Форми і моделі ринкової конкуренції

53.

Сутність керівництва і лідерства Ефективність роботи колективу залежить не лише від сформованих у ньому стосунків, що забезпечують успішну взаємодію людей у процесі спільної роботи, а й від того, яким чином спрямовується їх діяльність, які форми впливу використовують для того, щоб спонукати людей до продуктивної праці. Ці питання належать до компетенції керівника. Керівник — індивід, який очолює колектив і використовує надану йому владу для впливу на поведінку людей, що у ньому працюють. Керівник може використовувати формальні важелі впливу (у цьому разі поняття «керівник» ототожнюється з поняттям «менеджер», «керуючий») і неформальні (у цьому разі поняття «керівник» ближче до поняття «лідер»). Між керівництвом і лідерством існує певна різниця. Керівництво — процес впливу на підлеглих за допомогою формальних важелів для забезпечення виконання ними офіційно визначених доручень і вирішення певних завдань. Основою керівництва є вплив і влада. Вплив — це поведінка однієї людини, яка вносить зміни у поведінку, стосунки, відчуття іншої людини. Влада — це можливість впливати на поведінку інших. Лідерство — здатність впливати на поведінку окремих осіб чи робочої групи особистими якостями, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам групи. Лідерство ґрунтується на соціальній взаємодії у групі людей, на визнанні професіоналізму та компетентності. Керівника, який досяг влади лише завдяки своїй посаді і керує людьми винятково з цих позицій, відносять до формальних лідерів. Його влада поширюється переважно на виробничі відносини і здійснюється за схемою «начальник — підлеглий» (він має владу над підлеглими, оскільки вони залежать від нього у питаннях розподілу завдань, нарахування заробітної плати, просування по службі тощо). Владні позиції керівника зміцнюються, якщо він, окрім формальних підстав керувати, завоює прихильність підлеглих завдяки особистим якостям — компетентності, рішучості, цілеспрямованості, енергійності, вмінню пробуджувати ентузіазм тощо, тобто виявить лідерські якості, що ґрунтуються на неформальній основі. З позиції інтересів організації ідеальним є поєднання формальних і неформальних основ влади. Менеджер, будучи лідером, здійснює свої управлінські функції через призму неформального лідера. У підпорядкованому йому колективі складаються стосунки «лідер — послідовник», які значно тісніші та результативніші, ніж відносини «начальник — підлеглий». Лідерство підсилює керівні дії менеджера у таких сферах, як визначення цілей, координація зусиль підлеглих, оцінка результатів їхньої роботи, мотивування діяльності (через власний приклад, рішучість, впевненість, уміння вести за собою тощо), забезпечення групової синергії; відстоювання інтересів групи за її межами, визначення перспектив її розвитку тощо.

54. Суспільне виробництво – форма взаємодії суспільства і природи, що спрямована на перетворення предметів природи та створення матеріальних та духовних продуктів, відповідно до інтересів та потреб людей і суспільства в цілому.

Метою виробництва є задоволення потреб суспільства, але здійснити його можна тільки застосувавши необхідні фактори виробництва.

55. Зако́н грошово́го о́бігу — загальний економічний закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням:

де

· M — об'єктивно необхідна маса грошей;

· ΣPQ — сума цін товарів, що реалізуються за певний період;

· ΣК — сума продажів товарів і послуг у кредит;

· ΣП — загальна сума платежів, строк оплати яких настав;

· ΣВП — сума платежів які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів;

· V — швидкість обороту грошової одиниці за рік;

Як зазначалося вище, грошовий обіг не є простим повторенням обігу товарів і підпорядковується своєму специфічному закону. Сутність його полягає в тому, що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням: Мф = Мн, де Мф — фактична маса грошей в обігу, а Мн — об’єктивно необхідна для обігу їх маса. Якщо Мф перевищує Мн — значить в обігу з’явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Мф менше від Мн — їх нестача. Причому мова йде не про всю масу грошей, що обслуговує грошовий оборот, а тільки про ті гроші, які обслуговують його частину — грошовий обіг.

56. Конкуренція — це суперництво між учасниками ринку за кращі умови ви­робництва, купівлі та продажу товарів і послуг.

Основне завдання конкуренції – завоювання ринку, перемога конкурентів, забезпечення одержання сталого прибутку.

Умови виникнення конкуренції:
1.	Наявність на ринку великої кількості виробників будь-якого конкурентного продукту або ресурсу.
2.	Свобода виробників щодо вибору господарської діяльності.
3.	Відповідність між попитом і пропозицією.
4.	Наявність ринку засобів виробництва.

Види конкуренції  

Внутрішньогалузева

Міжгалузева

Міжнародна

Основні функції конкуренції  

Регулююча  

Мотивуюча

Розподільча

Контролююча

Форми і моделі ринкової конкуренції	Ознаки	Ступінь контролю за цінами
Досконала чиста конкуренція	Велика кількість компаній, що виробляють певний продукт. Однорідність продукції. Знання ринку споживачами та виробниками.	Контроль за цінами не здійснюється
Недосконала конкуренція: а) чиста монополія	Певний продукт виробляє тільки одна компанія.	Дуже високий ступінь контролю за цінами.
б) олігополія	Певний продукт виробляють кілька компаній.	Частковий контроль за цінами.
в) монополістична конкуренція	Багато виробників виробляють продукцію з істотними відмінностями, новими конструктивними та якісними характеристиками.	Дуже слабкий контроль за цінами.
	Форми конкурентної боротьби
	1.	Науково-технічна конкуренція
	2.	Промислова конкуренція
	3.	Торгова конкуренція
	4.	Конкуренція на ринку

Методи конкуренції

МЕТОДИ ЦІНОВОЇ КОНКУРЕНЦІЇ  

МЕТОДИ НЕЦІНОВОЇ КОНКУРЕНЦІЇ  

Цінова конкуренція

Добросовісна конкуренція

Нецінова конкуренція

Нечесна конкуренція

57. Това́рне виробни́цтво — виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок шляхом купівлі-продажу.

Товарне виробництво — така система організаційно-економічних відносин, за якої корисні продукти створюються для їхнього продажу на ринку. Система товарного виробництва має три найважливіші специфічні ознаки:

· відкрите господарство

· розподіл праці

· непрямі зв'язки.

58. Ринок – це сукупність економічних відносин людей стосовно обміну результатами виробництва, товарного і грошового обігу та розподілу виробничих ресурсів.

Ринок – це економічний простір, в межах якого відбувається рух товарів.

Дата добавления: 2015-05-22