Види валютних курсів

Середній курс – середнє арифметичне значення курсів купівлі та продажу.

Фіксінг – процедура визначення та реєстрації міжбанківського курсу шляхом послідовного співвідношення обсягу попиту та пропозиції по кожній валюті, що дозволяє встановлювати курси продавця та покупця, які публікуються в офіційних виданнях.

Спот-курс – курс, за яким обмінюються валюти протягом періоду, що не перевищує 2 днів з моменту досягнення погодженості про курс.

Форвардний курс – погоджений курс, за яким обмінюються валюти у визначений момент у майбутньому, через три дні та більше після досягнення погодженості про курс.

Міжнародна валютна система – це форма організації міжнародних валютних відносин, обумовлена розвитком світового господарства і закріп­лена міждержавними угодами.

Міжнародна ліквідність – це сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути ви­користані в міжнародних розрахунках, її утворюють золото, кредитні гроші (векселі, банк­ноти, чеки та депозити), міжнародні (євро), або композитні (штучні), гроші (СДР).

Валютний ринок – це складний економічний механізм, який забезпечує купівлю та про­даж окремих валют, формування валютних курсів.

Світові валютні центри – валютні ринки, які характеризуються широким спектром інструментів фінансового ринку; всесвітньою участю у внутрішньому і зовнішньому секторах; ефективними міжнародними системами зв’язку.

Найбільші валютні центри: Лондон, Нью-Йорк, Токіо значно перевищують інші за масштабами операцій (декілька сотень млрд.. доларів на добу).

Значущі валютні центри: Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Токіо, Гонконг, Сінгапур та деякі інші міста.

Валютне котирування – числовий запис пропорції валют ($ 1/8,03 гнр.)

Міжнародний рух капіталів – це рух фінансових ресурсів між країнами.

Транснаціональні корпорації – це міжнародні монополії, які, долаючи національні кордони, поширюють свою діяльність у всьому світі, маючи численні філії в багатьох країнах.

69. Стагфляція – це стан повільного економічного зростання і порівняно високий рівень безробіття – час застою – в супроводі зростання цін, або інфляції.

70. Заробітна плата – це ціна праці.

Заробітна плата — це винагорода за послуги, надані у вигляді праці.

Погодинна форма заробітної плати встановлює розмір винагороди за відпрацьований час. У цьому випадку підраховується оплата за одну годину, день, тиждень, місяць і перемно­жується на відпрацьований час.

Відрядна або поштучна заробітна плата – це оплата робочої сили залежно від розмірів виробітку продукції за одиницю часу.

Номінальна заробітна плата – це та кількість грошей, яку отримує найманий працівник.

Реальна заробітна плата – це та кількість товарів та послуг, які він може придбати за отриману заробітну плату.

Системи заробітної плати: тарифна, преміальна, колективна, акордна.

При тарифній системі зарплата залежить від тарифної ставки. Тарифна ставка залежить від кваліфікації виконавця, розумових та фізичних зусиль, відповідальності за устаткування, умов праці.

Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.

Професія характеризує трудову діяльність, і зайнятість працівника відповідно до одержаних ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок.

Спеціальність відображає внутрішньо професійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям “професія”.

Кваліфікація виражає сутність підготовленості працівників до виконання професійних функцій обумовленої складності.

Тарифна сітка – це шкала кваліфіційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність розміру заробітної плати працівників від їхньої кваліфікації.

Тарифна ставка – це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу.

Преміальна система. Сутність її полягає в тому, що робітникові нараховується, крім заробітку за прямою відрядною системою, премія за виконання і перевиконання певних кількісних якісних показників. Розмір премії установлюється у відсотках до заробітку, визначеному за відрядними розцінками.

Колективна (бригадна). Застосовується в бригаді, заробіток кожного члена бригади визначається на підставі загальних результатів роботи бригади. Загальний колективний заробіток бригади розподіляється між членами бригади відповідно до їх кваліфікації і відпрацьованого часу. При цьому застосовується коефіцієнт трудової участі.

Акордна система оплати праці. Вона застосовується для окремих груп робітників, її сутність полягає у тому, що відрядна розцінка установлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт загалом, виходячи із діючих норм часу і розцінок.

Рента (фр. rente від лат. Reoldita - віддана назад) – особливий вид відносно стійкого доходу. В побуті під рентою розуміють просто плату за користування чим-небудь (наприклад, житловим приміщенням або автомобілем).

Процент – дохід, який отримує власник грошей, що надав їх у позику.

Прибуток визначається як плату підприємцю за виконання ним особливих функцій:

• за послуги підприємницької діяльності;

• за новаторство, за талант в управлінні підприємством;

• за ризик та невизначеність результатів підприємницької діяльності.

71. Міжнародна валютна система – це форма організації міжнародних валютних відносин, обумовлена розвитком світового господарства і закріп­лена міждержавними угодами

До основних елементів світової валютної системи належать:

міжнародна валютна ліквідність — це здатність певної країни забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань. Міжнародні ліквідні ресурси включають такі елементи, як золотовалютні резерви, резервні кредити в МВФ і розрахунки в СПЗ та євро;

резервні валюти (золото й національні валюти провідних розвинутих країн світу, євро та СПЗ), міжнародні розрахункові одиниці (євро та СПЗ);

уніфікований режим валютних паритетів;

регламентація режимів валютних курсів;

світовий грошовий товар. Приймається кожною державою самостійно як еквівалент вивезеного з неї багатства та для обслуговування міжнародних економічних відносин. Міжнародним грошовим товаром можуть бути резервні валюти;

міждержавне регулювання валютних обмежень;

уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу;

режим світових валютних ринків і ринків золота;

міжнародні організації, які здійснюють міждержавне валютне регулювання.

Світова валютна система базується на різних формах світових грошей. Світовими називаються гроші, які обслуговують економічні, політичні та культурні міжнародні відносини. У своєму розвитку функціональна форма світових грошей зазнала значних змін. Світова валютна система сьогодні базується на кількох національних валютах провідних країн світу та міжнародних валют­них одиницях (євро та СПЗ).

Світова валютна система є сукупністю механізмів і правил, що забезпечують зв’язки між національними та регіональними валютними системами.

Регіональна валютна система — це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн (наприклад, Європейська валютна система об’єднує 12 країн Європи). Регіональна валютна система відображає особливості функціонування економічних відносин в окремих регіонах світу.

72. Вексель - офіційне боргове зобов язання певної форми, що надає його власнику право вимагати сплати боржником зазначеної у векселі суми у встановлений строк.

73. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації (далі — міжнародні організації) — це організації, які створені державами-членами і отримують кошти безпосередньо від країн-членів. У них є спільна мета — розвиток співробітництва та забезпечення цілісності, а також стабілізація складної світової економічної ситуації. Міжнародні фінансові організації безпосередньо займаються регулюванням світових фінансових і ваіютних ринків.

Виникнення міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій обумовлене розвитком інтернаціоналізації господарювання (в тому числі виникненням транснаціональних корпорацій), розвитком міждержавного регулювання, необхідністю спільного вирішення проблем розвитку світової економіки.

До основних міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій належать:

• Група Світового банку;
• Міжнародний валютний фонд (МВФ);
• Банк міжнародних розрахунків (БМР);
• Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

Ці інститути надають країнам кредити, розробляють принципи функціонування світової валютної системи та здійснюють міждержавне регулювання валютно-кредитних і фінансових відносин.

Багатосторонні установи відіграють значну роль у вирішенні проблем заборгованості шляхом забезпечення вагомого зовнішнього фінансування програм змін. Головна роль міжнародних банків розвитку (таких як Світовий банк та інші регіональні установи) пов'язана з концесійним та неконцесійним фінансуванням із метою розвитку. Поряд зі світовими існують ше й регіональні та міжурядові банки; Європейський інвестиційний банк, Міжамериканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку та ін.

Валютні курси – це пропорції обміну валют.

Валютний курс – це ціна валюти однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої.

74.кредитно-фінансові установи (організації) - це банки, що здійснюють всі банківські операції відповідно до закону, і небанківські кредитні організації, що мають право здійснювати окремі банківськіоперації.

Кредитно-фінансові установи беруть участь в регульованих арбітражних операціях допомогою перекладу капіталів з країн з жорстким фінансовим законодавством у країни з менш суворими обмеженнями на банківську і фінансову діяльність. R останніроки регульовані арбітражні операції призвели до того, що багато країн намагаються уніфікувати банківське і фінансове регулювання і заохочують розвиток інтеграції фінансових ринків.

75.

ССП – це товари і послуги, створені працею сукупного виробника у всіх галузях виробництва за 1 рік.

· 76. Бюджетний дефіцит - сума, що перевищує державні витрати над державними доходами.

Бюдже́т — грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період.

Дата добавления: 2015-05-22