізняються один від одного своєю ліквідністю, тобто можливістю швидкого перетворення в готівку, показники структури грошової маси.Грошові агрегати це зобов'язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектора загального державного управління та інших депозитних корпорацій. Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям, нефінансовим корпораціям, домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства. Залежно від зниження ступеня ліквідності фінансові активи групують у різні грошові агрегати М0, М1, М2 та М3.Відповідно до методологічних правил НБУ виділяють грошові агрегати різного складу: 1)M0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями; 2)М1 грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті; 3)М2 грошовий агрегат М1 та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити; 4)М3 (грошова маса) — грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій.Грошова база – сукупність готівкових коштів, випущених в обіг Національним банком України, коштів обов’язкових резервів, коштів на кореспондентських рахунках та інших коштів інших депозитних корпорацій (банків), коштів державних нефінансових корпорацій і домашніх господарств (працівників Національного банку) у Національному банку України. Іншими словами - це сукупність зобов’язань Національного банку України в національній валюті, що забезпечують зростання грошових агрегатів та кредитування економіки. Грошова база є показником бази фінансування, яка є основою для формування грошових агрегатів, а не самим грошовим агрегатом. Грошова база використовується Національним банком України в якості одного із основних показників грошово-кредитної політики, і часто друкується пресою разом з грошовими агрегатами.

50. Сутність, види, вимір інфляції. Інфляція - переповнення каналів грошового обігу надлишковою грошовою масою (дослівний переклад з латинської - «здуття»).Класифікація інфляції:1) За масштабами:- світова;- локальна.2) За характером інфляційних процесів:- прихована (держава стримує зростання цін);- відкрита (ціни неухильно зростають);- інфляційний шок (одномоментне різке підвищення цін).3) За темпами інфляції:- Повзучий (ціни збільшуються в середньому на 10% на рік);- Голопірующая (ціни збільшуються на 20-200% на рік);- Гіперінфляція (зростання цін складає 500-1000% на рік).Для того, щоб оцінити рівень інфляції, застосовують такий показник, як індекс вартості життя.Він розраховується за формулою:І = (ринкова ціна споживчого кошика у поточному році/Ринкова ціна споживчого кошика у базовому році) * 100%. Розглянемо різні значення індексу інфляції:I1 = 100% - ціни незмінні, інфляція відсутня.I2 = 140% - ціни в поточному році збільшилися на 40% у порівнянні з базовим (гроші знецінилися на 40%).I3 = 80% - у поточному році ціни знизилися на 20% в порівнянні з базовим.Такий процес носить назву «дефляція», що в дослівному перекладі з латинського і означає «видування», «здування».

51. Ринок: сутність,функції, види. Ринок - це сукупність угод купівлі - продажу, де угода купівлі-продажу виступає «клітинкою» ринкової сфери, її базовим елементом.Угода купівлі-продажу може бути представлена у вигляді формули:Продавець - товар - гроші - покупецьОперація купівлі-продажу має два аспекти: економічний і правовий.З точки зору економічної специфіки, угода купівлі-продажу - це операція обміну, опосередкована товарно-грошовим обігом, тобто продавець зацікавлений реалізувати на ринок свій товар, а покупець зацікавлений придбати на ринку необхідну річ, причому обмін повинен бути еквівалентним.З правової точки зору операція купівлі-продажу - це договір, що встановлює обов'язки сторін, відповідно до якого продавець повинен надати свій товар покупцеві і при цьому забезпечити його належну якість, а покупець - прийняти товар і сплатити обумовлену суму. Ринкова сфера має тенденцію до розширення, тому за масштабами розрізняють:- місцевий ринок товарів і послуг;- національний ринок товарів і послуг;- світовий ринок товарів і послуг.Для того, щоб зрозуміти функції ринку, необхідно розглянути ринок як підсистему економіки. Якщо економіку розглядати як взаємодію двох сфер - сфери виробництва і сфери ринку, то можна побачити, що між цими двома підсистемами встановлюються прямі та зворотні зв'язки. Прямі зв'язку полягають в тому, що, по-перше, виробництво створює товари і послуги, які виступають об'єктами угод купівлі-продажу, по-друге, виробництво формує матеріальну зацікавленість в обміні товарами відокремлених товаровиробників.Зворотні зв'язку або функції ринку полягає в тому, що по-перше, ринок інтегрує покупців і продавців, тобто попит та пропозиції, по-друге, ринок виступає «контролером», відповідаючи на головні питання - «Що?», «Як?», «Для кого виробляти?»; по-третє, ринок створює можливість реалізації матеріальних інтересів суб'єктів ринкової економіки (за рахунок еквівалентного обміну).Сучасний ринок включає в себе такі ринки, як:а) ринок товарів, що класифікується за критеріями:- особистого чи виробничого споживання;- галузевому; - технології;- структури і т.д.б) ринок послуг, у тому числі:- виробничі послуги>,- науково-технічні послуги;- фінансові послуги;- розподільні послуг;- соціальні послуги;в) ринок праці;г) ринок капіталу в тому числі:- ринок кредитор;- ринок цінних паперів;- валютний ринок;д) ринок земельних ресурсів.

52. Попит. Закон попиту. Цінова еластичність попиту. Попит - це виражена в грошах платоспроможна потреби населення, тобто та кількість товарів і послуг, що споживачів можуть і хочуть купити. Попит можна представити як функцію кількості товарів і послуг, які купуються на ринку за альтернативними цінами:D = F (P)де D – попит;P - ціна;F - функція.

Дата добавления: 2015-05-22